Туберкулома легенів: що це, наслідки

Туберкулома легенів – рідкісна клінічна форма туберкульозного процесу, яка об’єднує в собі різноманітні за походженням казеозні фокуси розміром більше 1 см в діаметрі, відмежовані від навколишніх тканин двошаровою капсулою. Для неї характерний малосимптомний перебіг, іноді з прогресуванням і деструкцією (розпадом).

Туберкулома частіше зустрічається у віці 20-35 років. Її діагностують у 2-6 % осіб з вперше виявленим туберкульозом органів дихання. У більшості випадків вогнище в легенях виявляється при контрольних флюорографічних обстеженнях, так як захворювання протікає непомітно для людини.

Причина

Туберкулома утворюється в легенях на тлі гіперсенсибілізації (підвищеній реактивності) з характерною реакцією клітинних елементів легеневої тканини на присутність збудника і високою активністю фібропластичних процесів в осередку враження, тобто швидким утворенням сполучної тканини. Механізми її формування можуть бути різними:

  • неповноцінний зворотний розвиток інфільтративного процесу (зменшення його розмірів у поєднанні з накопиченням некротичних мас у центрі, навколо яких розростається грануляційна тканина і формується тонка фіброзна капсула);
  • злиття декількох казеозних вогнищ і їх інкапсуляція;
  • заповнення некротичними масами блокованої каверни та її відмежування від навколишніх тканин (така порожнина, оточена товстим фіброзним шаром).


Перші два варіанти прийнято називати справжньою, а останній – помилковою туберкуломою.

Сприяє цьому процесу наявність в осередку високовірулентних мікобактерій, а також напруженість загального і місцевого імунітету.

Класифікація

З патоморфологічної точки зору можна виділити кілька видів туберкулом:

  • інфільтративно-пневмонічні (утворюється при частковій регресії туберкульозного інфільтрату і має обмежену фіброзну капсулу);
  • шарувата (складається з некротичних мас, що чергуються з фіброзними волокнами);
  • солітарна (має вигляд єдиного інкапсульованого вогнища з гомогенною структурою);
  • конгломератна (кілька вогнищ, об’єднаних однією капсулою).

Особливості перебігу

Клінічна картина при туберкуломі досить мізерна і визначається типом перебігу. У багатьох хворих вона не викликає ніяких симптомів, і вони не підозрюють про свою хворобу до виявлення вогнища в легенях при випадковому обстеженні або профілактичному огляді.

У ряді випадків туберкулома має прогресуючий перебіг. При цьому внаслідок розплавлення некротичних мас і резорбції їх фагоцитами в осередках утворюються ділянки деструкції. Такі зміни спостерігаються лише в периферичних відділах туберкуломи. Центральна частина зазвичай залишається без змін, так як в ній відсутні кровоносні судини, тому протеолітичні ферменти і клітини фагоцитарного ряду не проникають сюди. При руйнуванні капсули туберкуломи створюються сприятливі умови для мікробного обсіменіння навколишніх тканин. Патологічний осередок нерідко сполучається з бронхом, що супроводжується відторгненням казеозних мас. Цей процес супроводжується погіршенням самопочуття і появою характерних симптомів:

  • загальна слабкість;
  • пітливість;
  • поганий апетит;
  • субфебрильна температура тіла;
  • зниження працездатності;
  • кашель з невеликою кількістю мокротиння;
  • іноді – біль в грудній клітці;
  • у рідкісних випадках – кровохаркання.

Зміни лабораторних аналізів при туберкуломі спостерігаються тільки при прогресуванні захворювання. Як правило, у таких хворих різко позитивні туберкулінові проби. В аналізі крові можуть виявлятися:

  • незначний лейкоцитоз;
  • лімфопенія;
  • прискорення ШОЕ.

У разі прориву казеозних мас в бронхіальне дерево можливе виявлення збудника в мокроті.

У період стабільного перебігу захворювання всі показники нормалізуються.

Різні несприятливі дії, що пригнічують нормальне функціонування імунної системи, можуть сприяти швидкому прогресуванню туберкульозного процесу з розвитком казеозної пневмонії або дисемінованих форм туберкульозу.

При регресуючому перебігу казеозні маси всередині туберкулеми ущільнюються, просочуються солями кальцію. Згодом на її місці утворюється щільне фіброзне вогнище. Іноді некротичні маси повністю відторгаються з патологічного вогнища, після чого залишається невелика порожнина, яка піддається рубцюванню.

Діагностика

З урахуванням особливостей перебігу захворювання клінічно виявити його не завжди можливо. Запідозрити туберкульозний процес лікар може тільки за сукупністю типових симптомів, які у багатьох хворих відсутні. Тому основним методом діагностики туберкуломи легенів вважається рентгенологічний.

Зміни на рентгенограмах залежать від типу туберкуломи і фази її розвитку.

При стабільному перебігу вона має вигляд фокусної тіні округлої або овальної форми з досить чіткими контурами.
При загостренні контури її стають розмитими, навколо вогнища посилюється легеневий малюнок. В навколишніх тканинах можуть з’являтися свіжі вогнища.
На стадії розпаду у нижньовнутрішнього полюса туберкуломи візуалізується серповидне просвітлення, рідше з’являється округла порожнина в центрі утворення.

Якщо даних звичайної рентгенографії недостатньо, то її доповнюють комп’ютерною томографією, що дозволяє більш точно характеризувати патологічний осередок.

Інші методи дослідження, в тому числі і лабораторні (аналіз крові, дослідження мокротиння) мають допоміжне значення.

У сумнівних випадках диференціальну діагностику туберкуломи проводять з цілим рядом патологічних станів:

  • пухлина;
  • ретенційні кісти;
  • ехінокок легенів;
  • аспергілломи;
  • судинні захворювання легенів (аневризми, ангіовенозні анастамози) та ін.

Якщо визначити природу захворювання за допомогою перерахованих вище методів не вдається, то вдаються до проведення бронхоскопії з біопсією підозрілої ділянки з метою подальшого цитологічного і гістологічного дослідження. У тих випадках, коли навіть бронхоскопія не дозволяє поставити точний діагноз, виконується пробна торакотомія або трансторакальна пункція.

Лікування

Тактика ведення хворих може істотно відрізнятися при різному перебігу туберкуломи легень.

  • Якщо вогнище має невеликі розміри, не викликає неприємних симптомів і не прогресує, то за хворим встановлюється спостереження і йому призначається консервативне лікування протитуберкульозними препаратами.
  • Показанням для хірургічного лікування є прогресуючий перебіг захворювання з наявністю скарг і формуванням вогнищ деструкції. Також до операції вдаються при неефективності консервативного лікування.

Патогенетичне лікування проводять індивідуально відповідно до фази лікування. Хворим на туберкульоз легенів у фазу продовження лікування призначають:

  • розсмоктуючу терапію;
  • протизапальні засоби;
  • фізіотерапевтичні процедури (ультразвук або індуктотермію).

Туберкулома у різних хворих може мати різний перебіг. Це залежить від стану імунної системи, наявності супутніх захворювань, впливу факторів навколишнього середовища. В одних випадках ця патологія може багато років існувати, не порушуючи самопочуття хворого і не прогресуючи, в інших – вона швидко прогресує і стає причиною ускладнень, в третіх – піддається зворотному розвитку. Тому при діагнозі «туберкулома легких» тільки правильне лікування допоможе попередити дестабілізацію процесу і наслідки.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі