Пієліт: причини, симптоми, лікування

Пієліт – це запальне захворювання, що супроводжується запаленням тканин ниркової миски. Найчастіше ця недуга виявляється у пацієнтів дитячого віку. Його розвиток може провокуватися як первинним інфікуванням тканин, так і вторинним попаданням інфекції з інших вогнищ (наприклад, уретри, сечового міхура тощо). Пієліт може бути одно – або двостороннім, гострим або хронічним. Викликати розвиток запального процесу здатні різні різновиди бактерій, грибків або вірусів, і цей факт обов’язково повинен враховуватися при призначенні етіотропної терапії. За даними статистики, частіше пієліт розвивається у дівчаток 1-7 років, що пояснюється більшою сприйнятливістю жіночої сечовидільної системи до інфекцій і особливостями її анатомічної будови.

Чому виникає пієліт? Якими симптомами проявляється це захворювання? Як воно діагностується і лікується?

Причини

Бактерії потрапляють в область ниркової балії переважно гематогенним шляхом, тобто з потоком крові.
Основною причиною розвитку пієліту є патогенні мікроорганізми:

  • бактерія;
  • грибок;
  • вірус.

Вони можуть потрапляти в тканини ниркової балії разом з потоком крові (гематогенно), разом зі зворотним струмом сечі (урогенно) або по висхідному шляху (по стінках сечовивідних шляхів). Найбільш часто інфекція надходить разом з потоком крові. Іноді збудник запалення потрапляє в нирку за дисклокації мікроорганізмів (наприклад, кишкової палички) через стінку кишечнику (наприклад, при перитоніті або кишковій непрохідності).

Сприяти інфікуванню і розвитку запалення можуть такі сприятливі фактори:

  • ослаблений імунітет;
  • гіпотрофічні зміни внутрішніх органів в поєднанні з ослабленням реактивності імунної системи;
  • ексудативно-катаральний діатез;
  • анатомо-фізіологічні особливості дітей грудного віку (застої сечі при слабкій нервово-м’язової регуляції або гіпотонусі сечоводів);
  • нейрогенна дисфункція сечового міхура;
  • хронічні інфекції сечовивідних шляхів у матері;
  • складні пологи;
  • передчасні пологи.

Симптоми

Основним проявом пієлітах є розвиток запального процесу в нирці, який супроводжується таким симптомом, як лейкоцитурія. При пієліті лейкоцити в сечі мають характерні саме для цього захворювання ознаки:

  • червоне ядро;
  • рожева цитоплазма;
  • темні гранули;
  • видимий під мікроскопом броунівський рух.

Характер і вираженість симптомів можуть відрізнятися у дітей різного віку.

У дітей дошкільного віку при запаленні виникають такі прояви:

  • лихоманка з ознобом;
  • болі внизу живота і в області попереку;
  • часті сечовипускання;
  • нетримання сечі;
  • болі під час сечовипускання;
  • зміна кольору сечі (стає темно-солом’яною або світло-коричневою);
  • виділення сечі невеликими порціями і ін.

У дітей грудного віку визначити порушення у виведенні сечі буває важко, і на перший план виходять такі ознаки захворювання:

  • занепокоєння дитини через присутні болі;
  • підвищення температури;
  • сонливість;
  • блювота;
  • посилене смоктання;
  • поганий апетит;
  • пронос;
  • жовтуха.

На тлі розвивитку при пієліті запального процесу у дітей виникають ознаки загальної інтоксикації:

  • млявість;
  • погіршення апетиту;
  • апатичність;
  • тахікардія;
  • зниження толерантності до навантажень та ін.

Можливі ускладнення

Відсутність своєчасного і правильного лікування пієліту може призводити до розвитку наступних ускладнень;

  • гнійний пієлонефрит;
  • карбункул або абсцес нирки;
  • токсико-резорбтивна лихоманка;
  • гідронефроз;
  • сепсис;
  • ектазія ниркової балії (при тривалому і часто рецидивуючому пієліті).

Діагностика

Посів сечі на живильне середовище допоможе верифікувати збудника і визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів

Всі прояви пієліту є досить неспецифічними, і їх поява може вказувати тільки на присутність запалення в тканинах нирок. Для постановки правильного діагнозу призначаються наступні лабораторні та інструментальні методи діагностики:

  • загальний аналіз сечі;
  • аналіз сечі по Нечипоренко;
  • посів сечі для виявлення збудника і визначення його чутливості до антибіотиків;
  • загальний аналіз крові;
  • УЗД нирок (при необхідності з ефектом Доплера);
  • екскреторна урографія і ретроградна пієлографія (не проводяться в ранньому дитячому віці через необхідність введення контрастної речовини);
  • радіоізотопне дослідження (призначається тільки дорослим).

Лікування

План лікування пієліту складається на підставі отриманих результатів аналізів. Основні його цілі направляються на знищення збудника і усунення наслідків запального процесу. Протягом усього курсу терапії хворий повинен дотримуватися дієти № 7, що передбачає зниження споживання солі і тваринного білка.

  • До отримання результатів посіву на чутливість збудника до антибіотиків в якості етіотропної терапії хворому призначається прийом антибактеріальних препаратів широкого спектру дії (Аугментину, Амоксиклаву, Цефоперазону, Цефтріаксону, Норфлоксацину, Ципрофлоксацину, Левофлоксацину) та уросептиків (Нітроксоліну, Паліну).
  • Додатково пацієнту рекомендується прийом спазмолітичних та знеболюючих засобів: Баралгетас, Но-шпа, Спазмалгон, Папаверину гідрохлорид, Кетанов, Дексалгін.
  • Для усунення запалення використовуються протизапальні фітоуроантисептичні препарати: Уролесан, Канефрон та ін.

Прийом ліків доповнюють внутрішньовенним введенням сольових розчинів (їх обсяг визначається вагою хворого і вагою запалення), що сприяють усуненню проявів інтоксикації.

Після отримання результатів посіву на мікрофлору та визначення чутливості до антибіотиків хворому призначаються антибіотики або протигрибкові препарати (наприклад, Флуконазол та ін), до яких виявлений інфекційний агент найбільш сприйнятливий.

В стадії ремісії пієліту пацієнту рекомендується продовжувати дотримуватись дієти № 7 і періодично приймати в профілактичних цілях рослинні уроантисептики (Уролесан, Канефрон або інші ниркові фітосбори).

Для попередження загострень пієліту хворому рекомендується дотримуватися таких правил:

  • уникати переохолоджень;
  • правильно харчуватися;
  • споживати достатню кількість вітамінів;
  • дотримувати достатню фізичну активність;
  • відмовитися від шкідливих звичок;
  • дотримуватися правил особистої гігієни;
  • періодично проводити санаторно-курортне лікування (мінеральні води);
  • при перших же ознаках загострення звертатися до лікаря для попередження хронізації запалення.

До якого лікаря звернутися

Основу лікування пієліту становить антибактеріальна терапія. Препарат широкого спектру дії повинен бути призначений дитині відразу ж після того, як діагноз встановлений, не чекаючи результатів посіву.
При появі болю внизу живота або в області попереку, підвищенні температури і порушеннях сечовипускання слід звернутися до нефролога. Після проведення ряду досліджень (УЗД, аналізів крові і сечі і ін) лікар поставить правильний діагноз і призначить етіотропне і симптоматичне лікування. Самолікування антибіотиками при ознаках запалення сечовивідної системи строго протипоказано, так як при неправильному виборі препарату ефект буде відсутнім або захворювання стане хронічним.

Пієлітом називають запальний процес в нирковій мисці, який призводить до виникнення порушень в сечовипусканні, біль в області низу живота і попереку і загальної інтоксикації організму. Лікування цього захворювання повинно починатися якомога раніше і проводитися тільки фахівцем. Його цілі направляються на усунення збудника запалення і його наслідків.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі