Остеомаляцією називають системний патологічний процес, при якому знижується мінералізація кісткової тканини, через що кістки набувають надмірну гнучкість.
Через такі порушення скелет втрачає свою опорну функцію і деформується. Якщо врахувати, що при цьому одночасно розвиваються гіпотрофія (порушення розвитку) і гіпотонія (зниження тонусу м’язів, то можна уявити ступінь дискомфорту для пацієнта в повсякденному житті.
Загальні дані
Якщо розвивається остеомаляція, то при цьому рівномірно вражаються практично всі кісткові структури кістяка, через зниження міцності кісткової тканини він перестає виконувати одну з головних своїх функцій – опорну.
Серед пацієнтів, які звернулися на прийом до травматолога з приводу ознак остеомаляції, переважну більшість становлять діти та літні.
Рідше такий патологічний стан може виникати у жінок під час вагітності, але захворюваність у цієї категорії населення в останні роки зросла. В цілому жінки страждають в 10 разів частіше, ніж чоловіки.
Гендерні та вікові закономірності виникнення цієї патології наступні: у дітей зазвичай вражаються кістки верхніх і нижніх кінцівок, у вагітних – кістки тазового кільця, у літніх – хребці всіх відділів хребетного стовпа.
- дитяча або молодіжна;
- пуерперальна (так називають остеомаляцію у вагітних);
- клімактерична;
- стареча.
Характерно, що у людей молодого віку з діагностованою остеомаляцією дуже часто розвиваються різні порушення з боку нирок.
Деякі клініцисти пропонують виділити окремий вид остеомаляції, яка виникає на тлі голодування – у цілому вона пов’язана з остеопатією (порушенням кісткової тканини) голодуючих. Доцільність цієї пропозиції зросла останнім часом, так як досить вираженою проблемою є хворі анорексією, а серед них – ослаблені дівчатка підліткового віку.
Причини
Базова причина розвитку цієї патології – це прогресуюче системне порушення мінерального обміну, яке розвивається через нестачу в організмі вітамінів і мінералів (в останньому випадку – найчастіше фосфорної кислоти і солей кальцію). Причинами такого стану можуть бути багато хвороби і патологічні стани, які в кінцевому результаті ведуть до «збіднення» кісткової тканини.
- недостатнє надходження їх в організм;
- занадто інтенсивне вимивання згаданих мінеральних речовин з кісткової тканини.
В обох випадках патологічний процес в кінцевому підсумку зводиться до того, що втрата біологічних мінералів організмом, яка є нормальним закономірним наслідком його життєдіяльності, не встигає компенсуватися.
Недостатнє надходження мінеральних речовин в кісткові структури можливе з таким базових причин, як:
- їх знижене надходження в організм;
- погана засвоюваність при вживанні їжі з нормальною і навіть підвищеною кількістю таких сполук.
- збіднення раціону – іншими словами, людина приймає їжу, в якій мало мінеральних сполук;
- голодування – мінеральні речовини не надходять взагалі, бо людина нічого або майже нічого не їсть.
Втрата мікроелементів, які могли б стати опорними елементами для кісткової тканини, але не стали, так як пройшли «транзитом» через організм, найчастіше може розвиватися при патології:
- шлунково-кишкового тракту;
- нирок.
У першому випадку такий патологічний процес пов’язаний з порушенням всмоктування мінеральних речовин в ШКТ і з їх подальшим виведенням з кишечника.
Описуване порушення, пов’язане з патологією нирок, зустрічається частіше, ніж при патологіях шлунково-кишкового тракту.
- порушення екскреторної функції нирок;
- їх хронічні, особливо прогресуючі захворювання;
- вроджені аномалії (вади розвитку нирок, які спостерігаються при порушенні внутрішньоутробного розвитку майбутньої дитини.
- хронічний інтерстиціальний нефрит – тривале запальне враження однієї або обох нирок, яке має неінфекційну (небактеріальну) природу. Патологічний процес розвивається в проміжній (інтерстиціальній тканині з враженням канальцевого апарату;
- полікістоз нирок – перетворення паренхіми (робочої тканини) нирок, при якому в ній утворюється безліч порожнин, заповнених рідиною, що веде до прогресуючого погіршення, а далі і вимикання функції нирок;
- гідронефроз (або водянка нирки) – прогресуюче розширення чашково-лоханочного комплексу нирки, яке розвивається через порушення відтоку сечі та при якому неминуче настає атрофія («збіднення») ниркової паренхіми;
- аномалії розвитку нирок.
- структури нирок;
- формування їх судин;
- кількість, розміри, розташування і взаємини нирок. В останньому випадку мова йде про їх зрощення.
Розвиток патології
- руйнування старої кісткової тканини, яка «відпрацювала» і більше не придатна;
- утворення нової такої тканини в поєднанні з її мінералізацією (насиченням мінеральними речовинами).
- Якщо людина не хворіє, то ці процеси збалансовані, кістки зберігають свою міцність.
Якщо розвивається остеомаляція, то замість повноцінної міцної витривалої кісткової тканини формується остеоід – немінералізованний або слабо мінералізований (це значить, що він містить мало фосфатів і кальцію). Остеоїдом називають скупчення колагенових волокон, завдяки яким кістка володіє певною пружністю і не кришиться при найменшому прикладанні фізичної сили до неї. Це, фактично, основа кістки, її білковий матрикс. Але самого по собі остеоїду недостатньо для того, щоб кістка виконувала покладені на неї функції і витримувала фізичні навантаження на неї протягом усього активного життя людини.
Так як метаболічні процеси в кістці взаємопов’язані, через порушення утворення нової кісткової тканини страждає і процес деструкції (руйнування) старої кісткової тканини.
- будова кісток порушується в ще більшій мірі;
- їх міцність погіршується.
Ступінь мінералізації кістки знаходиться в прямій залежності від вмісту в крові фосфатів і кальцію.
- кальципічна;
- фосфоропенічна.
- порушення всмоктування кальцію в кишечнику;
- порушення балансу між процесом відкладення кальцію в кістках і його виведенням з кісткової тканини, яка руйнується;
- дефіцит вітаміну D;
- посилена екскреція (виведення) кальцію нирками.
- генетичні зрушення;
- цироз печінки;
- враження шлунково-кишкового тракту;
- недостатня інсоляція (вплив на людський організм сонячних променів);
- тривалий прийом протисудомних засобів;
- вегетаріанська дієта.
- їх всмоктування в кишечнику з подальшим надходженням в кровоносне русло, звідки вони розносяться по кісткових структурах людського організму;
- швидкість виведення нирками.
- гіперпаратиреоз – надмірне вироблення гормонів паращитовидних залоз, яка спостерігається при їх гіперфункції;
- нестача фосфатів у їжі;
- підвищене виділення фосфатів нирками при спадковій патологій обміну речовин, визначених новоутвореннях і деяких інших хворобах нирок.
Зверніть увагу
Під час вагітності та грудного вигодовування дитини ризик розвитку остеомаляції збільшується, так як потреба організму у вітаміні D посилюється, а функціональне навантаження на нирки зростає.
Такі процеси можуть спровокувати розвиток захворювань і прояв раніше латентно (приховано) протікаючих патологій розвитку, які безпосередньо й ведуть до виникнення остеомаляції.
Симптоми остеомаляції
Ця патологія розвивається і наростає в нешвидкому темпі, поступово.
- зниження тонусу м’язів;
- їх ослаблення;
- больовий синдром;
- парестезії, порушення чутливості;
- порушення функцій кісток.
- по локалізації – в області стегон і спини, дещо рідше можуть проявлятися в плечовому поясі і грудній клітці;
- по розповсюдженню без характерної іррадіації;
- за характером – незрозумілі, пацієнт не може однозначно їх описати, оцінює часто відчуття дискомфорту;
- по інтенсивності – в основному помірні, іноді слабкі, можуть не змінюватися протягом усього розвитку патології;
- по виникненню – турбують не тільки при навантаженні, але і в стані спокою.
- утруднення при спробі розширити і підняти ноги;
- підвищення чутливості кісткових структур при звичайному фізичному тиску на них. Така ознака розвивається дуже рано – буквально після «зародження» патології. Особливістю є те, що при подібному фізичному впливі на клубові кістки больові відчуття з’являється не тільки при натисненні, але і при припиненні його.
Парестезії виникають не у всіх пацієнтів, але досить часто. Це можуть бути відчуття «бігання мурашок» на шкірі, оніміння, короткочасного зникнення чутливості.
- деформації скелета не спостерігаються;
- можливе виникнення патологічних переломів – порушення цілісності кісткової структури суто через те, що міцність знижується, але без впливу травмуючого агента.
- болі поступово посилюються;
- з’являється обмеження рухів, яке істотно наростає;
- розвиваються деформації (викривлення) – в основному вони зачіпають верхні і нижні кінцівки, хоча можуть спостерігатися з боку інших кісткових утворень.
У важких випадках патології кістки стають гнучкими, вони немов воскові.
- психіки;
- функцій серцево-судинної системи;
- роботи шлунково-кишкового тракту.
- О-подібна деформація ніг;
- воронкоподібна деформація грудної клітки.
Особливості остеомаляції при вагітності
Пуерперальна остеомаляція найчастіше виникає під час повторної вагітності, до неї схильні жінки у віці від 20 до 40 років.
- у післяпологовому періоді;
- в період грудного вигодовування.
- кістки тазового кільця;
- верхні відділи стегнових кісток;
- хребці, які формують нижній відділ хребетного стовпа.
Пацієнтки пред’являють скарги на болі в ногах, спині, в області крижів і таза, які стають більш інтенсивними при натисканні на них.
- качина хода (дуже схожа на ходу при вродженому вивиху стегна);
- парези, порушення рухової активності;
- паралічі – неможливість рухової активності.
При цьому формується викривлений таз. Це робить неможливим народження дитини природним шляхом, через що розродження доводиться проводити за допомогою кесаревого розтину.
Зверніть увагу
Після пологів стан жінок з діагностованою остеомаляцією часто поліпшується, але на самовилікування сподіватися не варто – при відсутності лікування або неадекватних призначеннх рано чи пізно виникають наслідки у вигляді тяжких деформацій, порушується працездатність, а також виникає ризик інвалідності.
Особливості клімактеричної остеомаляції
Основною ознакою даної форми описуваного захворювання виступає викривлення хребта. Найчастіше це кіфоз – деформація хребетного стовпа, при якому опуклість спрямована назад.
При клімактеричній остеомаляції зменшується довжина тулуба, але нормальна довжина верхніх і нижніх кінцівок зберігається. При прогресуванні патології виникає характерна картина – в положенні сидячи людина здається малорослою (хоча вона такою не є), майже карликом.
В окремих випадках спостерігаються виражені болі, через які пацієнти самі себе обмежують в рухах.
Зверніть увагу
Характерними для старечої остеомаляції є патологічні переломи (кіста може зламатися буквально на рівному місці, при, здавалося, звичайному русі людини), дещо рідше виникає загальна деформація скелета через викривлення кісткових структур.
При вираженій остеомаляції у таких пацієнтів спостерігається більша кількість компресійних переломів хребта – порушення цілісності хребців у вигляді їх «просідання». Через це може утворитися виражений горб.
- качина хода;
- труднощі при спробі піднятися вгору по сходах.
Діагностика
Діагноз остеомаляції тільки на підставі скарг пацієнтів поставити важко, тому залучають широку діагностику – вивчають анамнез захворювання, проводять додаткові методи дослідження.
- при огляді – відзначаються характерні деформації, описані вище;
- при пальпації (промацуванні) – хворобливість.
- гамма-фотонова абсорбціометрія – з її допомогою визначають рівень кальцію і фосфатів на певній ділянці кістки;
- біопсія кісток тазу – роблять забір кісткової тканини, вивчають її будову;
- рентгенографія кісток.
- при розвитку патології на рентген-знімках визначаються ознаки остеопорозу;
- при прогресуванні патології виявляється дугоподібна деформація, яка найчастіше відзначається при обстеженні стегнових, великогомілкової і малогомілкової кісток, так як вони піддані істотним осьовим навантаженням;
- у місцях остеоїду утворюються зони просвітлення;
- при тривалому перебігу остеомаляції і наростаючому остеопорозі розширюється кістковомозковий простір – кістка стає немов роздутою.
З лабораторних методів інформативним є мікроскопічне дослідження біоптату кісток.
Диференціальна діагностика
- системний остеопороз – крихкість кісткових структур;
- кісткової тканини;
- хвороба Реклінгхаузена – розвиток нейрофібром (пухлин нервової тканини як у центральній нервовій системі, так і на периферичних нервових гілках), при якому можуть спостерігатися ознаки, схожі на симптоматику остеомаляції;
- пізній рахіт – пізно виникає ненормальний розвиток кісток через нестачу солей кальцію.
Ускладнення
Головним ускладненням остеомаляції є деформація кісткових структур. Частіше всього вона виявляється з боку тих кісток, які відчувають на собі навантаження (зокрема, трубчастих кісток кінцівок).
Лікування остеомаляції
Так як до остеомаляції можуть призводити порушення з боку багатьох структур людського організму, її лікування, крім травматологів і ортопедів, при необхідності проводять неврологи, гінекологи, ендокринологи.
- оптимізація фізичної активності. З одного боку, це уникнення надмірних навантажень на кістки, з іншого – ЛФК;
- масаж;
- препарати вітаміну D, фосфору і кальцію;
- УФО.
Якщо виражені деформації істотно погіршують якість життя пацієнта, залучають хірургічну корекцію – зокрема, проводять металосинтез для зміцнення кісток. Але операцію виконують не раніше, ніж через 1-1,5 року від початку консервативного лікування, щоб за цей час зміцнити кісткові структури, інакше при ранніх оперативних втручаннях можуть виникати повторні деформації.
При остеомаляції, яка виникла у період вагітності призначають препарати, які містять мікроелементи і вітамін D.
- при неефективності консервативного лікування вирішується питання про переривання вагітності, а якщо пологи відбулися – про стерилізацію і припинення грудного вигодовування;
- при сприятливому перебігу розродження за допомогою кесаревого розтину, також рекомендується не годувати дитину грудьми.
Профілактика та прогноз
- попередження ендокринних, обмінних, ниркових, шлунково-кишкових патологій, які здатні призвести до розвитку остеомаляції, а при їх діагностуванні – своєчасне лікування;
- збалансоване харчування з вживанням достатньої кількості вітамінів і мікроелементів;
- дозовані фізичні навантаження.
Прогноз при остеомаляції різний. Для життя він, як правило, сприятливий при своєчасному лікуванні. Але є загроза інвалідизації, так як через виражену остеомаляцію спостерігається важка деформація таза і хребетного стовпа.
Важливо
Якщо лікування при остеомаляції не проводилося або призначено пізно, є ризик загибелі від супутніх патологій або ускладнень з боку внутрішніх органів.
