Гострий інфекційний артрит: симптоми та методи лікування
Гострий інфекційний артрит – це захворювання суглобів, що виникає внаслідок проникнення різних інфекційних агентів в організм і порожнину суглобів. Це патологічний стан, який, на жаль, досить поширений, але не завжди діагностується вчасно, що може призвести до негативних наслідків для хворого.
У більшості випадків гострий інфекційний артрит викликається бактеріями, які потрапляють в суглоби. Проте, в клінічній практиці також спостерігаються випадки, коли суглоби атакуються вірусами. Важливо вчасно виявити та лікувати цю патологію, оскільки вона може призвести до серйозних ускладнень та втрати функції суглобів.
Причини і механізми розвитку
Як правило, причиною гострого інфекційного артриту є бактерії, рідше — віруси.
У фізіологічних умовах порожнина суглоба стерильна.
- гематогенним;
- лімфогенним (з поруч розташованих вогнищ інфекції);
- в результаті травми суглоба або пошкодження його при діагностичних процедурах (пункції, артроскопії).
- зниження загальної резистентності при імунодефіцитах, уроджені дефекти фагоцитозу;
- важка супутня патологія (пухлини, цироз печінки, цукровий діабет);
- наркоманія;
- наявність інфекційних вогнищ;
- фонові зміни суглобів (остеоартроз, ревматоїдний артрит);
- тривалий прийом кортикостероїдів або цитостатиків;
- суглобові протези та ін.
- золотистий стафілокок;
- стрептококи;
- грамнегативні мікроорганізми;
- гонокок та ін.
У близько 10% випадків негонококкового артриту спостерігається змішана бактеріальна інфекція.
Проникнення мікробних агентів в суглоби викликає активацію імунної відповіді, супроводжуючись виробленням прозапальних цитокінів та мобілізацією імунокомпетентних клітин. Збільшення їх кількості та локальне накопичення призводять до пошкодження хрящової тканини та кісткової структури суглобів.
Цей процес руйнування протеогліканів і колагенових волокон відбувається швидко, протягом декількох діб. Цьому сприяють лізосомні ферменти і бактеріальні токсини. Значну роль також відіграє накопичення виділень у суглобовій порожнині, що може призвести до стиснення тканин та порушення кровообігу. У окремих випадках процес може розповсюдитися на навколишні структури, пошкоджуючи зв’язки та сухожилля. Загрозливим наслідком є можливість розвитку анкілозу в разі агресивного перебігу артриту та відсутності лікування.
Гострі артрити вірусної природи, зазвичай, мають менш агресивний характер і не спричиняють деструкцію суглобів. Їх симптоми можуть супроводжуватися загальними проявами вірусної інфекції, такими як підвищена температура тіла і висипи.
- при парвовірусній та аденовірусній інфекції;
- краснусі;
- паротиті.
Симптоми
Захворювання зазвичай розпочинається гостро, супроводжується лихоманкою, і суглоб стає дуже болючим та набряклим. Шкіра над ураженим суглобом стає червонуватою і гарячою. У більшості випадків артрит вражає один великий суглоб, зазвичай колінний. Проте можливе поширення процесу на кілька суглобів одночасно.
Поліартрит, коли уражені декілька суглобів, частіше виникає у людей зі скаргами на ослаблений імунітет або у тих, хто страждає на серйозні супутні захворювання.
Слід зауважити, що інколи температура тіла у таких пацієнтів може залишатися в межах норми, і ознаки артриту можуть бути менш виразними.
У випадках атипового перебігу, коли інфекція потрапляє в організм через ін’єкції (наприклад, у наркоманів), може бути ураження інших суглобів, таких як ілеосакральне зчленування або грудинно-ключичний суглоб.
Гонококковий артрит може виникнути самостійно або бути частиною розповсюдженого процесу в організмі.
- мігруючі артралгії;
- гнійне запалення враженого суглоба;
- лихоманка;
- озноб;
- теносиновіти (переважно вражаються сухожильні піхви кистей і стоп);
- дерматит.
- При відсутності характерних ознак інфекційного процесу в органах сечостатевої системи і угрів його складно відрізнити від інших форм інфекційних артритів.
Принципи діагностики
Діагноз «гострий інфекційний артрит» повинен бути запідозрений лікарем у всіх випадках моноартриту.
- скарги пацієнта;
- історія його захворювання;
- об’єктивні дані;
- результати лабораторного та інструментального дослідження.
Діагностика даної патології грунтується на докладному аналізі суглобової рідини, яка зазвичай отримується шляхом пункції суглоба. Важливим етапом є посів цієї рідини на живильних середовищах для виявлення патогенних мікроорганізмів, які можуть бути збудниками хвороби. У випадку бактеріального запалення суглобова рідина має гнійний характер. Зазвичай вона має сірувато-жовтий колір з вираженим осадом і може мати геморагічний відтінок. Аналіз суглобової рідини також показує високий рівень лейкоцитів, переважно нейтрофілів, та низьку концентрацію глюкози.
Якщо підозрюється гонококове захворювання, то посів рідини проводиться на спеціальних селективних середовищах з додаванням антибактеріальних засобів. Паралельно з цим може здійснюватися аналіз мазків зі статевих шляхів для виявлення гонококів. Полімеразно-ланцюгова реакція також може бути використана для цієї мети.
- збільшення загальної кількості лейкоцитів із зсувом формули білої крові;
- підвищення ШОЕ.
- виявити ознаки запалення в суглобі і навколишніх тканинах;
- визначити наявність фонових захворювань;
- виключити розвиток деструкції хрящової тканини і остеомієліту.
Діагностика починається зі знімків рентгенографії. По-перше, вона може виявити набряк суглобової капсули та розширення суглобової щілини, які зазвичай виникають через наявність випоту в суглобі. Ознаки пошкодження хряща можуть стати видимими лише після 2-3 тижнів.
Ультразвукове дослідження надає можливість виявити навіть невелику кількість рідини всередині суглоба, що є важливим для подальшого планування її евакуації.
У складних випадках або при глибокому заляганні суглоба, може бути призначена комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) або радіоізотопне сканування суглобів. Ці діагностичні методи дозволяють виявити патологічні зміни в суглобах на ранніх стадіях, коли рентгенологічні ознаки хвороби ще не проявилися.
Лікування
- придушення інфекційного процесу;
- поліпшення стану хворого;
- відновлення функції суглоба.
Усі пацієнти з гострим інфекційним артритом повинні бути госпіталізовані в лікарню. Під час гострого періоду рекомендується суворий постільний режим.
Першочерговим заходом для таких пацієнтів є антибактеріальна терапія. Протягом перших двох діб рекомендується використовувати препарати широкого спектру дії, зазвичай це цефалоспорини. Після отримання результатів бактеріологічного дослідження можлива корекція лікування з урахуванням чутливості патогену. Зазвичай тривалість антибіотичної терапії складає 14 днів.
У випадках, коли необхідно, проводиться хірургічне лікування. Якщо є доступ до ураженого суглоба, виконують голкову аспірацію. У разі її неефективності або глибокого розташування суглобу, застосовують методи відкритого дренування. Зазвичай після евакуації гнійного вмісту з суглоба стан пацієнтів швидко поліпшується.
В складних випадках, при ускладненому перебігу інфекційного артриту, розвитку нейропатії або порушенні кровопостачання, може бути необхідно виконати артротомію.
Важливо відзначити, що для лікування вірусних артритів ці методи лікування застосовуються рідко, і зазвичай обмежуються прийомом нестероїдних протизапальних засобів.
До якого лікаря звернутися
При підозрі на гостре запалення суглоба важливо звернутися до терапевта або ревматолога. У деяких випадках може бути необхідна консультація хірурга, особливо при наявності ускладнень або інших показань. При гонококовому артриті важливо проконсультуватися із венерологом.
Прогноз за цією патологією залежить від багатьох факторів. Важливу роль відіграє патогенність і вірулентність мікроорганізмів-збудників, вік пацієнта, наявність супутніх захворювань. Результати хвороби також сильно залежать від своєчасності діагностики та адекватності лікування. Найважчий прогноз спостерігається у випадках пізньої діагностики гострого інфекційного артриту бактеріальної етіології, і це може призвести до інвалідності або навіть летального результату для пацієнта.
