Фіброз печінки: симптоми, лікування, профілактика

Фіброз печінки – це проростання її робочої тканини сполучною тканиною. Патологія зазвичай виникає на тлі перенесених захворювань печінки.

Ознаками захворювання є больовий синдром, нудота, блювота, жовтяниця.

Причини

Фіброз печінки в більшості випадків є ускладненням різних захворювань печінки. Як правило, це наслідок гепатитів – запального ураження печінкової паренхіми.

Виділено фактори, що сприяють розвитку даного захворювання – зазвичай це нераціональне харчування (зловживання жирною, смаженою, гострою їжею), куріння, ожиріння, травми печінки.

Особливо підвищений ризик розвитку фіброзу печінки через вживання алкоголю.

Фіброз печінки: симптоми, лікування, профілактика 1

Розвиток патології

Фіброз – «бомба уповільненої дії». Сполучна тканина розвивається в паренхімі (робочій тканині печінки) повільно, але наполегливо. Така тканина є і в нормі, вона виконує опорну функцію, але потрібна для нормального функціонування печінки (а значить, і всього організму) в якісь певній кількості.

Фіброз печінки може розвиватися як вогнищеве і дифузне ураження. У першому випадку в печінці виникають окремі острівці сполучної тканини, основний же обсяг даного органу складає робоча паренхіма, тому фізіологічні витрати невеликі. При дифузному ураженні сполучна тканина проростає всю печінку, не дозволяючи її тканам функціонувати належним чином.

У запущених випадках спостерігається потужне проростання печінкової паренхіми сполучною тканиною з прогресуючим зсувом співвідношення на користь останньої, а це в якийсь момент може виявитися несумісним з життям.

Симптоми фіброзу печінки

Симптоматика хвороби спершу може бути відсутня або бути мінімальною. Але при прогресуванні патології виникають:

  • болі;
  • диспепсичні порушення;
  • жовтяниця.

Характеристики болів наступні:

  • по локалізації – в правому підребер’ї;
  • за поширеністю – можуть віддавати в праву половину грудної клітини, шиї, спини;
  • по виникненню – періодичні, при прогресуванні патології – постійні;
  • за характером – ниючі, тиснучі;
  • по інтенсивності – спершу помірні, далі наростаючі.

Диспепсичні порушення з’являються в наступних випадках:

  • відбувається поступове заміщення паренхіми печінки сполучною тканиною, через що зменшується вироблення жовчі – як результат, страждають процеси травлення в 12-палої кишки;
  • сполучна тканина проростає жовчні ходи, жовч не може вивільнитися в 12-палу кишку – в результаті цього страждають процеси травлення.

З диспепсичних порушень найчастіше виникають:

  • нудота;
  • блювота;
  • пронос.

Жовтяниця виникає в тому випадку, якщо на тлі фіброзу порушується відтік жовчі – вона накопичується в внутрішньопечінкових жовчних протоках, а потім потрапляє в кров. З’являється наступна симптоматика:

  • пожовтіння шкіри, слизових, язика;
  • свербіж шкіри;
  • потемніння сечі;
  • освітлення калу.

Діагностика

Діагноз фіброзу печінки поставити за скаргами складно – вони неспецифічні, а на ранніх етапах хвороби і зовсім можуть бути відсутніми. Тому буде потрібно комплексне обстеження, яке, крім збору скарг пацієнта, включає вивчення деталей анамнезу і результатів додаткових методів обстеження.

Фіброз печінки: симптоми, лікування, профілактика 2

З анамнезу з’ясовують, чи хворів пацієнт патологіями печінки, як харчується, чи вживає алкоголь.

Результати фізикального обстеження будуть такими:

  • при огляді – можуть виявити жовтушність шкіри, видимих слизових, язика;
  • при пальпації (промацуванні) живота – виявляють помірну хворобливість в правому підребер’ї. При прогресуванні патології поверхня печінки пальпаторно горбиста;
  • при аускультації живота (прослуховуванні фонендоскопом) – якщо виникають проноси, то вислуховуються посилені кишкові шуми.

Які інструментальні методи найбільш інформативні в діагностиці фіброзу печінки? Це:

  • ультразвукове дослідження печінки (УЗД) – в органі виявляють розростання сполучної тканини, оцінюють стан жовчних проток, при прогресуванні патології виявляють зменшення печінки в обсязі;
  • біопсія печінки – стінку живота і капсулу печінки проколюють довгою голкою, проводять забір фрагментів печінкової паренхіми, які вивчають у лабораторії під мікроскопом.

Лабораторні методи, які найбільш часто використовуються в діагностиці даної хвороби, це:

  • біохімічний аналіз крові – виявляють зниження рівня загального білка та порушення співвідношення його фракцій, також визначають кількість білірубіну, щоб зробити правильні висновки про жовтяницю, якщо така є;
  • гістологічне дослідження – під мікроскопом досліджують біоптат, виявляють велику кількість сполучнотканинних елементів;
  • загальний аналіз сечі – в ній виявляють підвищену кількість жовчних пігментів;
  • копрограма – виявляють знебарвлення калу, в ньому виявляють неперетравлені елементи їжі.

Диференційну діагностику найчастіше проводять між патологіями, що спровокували розвиток фіброзу печінки, а також між різними видами фіброзу.

Ускладнення

Фіброз печінки часто супроводжують такі ускладнення, як:

  • реактивний гепатит;
  • печінкова недостатність – порушення функцій печінки, що веде до збою дезінтоксикації, синтезу жовчі і так далі;
  • порушення процесів травлення в 12-палій кишці – виникає через порушення вироблення і виведення жовчі в 12-палої кишки.

Лікування

Прибрати зайву сполучну тканину в паренхімі печінки не представляється можливим. Тому важливі завдання в лікуванні фіброзу – це запобігання його прогресування і компенсація порушених функцій. Важливим є лікування патологій, які призвели до розвитку описуваного захворювання.

Лікування захворювання – консервативне і оперативне.

Консервативні методи лікування фіброзу печінки ефективні, поки не настала декомпенсація патології.

Основні консервативні призначення – це:

  • дієта – призначають дієту №5 по Певзнеру, що передбачає виключення з раціону жирної, смаженої, гострої їжі, дробове харчування;
  • препарати для замісної терапії при порушенні синтезу і виведення жовчі в 12-палу кишку;
  • травні ферменти (Мезим, Фестал);
  • інфузійна терапія – її проводять з дезінтоксикаційною метою. При цьому пацієнту внутрішньовенно крапельно вводять глюкозу, сольові розчини (хлорид натрію), сироватку крові і так далі.

У запущених випадках проводять трансплантацію печінки.

Профілактика

Основні заходи попередження фіброзу печінки це:

  • профілактика, діагностика та лікування гепатитів та інших хвороб, на тлі яких може виникнути фіброз печінки;
  • раціональне харчування;
  • відмова від шкідливих звичок, особливо вживання алкоголю;
  • боротьба з ожирінням;
  • здоровий спосіб життя в цілому.

Прогноз

Прогноз при фіброзі печінки неоднозначний. Раннє виявлення патології дозволяє зупинити її прогресування і врятувати печінку від компрометації. Слід пам’ятати, що патологічний процес є незворотнім на будь-якому з його етапів.

Пізнє виявлення, неадекватне лікування або зовсім його відсутність ведуть до критичних наслідків – печінкової недостатності і смерті пацієнта.

Один коментар

  1. Інна
    Posted on 10.02.2020

Коментувати