Застій жовчі в жовчному міхурі: симптоми, лікування
Застій жовчі в жовчному міхурі це стан, при якому жовч не виводиться в кишечник, як це зазвичай відбувається для нормального травлення. Жовч, яка накопичується в міхурі, може призвести до ряду неприємних симптомів і потенційно серйозних ускладнень для здоров’я.
Причини застою жовчі в жовчному міхурі
Застій жовчі в жовчному міхурі виникає з двох основних причин.
- Наявність конкрементів (жовчних каменів).
- Утворення конгломератів кристалів солей.
- Скупчення мертвих клітин і слизу.
- Згустки крові.
- Спайки і рубці.
- Акумуляція паразитів, зазвичай глистів.
- Новоутворення, які можуть бути доброякісними або злоякісними.
Порушення скорочувальної здатності стінки жовчного міхура.
- Запальні процеси, такі як холецистит.
- Порушення іннервації жовчного міхура, як центральної, так і периферичної.
- Системні патології сполучної тканини, які можуть впливати на скорочувальну здатність стінки міхура, оскільки вона також містить сполучну тканину.
Важливо відзначити, що навіть при наявності передумов для застою жовчі, вона може продовжувати вироблятися в нормальній кількості. Проте, через перешкоди чи слабкість міхурової стінки, жовч не може вийти з міхура і потрапити в дванадцятипалу кишку. Специфіка розвитку патології (гостро або хронічно) залежить від серйозності перешкод та стану стінки міхура.
Жовч є важливим компонентом для правильного травлення в дванадцятипалій кишці. Тому, коли її потрапляння порушено, це може призвести до порушення процесу травлення та попадання компонентів жовчі в кровотік.
Симптоми застою жовчі
- болі в животі;
- диспепсичні прояви;
- жовтяниця.
- по локалізації – в правому підребер’ї, іноді точкові;
- за поширенням – можуть віддавати в праву половину грудної клітини, шиї, спини, праву руку;
- за характером – ниючі-тягнучі або гострі за типом печінкової коліки;
- по вираженості – невиражені або інтенсивні;
- по виникненню – невиражені болі можуть турбувати годинами, гострі болі виникають у вигляді нападів.
- нудота;
- блювота;
- порушення калу.
Нудота виникає регулярно, блювота – періодично, призводить до часткового ендаументу. Кал – у вигляді смердючого проносу.
Якщо жовч потрапляє в кров, то виникає жовтяниця. Її ознаками є жовтий відтінок шкіри (вона може свербіти), слизових, склер, темна сеча, світлий кал.
Діагностика
Застій жовчі в жовчному міхурі підозрюють на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу (історії розвитку) патології, результатів додаткових методів обстеження.
З анамнезу у першу чергу з’ясовують наявність захворювань жовчного міхура зокрема і травної системи в цілому, перенесені операції, паразитарні хвороби.
- при огляді – в разі жовтяниці шкіра, слизові і склери жовтяничні, язик покритий жовтим нальотом;
- при пальпації (промацуванні) – виявляють хворобливість в правому підребер’ї в проекції жовчного міхура. В запущених станах у астенічних хворих може прощупуватися переповнений жовчю, напружений жовчний міхур;
- при перкусії (простукуванні) живота – хворобливість в правому підребер’ї підтверджується;
- при аускультації живота (прослуховуванні фонендоскопом) виявляють посилення кишкових шумів.
- ультразвукове дослідження (УЗД) – за допомогою ультразвуку виявляють збільшення жовчного міхура і перешкоду для відтоку жовчі (при її наявності);
- ретроградна холангіографія (РХПГ) – в 12-палу кишку вводять ендоскоп, через нього в жовчні протоки вводять контрастну речовину, роблять рентгенологічні знімки, на них виявляють перешкоду, яка спровокувала порушення відтоку жовчі з жовчного міхура;
- черезшкірна холангіографія – довгою голкою проколюють стінку живота і печінку, в жовчні протоки вводять контрастну речовину, роблять рентгенологічні знімки;
- діагностична лапароскопія – через невеликий розріз передньої черевної стінки в порожнину живота вводять лапароскоп (ендоскопічне обладнання з оптикою і підсвічуванням), оглядають жовчний міхур і сусідні структури, виявляють причину застою жовчі.
- біохімічний аналіз крові – виявляють підвищення рівня білірубіну, трансфераз, лужної фосфатази;
- загальний аналіз сечі – в ній виявляють збільшену кількість жовчних пігментів;
- копрограма – в калі виявляють зменшену кількість жовчних пігментів або їх повну відсутність, а також неперетравлені елементи їжі (зокрема, м’ясні волокна).
Диференціальну (відмінну) діагностику проводять між патологіями, які спровокували застій жовчі в жовчному міхурі.
- водянка жовчного міхура – скупчення жовчі і слизу в ньому;
- емпієма жовчного міхура – нагноєння його вмісту;
- брак жиророзчинних вітамінів, яка веде до порушення функцій більшості органів;
- мальдигестія – збій процесів травлення в 12-палій кишці (а саме розщеплення ліпідів);
- мальабсорбція – збій всмоктування жирів в 12-палій кишці.
Лікування застою жовчі
Лікування патології залежить від того, який фактор спровокував її. Методи лікування можуть бути консервативні та оперативні.
Виділено ряд призначень, які роблять незалежно від етіологічного (причинного) фактора, що спровокував дану патологію.
- дієта. Основними її пунктами є обмеження вживання жирів тваринного походження, додавання жирів рослинного походження;
- препарати, що виконують функцію жовчі при її відсутності в 12-палій кишці;
- спазмолітики;
- вітаміни (A, E, групи B).
Хірургічне лікування проводять для усунення перешкод відтоку жовчі – рубців, спайок, конкрементів.
Профілактика та прогноз
Щоб запобігти застою жовчі в жовчному міхурі і можливим ускладненням, важливо вживати заходи профілактики.
- Раціональне харчування та дотримання режиму харчування, включаючи регулярні прийоми їжі.
- Профілактика, діагностика та лікування патологій, які часто призводять до застою жовчі в жовчному міхурі, таких як паразитарні, запальні, пухлинні захворювання, а також утворення жовчних каменів та інших ускладнень.
- Попередження, виявлення та лікування неврологічних патологій, які можуть впливати на функцію скорочення жовчного міхура.
Прогноз для пацієнтів з застоєм жовчі в жовчному міхурі різний і залежить від ступеня занедбаності проблеми. Однак своєчасна діагностика та адекватне лікування допомагають багатьом пацієнтам повністю відновити здоров’я та уникнути серйозних ускладнень. Важливо отримувати консультацію від лікаря та дотримуватися рекомендацій для досягнення кращого прогнозу.
