Застій жовчі в жовчному міхурі: симптоми, лікування

Застій жовчі в жовчному міхурі – це утруднення її відтоку при наявності тих чи інших перешкод або млявості стінки жовчного міхура. Може бути повним або частковим. Як результат, порушуються процеси травлення в 12-палій кишці.

Ознаками патології є болі і диспепсичні явища.

Причини застою жовчі в жовчному міхурі

Застій жовчі в жовчному міхурі: симптоми, лікування 1

Застій жовчі в жовчному міхурі виникає з двох наступних базових причин:

  • наявності перешкод для відтоку жовчі;
  • порушення скорочувальної здатності міхурової стінки.

Перешкодою для відтоку жовчі з жовчного міхура можуть виявитися:

  • конкременти (камені);
  • конгломерати кристалів солей;
  • скупчення мертвих клітин;
  • скупчення слизу;
  • згустки крові;
  • спайки і рубці;
  • скупчення паразитів – найчастіше глистів;
  • новоутворення – добро і злоякісні.

Порушення скорочувальної здатності міхурової стінки, через яке виникає застій жовчі в жовчному міхурі, спостерігається в таких випадках, як:

  • запальні процеси (холецистит);
  • порушення іннервації жовчного міхура – центральної і периферичної;
  • системні патології сполучної тканини, на тлі яких страждає і скорочувальна здатність міхурової стінки, так як та теж складається з сполучної тканини.

Розвиток патології

Навіть якщо виникають передумови для застою жовчі, вона може вироблятися в нормальній кількості, але, скупчившись у жовчному міхурі (резервуарі для її зберігання), не здатна вийти з нього і потрапити в 12-палу кишку. Залежно від вираженості перешкоди або слабкості міхурової стінки патологія може розвиватися гостро або хронічно.

Жовч є важливим компонентом, необхідним для нормального травлення в 12-палій кишці. Тому при проблемах її потрапляння процес травлення порушується. При цьому компоненти жовчі починають надходити в кровоносні судини.

Симптоми застою жовчі в жовчному міхурі

Ознаками застою жовчі в жовчному міхурі є:

  • болі в животі;
  • диспепсичні прояви;
  • жовтяниця.

Характеристики болів будуть наступними:

  • по локалізації – в правому підребер’ї, іноді точкові;
  • за поширенням – можуть віддавати в праву половину грудної клітини, шиї, спини, праву руку;
  • за характером – ниючі-тягнучі або гострі за типом печінкової коліки;
  • по вираженості – невиражені або інтенсивні;
  • по виникненню – невиражені болі можуть турбувати годинами, гострі болі виникають у вигляді нападів.

З диспепсичних порушень при застої жовчі в жовчному міхурі виникають:

  • нудота;
  • блювота;
  • порушення калу.

Нудота виникає регулярно, блювота – періодично, призводить до часткового ендаументу. Кал – у вигляді смердючого проносу.

Якщо жовч потрапляє в кров, то виникає жовтяниця. Її ознаками є жовтий відтінок шкіри (вона може свербіти), слизових, склер, темна сеча, світлий кал.

Діагностика застою жовчі в жовчному міхурі

Застій жовчі в жовчному міхурі підозрюють на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу (історії розвитку) патології, результатів додаткових методів обстеження.

З анамнезу у першу чергу з’ясовують наявність захворювань жовчного міхура зокрема і травної системи в цілому, перенесені операції, паразитарні хвороби.

Застій жовчі в жовчному міхурі: симптоми, лікування 2

При фізикальному дослідженні виявляють такі:

  • при огляді – в разі жовтяниці шкіра, слизові і склери жовтяничні, язик покритий жовтим нальотом;
  • при пальпації (промацуванні) – виявляють хворобливість в правому підребер’ї в проекції жовчного міхура. В запущених станах у астенічних хворих може прощупуватися переповнений жовчю, напружений жовчний міхур;
  • при перкусії (простукуванні) живота – хворобливість в правому підребер’ї підтверджується;
  • при аускультації живота (прослуховуванні фонендоскопом) виявляють посилення кишкових шумів.

З інструментальних методів залучаються:

  • ультразвукове дослідження (УЗД) – за допомогою ультразвуку виявляють збільшення жовчного міхура і перешкоду для відтоку жовчі (при її наявності);
  • ретроградна холангіографія (РХПГ) – в 12-палу кишку вводять ендоскоп, через нього в жовчні протоки вводять контрастну речовину, роблять рентгенологічні знімки, на них виявляють перешкоду, яка спровокувала порушення відтоку жовчі з жовчного міхура;
  • черезшкірна холангіографія – довгою голкою проколюють стінку живота і печінку, в жовчні протоки вводять контрастну речовину, роблять рентгенологічні знімки;
  • діагностична лапароскопія – через невеликий розріз передньої черевної стінки в порожнину живота вводять лапароскоп (ендоскопічне обладнання з оптикою і підсвічуванням), оглядають жовчний міхур і сусідні структури, виявляють причину застою жовчі.

З лабораторних методів дослідження найбільш інформативними є:

  • біохімічний аналіз крові – виявляють підвищення рівня білірубіну, трансфераз, лужної фосфатази;
  • загальний аналіз сечі – в ній виявляють збільшену кількість жовчних пігментів;
  • копрограма – в калі виявляють зменшену кількість жовчних пігментів або їх повну відсутність, а також неперетравлені елементи їжі (зокрема, м’ясні волокна).

Диференціальну (відмінну) діагностику проводять між патологіями, які спровокували застій жовчі в жовчному міхурі.

Ускладнення

На тлі застою жовчі в жовчному міхурі виникають такі наслідки:

  • водянка жовчного міхура – скупчення жовчі і слизу в ньому;
  • емпієма жовчного міхура – нагноєння його вмісту;
  • брак жиророзчинних вітамінів, яка веде до порушення функцій більшості органів;
  • мальдигестія – збій процесів травлення в 12-палій кишці (а саме розщеплення ліпідів);
  • мальабсорбція – збій всмоктування жирів в 12-палій кишці.

Лікування застою жовчі в жовчному міхурі

Лікування патології залежить від того, який фактор спровокував її. Методи лікування можуть бути консервативні та оперативні.

Виділено ряд призначень, які роблять незалежно від етіологічного (причинного) фактора, що спровокував дану патологію. Це:

  • дієта. Основними її пунктами є обмеження вживання жирів тваринного походження, додавання жирів рослинного походження;
  • препарати, що виконують функцію жовчі при її відсутності в 12-палій кишці;
  • спазмолітики;
  • вітаміни (A, E, групи B).

Хірургічне лікування проводять для усунення перешкод відтоку жовчі – рубців, спайок, конкрементів.

Профілактика та прогноз

Основними методами профілактики є ті, які попереджають порушення, здатні спровокувати застій жовчі в жовчному міхурі. Це:

  • раціональне харчування, дотримання режиму харчування;
  • профілактика, діагностика і лікування патологій, на тлі яких найчастіше виникає застій жовчі в жовчному міхурі – паразитарних, запальних, пухлинних, утворення конкрементів і так далі;
  • попередження, виявлення і усунення патологій неврологічного характеру, через які може постраждати скорочувальна функція жовчного міхура.

Прогноз при застої в жовчному міхурі різний, він залежить від ступеня його занедбаності. Своєчасна діагностика і адекватне лікування допоможуть повністю вилікувати пацієнта.

Залишити коментар