Аналіз мокротиння на мікрофлору та чутливість до антибіотиків

Аналіз мокротиння на мікрофлору та чутливість до антибіотиків є мікробіологічним дослідженням виділень із бронхів, яке виконується для визначення наявності мікроорганізмів і вибору препаратів для етіотропної терапії. Це дослідження зазвичай призначається пацієнтам із захворюваннями бронхів і легенів. Частіше мокрота виходить шляхом відхаркування або за допомогою аспірації. У деяких випадках забір матеріалу для аналізу виконується під час проведення бронхоскопії.

Які мікроорганізми можуть знаходитися в мокроті? Кому призначається цей аналіз і як він проводиться? Що може вплинути на його результати? Відповіді на ці питання можна отримати, прочитавши цю статтю.

Показання

У план обстеження осіб з бронхоектатичною хворобою входить аналіз мокротиння на флору і чутливість мікроорганізмів до антибіотиківОсновними показаннями для призначення аналізу мокроти на мікрофлору та чутливість до антибіотиків є такі випадки:

  • бактеріальні бронхіти, плеврити, пневмонії;
  • абсцес легені;
  • бронхоектатична хвороба;
  • хронічна обструктивна хвороба легень;
  • муковісцидоз;
  • бронхомаляція;
  • туберкульоз;
  • аномалії розвитку бронхів.

Які мікроорганізми можуть знаходитися в мокроті?

При відсутності захворювань у мокротинні можуть виявлятися наступні симбіотичні мікроорганізми (нормальна мікрофлора):

  • Streptococcus viridans group.;
  • Staphylococcus spp.;
  • Bacteroides spp.;
  • Corynebacterium spp. (крім Corynebacterium diphtheria);
  • Veillonella spp.;
  • Neisseria spp. (крім Neisseria meningitidis);
  • Candida ѕрр.;
  • Lactobacillus spp.;
  • Fusobacterium spp.;
  • дифтероїди.

При оцінці результатів аналізів пацієнтів зі зниженим імунітетом слід враховувати, що при підвищенні показників кількості представників нормальної мікрофлори можуть розвиватися захворювання (тобто вони стають їх збудниками). Клінічно значущими в таких випадках є наступні показники:

  • 106 – 107 КУО/мл у мокроті;
  • 104 – 105 КУО/мл в бронхіальних змивах після бронхіального лаважу.

Найбільш частими в мокроті патогенними мікроорганізмами є:

  • високопатогенні: Haemophilus influensae, Streptococcus pneumonia, Staphylococcus aureus, Кlebsiella pneumonia;
  • середньопатогенні: ентеробактерії, Moraxella (Branhamella) cataralis, Candida albicans;
  • низькопатогенні: Chlamydia spp., Mycoplasma pneumonia, Legionella pneumophila, Pseudomonas aeruginosa та ін.

Як підготувати пацієнта для дослідження?

При призначенні цього аналізу лікар обов’язково пояснює хворому, для чого він потрібен і як виконується. Цей метод діагностики повинен проводитися до призначення антибіотиків або через деякий час після завершення їх прийому. Однак у деяких випадках допускаються винятки. Харкотиння при туберкульозі здається 3 дні поспіль у ранкові години.

Якщо аналіз проводиться шляхом відхаркування, то за день перед його здачею хворому (при відсутності протипоказань) слід пити багато рідини. Пацієнт повинен розуміти, що в контейнер для збору матеріалу повинна збиратися не слина, а саме мокротиння. Для отримання продуктивного кашлю його навчають наступною процедурою: після проковтування слини і трьох глибоких вдихів виконується енергійне покашлювання. Вранці в день дослідження пацієнт повинен почистити зуби і добре прополоскати ротову порожнину для зменшення її обсіменіння іншими мікроорганізмами.

При зборі мокротиння методом аспірації лікар обов’язково попереджає хворого про те, що при введенні катетера він може відчувати незначний дискомфорт. Якщо матеріал буде збиратися під час бронхоскопії, то пацієнт не повинен приймати їжу за 6 годин до процедури. Крім цього, лікар уточнює у хворого інформацію про можливу присутність алергії на місцеві анестетики.

Як проводиться процедура?

При заборі мокроти шляхом відкашлювання медична сестра одягає рукавички і просить хворого проковтнути слину, виконати 3 глибоких вдиху і енергійно покашляти. При відсутності мокротиння проводять вдихання теплого аерозолю, що полегшує виведення відокремлюваного. Отримане мокротиння пацієнт спльовує в стерильний контейнер, який герметично закривається, маркується та поміщається в додатковий пластиковий пакет.

Якщо забір мокротиння для аналізу проводиться шляхом аспірації, то при необхідності до і після процедури виконується інгаляція кисню. Далі фахівець одягає на руки рукавички, приєднує пастку для збору мокротиння до катетеру і занурює його в фізіологічний розчин. Після цього катетер повільно вводять через ніздрю в трахею, і при його проходженні через гортань у хворого виникає кашель. В цей момент за допомогою шприца виконується аспірація відокремлюваного, яка повинна тривати не більше 15 секунд. Після цього катетер виймається з дихальних шляхів і викидається. Відєднану від шприца пастку герметично упаковують, маркірують і відправляють у лабораторію.

Перед бронхоскопією глотку хворого зрошують і прополіскують розчином місцевого анестетика. Після початку дії препарату бронхоскоп вводять у просвіт бронха і за допомогою спеціальної щіточки збирають необхідний для аналізу матеріал. Мокрота може отримуватися шляхом її аспірації через внутрішній канал приладу (іноді перед цим стінка бронха зрошується фізіологічним розчином). Після завершення процедури бронхоскоп витягують з дихальних шляхів. Отриманий зразок упаковують в стерильний контейнер, маркують і відправляють на дослідження.

Матеріал для аналізу повинен відправлятися в лабораторію відразу після забору. У деяких випадках дозволяється зберігання зразків мокротиння протягом 2-3 годин у холодильнику при 4 °С.

Іноді допускається здача мокротиння на аналіз вже після початку прийому антибактеріальних засобів. За таких обставин на бланку направлення обов’язково повинні зазначатися вжиті хворим препарати.

Що може вплинути на достовірність дослідження?

Спотворити результати аналізу мокроти на мікрофлору та чутливість до антибіотиків можуть такі чинники:

  • неправильна техніка збору мокротиння;
  • відсутність вказівок на бланку про проведену антибактеріальну терапію;
  • затримка при відправці зразків у лабораторію.

Методика аналізу

Посів мокротиння виконують в чашках Петрі на поживні середовища (агар, мясопептонний бульйон, желатин), до яких іноді додають сироватку, кров або вуглеводи. Далі зразки інкубують в сприятливих для росту мікроорганізмів умовах при температурі 36-37 °С протягом 18-24 годин. Виділену з колоній чисту культуру ідентифікують.

Після отримання колоній збудника захворювання приступають до аналізу, що визначає його чутливість до антибактеріальних препаратів. Для цього зазвичай застосовується методика дисків, які змочуються розчинами різних антибіотиків і поміщаються у колонію виділених мікроорганізмів. Після цього виконується вивчення швидкості загибелі збудника захворювання під впливом того чи іншого препарату. Результати дозволяють вибирати найбільш ефективний антибіотик для лікування захворювання.

До якого лікаря звернутися

Розшифровка результатів проводиться лікуючим лікарем.

Аналіз мокротиння на мікрофлору показаний при тривалому кашлі. Тому його зазвичай призначає пульмонолог. Якщо діагноз ще не встановлено, слід звернутися до терапевта для попереднього обстеження. Також аналізи харкотиння використовують у практичній роботі фтизіатри при підозрі на відкриті форми туберкульозу.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі