Трахеїт у дорослих: симптоми і лікування

Найчастіше тривалий кашель асоціюється із захворюваннями легенів або бронхів, однак, у ряді випадків, в процес запалення можуть бути залучені й інші органи дихальної системи, наприклад, трахея.

Трахея за зовнішнім виглядом представляє трубку довжиною від 10 до 13 сантиметрів, що сполучає між собою гортань і бронхи. По ній в процесі дихання циркулює повітря: кисень при вдиху і вуглекислий газ при видиху. Трахея складається з волокон сполучної тканини та хрящів. З боку дотику трахеї з стравоходом хрящі відсутні – це необхідно для того, щоб харчова грудка без труднощів проходила по тракту. Внутрішня поверхня трахеї вистелена слизовою оболонкою. При попаданні на неї інфекції, слизова оболонка запалюється, цей процес носить назву трахеїт.

Причини трахеїту

Головною причиною розвитку захворювання є вірусна або бактеріальна інфекція. Тому трахеїт часто є ускладненням таких захворювань, як:

  • ГРЗ, ГРВІ;
  • Грип;
  • Кір;
  • Скарлатина;
  • Вітряна віспа.

Якщо в організмі є джерело хронічної інфекції, то це теж може стати причиною захворювання. Зазвичай в такому випадку мова йде про такі патології:

  • Тонзиліт;
  • Фарингіт;
  • Гайморит;
  • Риніт;
  • Карієс.

При всіх перерахованих вище процесах в організмі підвищується число стрептококів, стафілококів або пневмококів, які і є першопричиною запалення. Постійно розмножуючись у вогнищі інфекції, вони циркулюють по всьому організму, і в момент загального або місцевого зниження активності імунної системи атакують той чи інший орган. Трахея є найбільш вразливою через близькість свого розташування до лор-органів і щелепи.

До числа приводячих до захворювання факторів відносяться:

  • ВІЛ або СНІД;
  • Онкологія;
  • Будь-які серйозні хронічні захворювання.

Крім інфекційного, існує ще алергічний трахеїт. Причиною цього соматичного розладу служать два фактори: порушення діяльності імунної системи та власне наявність алергену. У ролі останнього може виявитися пил, шерсть тварин, хімікати, тобто, будь-які речовини, частинки яких можуть проникати в дихальні шляхи.

Велику роль у розвитку трахеїту грає і стан серцево-судинної системи. Якщо в анамнезі є порушення кровообігу, то і будь-які запальні процеси в органах дихання будуть розвиватися більш інтенсивно.

Часто інфекційний трахеїт ускладнюється розвитком алергічного компонента. Справа в тому, що будь-який збудник, потрапивши в організм, викликає вивільнення антитіл, які повинні з ним боротися. Масова загибель бактерій або вірусів супроводжується інтоксикацією, від якої один крок до алергії.

В цілому трахеїт не є небезпечним захворюванням і не загрожує життю пацієнта, однак, при відсутності своєчасної терапії, він загрожує ускладненнями з боку нижніх дихальних шляхів.

Симптоми трахеїту у дорослих

Головним симптомом захворювання є сухий кашель. Якщо в запальний процес залучені бронхи і легені, трахеїт може супроводжуватися кашлем з відділенням слизу та мокроти. Якщо причина трахеїту – бактеріальна інфекція, то при кашлі може виділятися гній.

Кашель посилюється, коли людина приймає горизонтальне положення, тобто, вночі і відразу після пробудження. Напади кашлю можуть початися з різкого вдихання повітря, яке відбувається при плачі або сміху. Також спровокувати напад може різка зміна температури повітря, таке часто трапляється, коли людина виходить з теплого приміщення на холод.

Під час кашлю людина може відчувати болі в області грудей і гортані, що змушує її міняти частоту і глибину дихання, щоб позбавити себе від дискомфорту. Через це може виникнути гіпоксія – кисневе голодування, що тільки посилює астенічний синдром, з’являється запаморочення і сонливість. Самі по собі ці симптоми не є небезпечними, але вони здатні спотворити клінічну картину і стати перешкодою для клінічної діагностики.

Інші симптоми не володіють характерними ознаками. Температура рідко піднімається вище субфебрильної, а у разі зростання її показників можна припустити, що інфекція спустилася з трахеї нижче – в бронхи і легені. Найбільш часто пацієнт скаржиться на порушення сну через постійне першіння в горлі та кашель.

Методи діагностики трахеїту

Для того щоб встановити діагноз, лікарю потрібно оглянути пацієнта, зібрати інформацію з його слів, прослухати легені через фонендоскоп. Також фахівець повинен оглянути гортань за допомогою ларингоскопа. Лікар просить пацієнта зробити глибокий вдих і, якщо має місце трахеїт, у хворого зазвичай починається напад сильного кашлю. Зазвичай цього буває достатньо для того, щоб поставити діагноз і почати лікування.

В якості додаткових методів використовуються:

  • Клінічний аналіз крові використовується для визначення маркерів запального процесу – ШОЕ та рівня лейкоцитів. Якщо трахеїт носить не інфекційний, а алергічний характер, аналіз покаже підвищення рівня еозинофілів. Здати кров особливо необхідно тоді, коли немає інших зовнішніх ознак запалення, наприклад, підвищення температури або астенії.
  • Мазок із зіву використовується для з’ясування причини запалення – бактерії або віруси. Також може виконуватися мазок, взятий зі слизової носа.
  • Ларинготрахеоскопія – це огляд трахеї зсередини спеціальним зондом. Необхідний, щоб виключити кровотечі, чужорідне тіло, новоутворення, які можуть стати причиною кашлю.

Важливо диференціювати трахеїт від інших захворювань дихальної системи, що мають схожий набір симптомів:

  • Бронхіту;
  • Коклюшу;
  • Туберкульозу;
  • Раку легенів.

Для цього необхідно провести рентгенографію легень або фаригноскопію. Призначаються консультації фтизіатра, пульмонолога, отоларинголога і, при необхідності, онколога.

Лікування трахеїту у дорослих

Після того як лікар поставив діагноз проводиться забір мокротиння на аналіз і визначається чутливість патогенних мікроорганізмів до антибіотиків. Якщо такий аналіз не проводиться (з міркувань почати терапію як можна швидше), то використовуються Цефтріаксон, Амоксицилін або Азитроміцин. При правильному призначенні стан хворого повинен поліпшуватися приблизно з третього дня від початку прийому препарату. Кашель не припиняється різко, а плавно сходить нанівець. Якщо видимого поліпшення на третю добу не настає, лікар змінює антибіотик однієї групи на іншу.

Якщо причиною захворювання стала вірусна інфекція, лікар призначає противірусні препарати: Ремантадин, Інтерферон та інші.

Одночасно проводять симптоматичне лікування, в якому використовують:

  • Муколітичні препарати. Вони підбираються виходячи з того, який у хворого кашель (сухий або продуктивний), яка його інтенсивність. Хороший ефект дають лікарські трави: корінь алтея або трави термопсису. Якщо кашель сухий, прописують препарати для розрідження мокротиння, щоб прискорити її відходження. Крім цього, призначаються препарати, які блокують сам процес кашлю – це виправдано, коли напади викликані не стільки запаленням, скільки роздратуванням слизової від постійного кашлю.
  • Жарознижуючі призначаються тільки у разі підвищення температури до 38 градусів і вище. Застосовується Парацетамол, Аспірин (тільки для дорослих) і Ібупрофен.
    Гірчичники та інші відволікаючі засоби застосовуються для того, щоб прогріти грудну зону, поліпшити кровообіг і знизити інтенсивність кашлю. Ставити гірчичники можна тільки після встановлення точного діагнозу, так як при деяких захворюваннях це може бути чревате небезпечними для життя наслідками, наприклад, при кровотечі або онкології.
  • Інгаляції також допомагають усунути кашель або зробити його більш продуктивним. В каструлю або в спеціальний прилад (небулайзер) наливається вода, додаються листя евкаліпта або ментолове масло. Процедура проводиться протягом 10 хвилин кілька разів в день. Часто лікарі рекомендують інгаляції зі спеціальними лікарськими препаратами для зняття запалення і купірування алергічних реакцій.

Хронічний трахеїт лікується за тими ж принципами, що і гострий, але вимагає більш щадного підбору препаратів, санаторно-курортного лікування, спеціальної дієти та регулярного огляду у лікаря. Лікування хронічного трахеїту не вимагає госпіталізації в стаціонар.

Профілактика трахеїту

Враховуючи той факт, що специфічної вакцинації проти трахеїту не існує, важливо піднімати загальний і місцевий імунітет. В цьому допомагає загартовування, тривале перебування на свіжому повітрі, фізичні навантаження.

При схильності до трахеїту або наявності хронічної форми захворювання важливо уникати тривалого перебування в місцях скупчення пилу (архіви, бібліотеки). Вдома необхідно регулярно проводити вологе прибирання.

Самим головним методом профілактики трахеїту є усунення вогнищ хронічної інфекції – консервативне або хірургічне лікування тонзиліту, гаймориту, терапія проти фарингіту, своєчасне лікування карієсу. Важливо піднімати місцевий імунітет в гортані, наприклад, полосканнями солоною водою або прополісом. Якщо немає протипоказань, можна приймати імуномодулятори в періоди ремісії захворювання або перед сезоном епідемій вірусних інфекцій.

Особливості протікання трахеїту при вагітності

Клінічна картина розвитку захворювання у вагітних не відрізняється від класичної, однак, терапія є більш щадною, щоб агресивні хімічні препарати не виявили тератогенного ефекту.

При перших симптомах трахеїту необхідно дотримуватися постільного режиму, приймати велику кількість рідини (морси, молоко, компоти), збільшити прийом вітамінних препаратів. Не варто пити антибіотики, якщо немає гнійних виділень з мокротою. При появі останніх необхідно негайно звернутися до лікаря. Рекомендується обмежитися трав’яними чаями та препаратами, які полегшують кашель, на натуральній основі. Якщо відзначається підвищення температури до 38 градусів, можна прийняти прохолодний душ або обтерти тіло вологою губкою. При підвищенні температури вище позначки в 38 градусів рекомендується прийняти жарознижуючий препарат.

Дуже важливо не допускати поверхневого дихання, характерного при трахеїті через больовий синдром. У цьому випадку неминуче виникає гіпоксія і згубно позначиться на розвитку плоду.

Основний акцент терапії необхідно зробити не на синтетичних лікарських препаратах, а на рослинних засобах, настоянки трав та ягід. У цьому випадку через 1-2 тижні настає повне одужання.

Трахеїт під час вагітності можна успішно лікувати в домашніх умовах, дотримуючи всі необхідні приписи:

  • Регулярне провітрювання приміщення;
  • Вологе прибирання;
  • Постільний режим;
  • Рясний питний режим.

Якщо через десять днів жінка не відчуває себе краще, то швидше за все запальний процес поширюється на нижні дихальні шляхи і вагітну необхідно госпіталізувати в стаціонар.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (2 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі