Катетеризація сечового міхура: процедура, показання та підтримка

Катетеризація сечового міхура – це інвазивний медичний процес, який включає в себе введення спеціального інструменту, відомого як катетер, в сечовий міхур через зовнішній отвір сечовипускального каналу.

Для того, щоб уникнути можливих пошкоджень сечовивідних шляхів під час виконання цієї процедури, катетеризацію має виконувати досвідчений медичний фахівець, який володіє не тільки необхідною технікою, але і має глибокі знання в галузі анатомії та фізіології.

Показання

Цей метод може застосовуватися в медичній практиці як діагностична або лікувальна процедура. У більшості випадків необхідність у проведенні катетеризації виникає при гострій або хронічній затримці сечі у пацієнта.

Постановка уретрального катетера є важливим етапом цистографії та уродинамічного дослідження.

Протипоказання

З урахуванням того, що сечовипускальний канал схильний до різних захворювань, що створює перешкоди для безпечного введення в нього інструментів, процедуру слід проводити з особливою обережністю (особливо у чоловіків).

Особливості будови уретри

Для правильного виконання катетеризації і подолання можливих проблем варто враховувати анатомічні особливості сечовипускального каналу.

Чоловіча уретра має складну будову. Вона починається на дні сечового міхура і відкривається на головці статевого члена через свій зовнішній отвір. У дорослої людини уретра може розтягуватися і змінювати свій розмір, досягаючи довжини від 20 до 24 см. В фізіологічних умовах вона має S-подібну форму, утворюючи дві кривизни на всьому своєму протязі. Одна з кривизн вигнута вниз і огинає лобковий симфіз, а інша вгору у напрямку до кореня статевого члена. Піднімаючи орган до живота, одну з кривизн можна згладити. Внутрішня поверхня сечівника має численні поздовжні складки, утворені слизовою оболонкою.

У клінічній практиці зазвичай виділяють передню і задню частини уретри. Перша включає два відділи і вона на всьому своєму протязі покрита печеристим тілом.

Останній відділ тісно оточений волокнами глибокого перетинкового м’яза і є нерухомим. Це найвужчий і найкоротший відділ сечівника, де можуть виникати перешкоди для введення катетера через м’язовий спазм.

У жінок сечівник має простішу будову, він коротший і ширший у порівнянні з чоловічим. Будова жіночого сечівника майже не відрізняється від задньої частини чоловічої уретри.

Інструменти

Катетеризація сечового міхура – це процедура, яка технічно неможлива без спеціального катетера. Катетер зазвичай представляє собою порожнисту трубку різного діаметру і довжини. На передньому кінці катетера є дзьоб з одним або двома отворами, а сам катетер може мати різну форму, таку як циліндричну або конічну. Задній кінець катетера дещо розширений і призначений для з’єднання з системою, через яку промивають сечовивідні шляхи або вводять лікувальні розчини.

Є два типи катетерів: еластичні та металеві. Еластичні катетери вважаються менш травматичними, оскільки вони здатні набувати форму уретри, стаючи гнучкими при нагріванні. Металеві катетери мають постійну кривизну і не змінюють свою форму. Вибір катетера залежить від конкретних потреб і медичних вимог пацієнта.

Катетеризація у жінок

Постановка уретрального катетера у жінок технічно досить проста процедура. Пацієнтка лежить на спині з розведеними вбік ногами, і виконується попереднє оброблення зовнішнього отвору уретри антисептичними розчинами. Потім катетер вводиться уретрально.

Лікар, натискуючи легко на задню стінку уретри, вводить інструмент у сечовий міхур. Якщо використовується металевий катетер, важливо враховувати його кривизну під час введення.

Слід відзначити, що у жінок процедура катетеризації зазвичай менш травматична і легше переносяться, а також майже не супроводжується ускладненнями після введення катетера. У них рідко спостерігаються структури, які можуть змінювати діаметр уретри.

Катетеризація у чоловіків

У чоловіків катетеризація сечового міхура може бути складним завданням через особливості їхньої уретри. Для підготовки до цієї процедури пацієнта розташовують на спині з ногами, які знаходяться в зігнутому положенні і розведені в сторони. Лікар бере статевий член з боків, стараючись не передавити сечовипускальний канал.

Початок введення катетера передує змащуванню його стерильним вазеліновим маслом. Також, незначно витягуючи статевий член догори, полегшується просування катетера через уретру, сприяючи розправленню складок на слизовій оболонці.

Необхідно бути обережним під час проведення катетеризації у чоловіків, оскільки існує ризик перфорації уретри і шийки сечового міхура. Ця небезпека збільшується при гіперплазії простати або пухлинному процесі. Якщо катетер зіштовхується з перешкодою, його витягують і замінюють на менший діаметр. За жодних обставин не слід застосовувати насильницьке введення катетера.

Підтвердженням успішної катетеризації є виділення будь-якої кількості сечі через катетер.

Чоловіки можуть відчувати дискомфорт під час тривалого перебування катетера в уретрі.

Важливо зазначити, що у чоловіків з патологією простати або рубцевими стриктурами уретри не завжди можна виконати катетеризацію сечового міхура стандартним способом. У таких випадках може застосовуватися катетер з двома кутами або еластичний катетер на металевому провіднику.

Звертаючись до катетеризації сечового міхура, слід враховувати суворі медичні показання. У деяких ситуаціях можна обійтися без проведення даної процедури. Наприклад, інформацію про обсяг сечового міхура та наявність залишкової сечі може надати ультразвукове дослідження. Але деяким пацієнтам з патологією сечовидільної системи може бути необхідна регулярна катетеризація сечового міхура.