Крововилив в око: причини і лікування

Крововилив в око – це скупчення крові в склоподібному тілі, камерах, оболонках очного яблука або між ними. Причиною цього стану є порушення цілісності судин, тканини ока. При локалізації дрібних гематом на передній поверхні очного яблука їх можна помітити неозброєним поглядом.

Найбільш сприятливий перебіг мають кон’юнктивальні і субкон`юнктивальні крововиливи. Незважаючи на непривабливий і загрозливий вигляд вони не призводять до зниження гостроти зору. При відсутності супутніх захворювань або пошкоджень очей такі гематоми мимовільно зникають через кілька днів або тижнів.

Більш небезпечними вважаються крововиливи в передню камеру ока і склоподібне тіло. Скупчення крові призводить до порушення прозорості оптичних середовищ, що тягне за собою зниження гостроти зору. Людина скаржиться на мигтіння мушок перед очима, затуманення та нечіткість зору. Як правило, хворий може нормально бачити тільки після операції. Крововиливи у сітківку зазвичай вказують на її серйозне враження (дистрофії, ретиніти, ангіопатії, ретинопатії, нейроретинопатії). В цьому випадку навіть операція не завжди допомагає відновити колишню гостроту зору.

Причини крововиливу в око

Однією з найбільш явних причин крововиливів у тканини ока є проникаючі поранення і контузії. Пошкодження тканин очного яблука супроводжується розривом судин, що призводить до виходу крові з кровоносного русла. Крововиливи можуть мати саму різноманітну локалізацію.

Інші причини розривів судин ока:

  • надмірні фізичні навантаження – виснажливий кашель, блювотні позиви, сильний крик, потуги під час пологів;
  • патологічні зміни судин ока при цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, ендартеріїті;
  • злоякісні новоутворення очного яблука та орбіти, здавлюють судини і провокують їх розрив;
  • запальні хвороби очей – ірити, іридоцикліти, задні увеїти, ретиніти, хоріоретиніти;
  • захворювання крові, що призводять до порушення її нормального згортання, а саме – до гіпокоагуляції;
  • нещодавно перенесені оперативні втручання на очному яблуці.

Кон`юнктивальні і субкон`юнктивальні крововиливи

Локалізуються в кон’юнктивальної оболонці ока або під нею, мають вигляд червоних плям на тлі білої склери. Самі по собі такі крововиливи безпечні, однак вони можуть вказувати на інші, більш серйозні захворювання. Тому при появі гематом на видимій поверхні очного яблука слід сходити на консультацію до фахівця.

Субкон`юнктивальні  крововиливи не слід плутати з почервонінням очей при кон’юнктивіті, синдромі сухого ока або інших захворюваннях зорового органу. Як правило, для всіх них характерна сльозотеча, дискомфорт, біль і відчуття чужорідного тіла в очах. Крововиливи можуть не викликати яких-небудь суб’єктивних відчуттів. Лише у разі травм, контузій людина відчуває сильний біль в оці.

Гіфема

Гіфемою називають скупчення крові в передній камері ока – простір між райдужкою і рогівкою. Як правило, такий крововилив добре видно навіть неозброєним оком. Зазвичай кров осідає на дні передньої камери, формуючи горизонтальний рівень рідини багряного кольору.

Причиною гіфеми найчастіше є травми та іридоцикліти (запальні враження райдужної оболонки і циліарного тіла). Захворювання може призводити до розвитку вторинної глаукоми і просякання рогівки кров’ю, що веде до погіршення зору. Для діагностики використовують біомікроскопію. З метою уточнення причини гіфеми можуть проводитися інші діагностичні заходи.

Лікування гіфеми включає в себе призначення кровоспинних, розсмоктуючих, судиноукріплюючих засобів. При іридоцикліті хворому призначаються антибіотики, кортикостероїди, мідриатики. У важких випадках кров з передньої камери видаляється хірургічним шляхом через розріз на рогівці.

Гемофтальм

Найчастіше крововиливи в склоподібне тіло виникають у осіб з відслойками або розривами сітчатки, діабетичною ретинопатією, гострими порушеннями кровообігу в центральній артерії сітківки (внаслідок тромбозу, емболії, атеросклерозу). Від даної патології найчастіше страждають люди старшого віку.

Симптоми гемофтальму:

  • зниження гостроти зору;
  • плаваючі нитки, темні плями, павутиння в полі зору;
  • поява червоної пелени перед очима;
  • зникнення рефлексу з очного дна при офтальмоскопії.

Захворювання часто призводить до фіброзу і деструкції склоподібного тіла, що тягне за собою сильне погіршення зору. Гострота зору може знижуватися до сотих або навіть світловідчуття з правильною (або неправильною) світлопроекцією. В цьому випадку допомогти пацієнтові може тільки вітректомія – операція з видалення склоподібного тіла. Слід зазначити, що хірургічне втручання ефективно лише при відсутності структурних пошкоджень сітківки. При важких ретинопатіях навіть операція не завжди допомагає повернути зір.

Гемофтальм слід відрізняти від точкових крововиливів у склоподібне тіло. Як правило, вони розсмоктуються через якийсь час і не призводять до втрати зору. Найбільш неприємним наслідком таких геморагій є мигтіння мушок перед очима, що доставляє людині певний дискомфорт.

Ретинальні крововиливи

Дана патологія найчастіше є наслідком різних системних захворювань (атеросклерозу, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби). Крововиливи у сітківку проявляються зниженням гостроти зору, появою перед очима пелена, чорних або кольорових плям. Захворювання може призводити до безповоротного погіршення або навіть втрати зору.

Для діагностики патології найчастіше використовують біоофтальмоскопію, пряму і непряму офтальмоскопію. Під час огляду очного дна офтальмолог може побачити типові ознаки крововиливів в сітчасту або судинну оболонку ока. При необхідності виконується флюоресцентна ангіографія.

Види крововиливів у сітківку:

  • Преретинальні. Локалізуються між сітчастою оболонкою очного яблука і гіалоїдною мембраною склоподібного тіла. Мають вигляд великої калюжі в кілька діаметрів диска зорового нерва.
  • Інтраретинальні. Виглядають як червоні штрихи або дрібні кружечки. Кров накопичується в товщі сітківки, найчастіше в шарі нервових волокон, де залягають ретинальні судини.
  • Субретинальні. Мають вигляд темних плям без чітких контурів. Такі крововиливи локалізуються між пігментним епітелієм сітківки і шаром нервових волокон. Вони зазвичай вказують на неоваскуляризацію – розростання новоутворених судин.

Дрібні геморагії найчастіше безпечні і з часом розсмоктуються. Як правило, їх лікують консервативно за допомогою різних груп лікарських препаратів. При масивних крововиливах нерідко роблять лазерну коагуляцію сітківки. Ця процедура особливо ефективна при діабетичній ретинопатії.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі