Фіброз печінки: симптоми, лікування, профілактика
Фіброз печінки є серйозною медичною проблемою, яка впливає на функцію цього важливого органу. Фіброз виникає в результаті пошкодження печінки та її намагання замінити пошкоджені тканини шаром сполучної тканини. По мірі розвитку фіброзу, печінка втрачає свою здатність виконувати функції очищення крові, що може призвести до загрози життю.
Ознаками захворювання є больовий синдром, нудота, блювота, жовтяниця.
Причини та розвиток
Фіброз печінки часто виникає як ускладнення різних захворювань цього органу, зазвичай як наслідок гепатиту та запального ураження печінки.
Існують різні чинники, що сприяють розвитку цього захворювання. Серед них неправильне харчування, таке як зловживання жирною, смаженою та гострою їжею, а також куріння, ожиріння та травми печінки. Особливо високий ризик розвитку фіброзу печінки пов’язаний з вживанням алкоголю.
Фіброз це, можна сказати, “бомба вповільненої дії”. Сполучна тканина поступово розростається в паренхімі, основній робочій тканині печінки. Хоча ця тканина є необхідною для нормальної функції печінки та організму в цілому, велика кількість завдає великої шкоди. Фіброз печінки може розвиватися як обмежене і загальне (дифузне) ураження.
В обмеженому випадку у печінці з’являються окремі острівці сполучної тканини, при цьому більшість тканини залишається функціонуючою. Однак при дифузному ураженні сполучна тканина проникає всю печінку і перешкоджає її нормальному функціонуванню.
У важких випадках відбувається інтенсивне зростання сполучної тканини в печінці, що може виявитися непереносним для організму.
Симптоми фіброзу печінки
Симптоматика хвороби спершу може бути відсутня або бути мінімальною.
- болі;
- диспепсичні порушення;
- жовтяниця.
- по локалізації – в правому підребер’ї;
- за поширеністю – можуть віддавати в праву половину грудної клітини, шиї, спини;
- по виникненню – періодичні, при прогресуванні патології – постійні;
- за характером – ниючі, тиснучі;
- по інтенсивності – спершу помірні, далі наростаючі.
- відбувається поступове заміщення паренхіми печінки сполучною тканиною, через що зменшується вироблення жовчі – як результат, страждають процеси травлення в 12-палої кишки;
- сполучна тканина проростає жовчні ходи, жовч не може вивільнитися в 12-палу кишку – в результаті цього страждають процеси травлення.
- нудота;
- блювота;
- пронос.
Жовтяниця виникає в тому випадку, якщо на тлі фіброзу порушується відтік жовчі – вона накопичується в внутрішньопечінкових жовчних протоках, а потім потрапляє в кров.
- пожовтіння шкіри, слизових, язика;
- свербіж шкіри;
- потемніння сечі;
- освітлення калу.
Діагностика
Діагноз фіброзу печінки поставити за скаргами складно – вони неспецифічні, а на ранніх етапах хвороби і зовсім можуть бути відсутніми. Тому буде потрібно комплексне обстеження, яке, крім збору скарг пацієнта, включає вивчення деталей анамнезу і результатів додаткових методів обстеження.
З анамнезу з’ясовують, чи хворів пацієнт патологіями печінки, як харчується, чи вживає алкоголь.
- при огляді – можуть виявити жовтушність шкіри, видимих слизових, язика;
- при пальпації (промацуванні) живота – виявляють помірну хворобливість в правому підребер’ї. При прогресуванні патології поверхня печінки пальпаторно горбиста;
- при аускультації живота (прослуховуванні фонендоскопом) – якщо виникають проноси, то вислуховуються посилені кишкові шуми.
Які інструментальні методи найбільш інформативні в діагностиці фіброзу печінки?
- ультразвукове дослідження печінки (УЗД) – в органі виявляють розростання сполучної тканини, оцінюють стан жовчних проток, при прогресуванні патології виявляють зменшення печінки в обсязі;
- біопсія печінки – стінку живота і капсулу печінки проколюють довгою голкою, проводять забір фрагментів печінкової паренхіми, які вивчають у лабораторії під мікроскопом.
- біохімічний аналіз крові – виявляють зниження рівня загального білка та порушення співвідношення його фракцій, також визначають кількість білірубіну, щоб зробити правильні висновки про жовтяницю, якщо така є;
- гістологічне дослідження – під мікроскопом досліджують біоптат, виявляють велику кількість сполучнотканинних елементів;
- загальний аналіз сечі – в ній виявляють підвищену кількість жовчних пігментів;
- копрограма – виявляють знебарвлення калу, в ньому виявляють неперетравлені елементи їжі.
Диференційну діагностику найчастіше проводять між патологіями, що спровокували розвиток фіброзу печінки, а також між різними видами фіброзу.
- реактивний гепатит;
- печінкова недостатність – порушення функцій печінки, що веде до збою дезінтоксикації, синтезу жовчі і так далі;
- порушення процесів травлення в 12-палій кишці – виникає через порушення вироблення і виведення жовчі в 12-палої кишки.
Лікування
Прибрати зайву сполучну тканину в паренхімі печінки не представляється можливим. Тому важливі завдання в лікуванні фіброзу – це запобігання його прогресування і компенсація порушених функцій. Важливим є лікування патологій, які призвели до розвитку описуваного захворювання.
Лікування захворювання – консервативне і оперативне.
Консервативні методи лікування фіброзу печінки ефективні, поки не настала декомпенсація патології.
- дієта – призначають дієту №5 по Певзнеру, що передбачає виключення з раціону жирної, смаженої, гострої їжі, дробове харчування;
- препарати для замісної терапії при порушенні синтезу і виведення жовчі в 12-палу кишку;
- травні ферменти (Мезим, Фестал);
- інфузійна терапія – її проводять з дезінтоксикаційною метою. При цьому пацієнту внутрішньовенно крапельно вводять глюкозу, сольові розчини (хлорид натрію), сироватку крові і так далі.
У запущених випадках проводять трансплантацію печінки.
- профілактика, діагностика та лікування гепатитів та інших хвороб, на тлі яких може виникнути фіброз печінки;
- раціональне харчування;
- відмова від шкідливих звичок, особливо вживання алкоголю;
- боротьба з ожирінням;
- здоровий спосіб життя в цілому.
Прогноз при фіброзі печінки неоднозначний. Раннє виявлення патології дозволяє зупинити її прогресування і врятувати печінку від компрометації. Слід пам’ятати, що патологічний процес є незворотнім на будь-якому з його етапів.
Пізнє виявлення, неадекватне лікування або зовсім його відсутність ведуть до критичних наслідків – печінкової недостатності і смерті пацієнта.
Правду кажуть що треба відразу до лікаря йти не читаючи симптоми. Бо по них можна в себе купу хвороб знайти яких нема.