Вивих ключиці: причини, ознаки, лікування
Вивих ключиці – це серйозне медичне ушкодження, яке може стати наслідком різних подій, від аварій та спортивних травм до повсякденних падінь. Ключиця – це тонка трубчаста кістка, яка з’єднує верхній кінець грудної кістки з плечовим суглобом. Вивих цієї кістки виникає, коли її кінці вийшли з нормального положення.
Причини вивиху
Падіння на випрямлену руку найбільш часта причина виникнення описуваного порушення. При падінні людина рефлекторно виставляє руку, щоб пом’якшити травмування, але ключиця приймає на себе весь удар і зміщується – виникає її вивих.
- падіння на випрямлену руку;
- падіння важкого громіздкого предмета на область ключиці;
- різке стискання надпліч в поперечному напрямку.
На ключицю у всіх випадках впливає травмуючий агент, який буквально вибиває її суглобові кінці – тому серед пацієнтів існує розхожий вислів «Ключиця вибита».
Як і інші вивихи, вивих ключиці зазвичай виникає під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), у людей, які потрапили в різні катастрофи, а також займаються силовими видами спорту (в тому числі командними) – футболом, бігом, боротьбою та іншими.
Якщо у людини спостерігається політравма, то вивих ключиці при цьому виникає одним з перших.
Виділено фактори, які сприяють виникненню описуваного порушення (за рахунок ослаблення зв’язок суглобів, які вона утворює).
- системні захворювання сполучної тканини – зазвичай аутоімунні (тобто, ті, при яких організм починає сприймати власні тканини як чужорідні і боротися з ними);
- ендокринні патології. Як правило, це захворювання щитовидної залози, які призводять до дисбалансу тиреоїдних гормонів-гіпотиреозу (зменшення їх кількості) і гіпертиреозу (збільшення їх кількості). Дещо рідше фоновим стає цукровий діабет, порушення метаболізму вуглеводів на тлі нестачі гормону інсуліну;
- вроджені патології – як сполучної тканини в цілому (системні), так і з боку тільки зв’язок, які зміцнюють суглоби, сформовані ключицею;
- загальне ослаблення організму після травм, операцій, затяжних захворювань і так далі.
Ключиця це парна специфічна структура: це єдина кістка, яка пов’язує верхні кінцівки з тулубом. Кожна ключиця бере участь у формуванні двох зчленувань. Її грудинний кінець з’єднується з грудиною, а акроміальний – з акроміальним відростком лопатки.
Незважаючи на гадану неміцність ключиці, вона утворює досить міцні з’єднання: при впливі силового агента зазвичай виникає перелом ключиці, але її суглобові кінці не зміщуються. Вивих ключиці означає, що сила, яку доклали, була досить вираженою.
Сполуки, які утворюють суглобові кінці ключиці, є міцними завдяки міцним зв’язкам. Залежно від ступеня порушення їх цілісності може бути діагностований підвивих (неповне зміщення суглобового кінця ключиці) або вивих ключиці (повне зміщення її суглобового кінця).
- біль;
- набряк;
- деформація в області ключично-грудинного або ключично-акроміального зчленування.
- по локалізації – в області грудини або лопатки;
- по розповсюдженню – іррадіація відсутня;
- за характером-ниючі і / або тягнучі;
- по вираженості – зазвичай помірні;
- по виникненню з’являються в момент зміщення суглобового кінця ключиці.
М’які тканини в області суглобового кінця з боку ураження опухають, також виникає деформація.
Діагностика
Діагностику вивиху ключиці проводять, спираючись на скарги пацієнта, анамнез (історію розвитку) патології, результати додаткових методів обстеження.
- чи передував вивиху ключиці травматичний вплив на неї;
- це вперше діагностований вивих або ж пацієнт вже звертався зі схожими ознаками до лікаря;
- чи діагностовано у пацієнта інші захворювання, зокрема, системні хвороби сполучної тканини (особливо аутоімунні).
- при огляді – при вивиху з боку ключично-акроміального зчленування акроміальний кінець ключиці піднято вгору. М’які тканини в області вивиху опухлі;
- при пальпації (промацуванні) – пальпаторно виявляють опухлість і хворобливість тканин. Характерним є “симптом клавіші”: кінець ключиці випирає вгору, при натисканні таке випирання зникає, але якщо натискання припинити, то випирання поновлюється.
З інструментальних методів діагностики інформативною є рентгенографія грудної клітки – на рентгенологічних знімках виявляють вивих, оцінюють ступінь зміщення кінця ключиці. Необхідна правильне укладання пацієнта, так як від цього залежить результат рентгенографії.
- підвивих ключиці – часткове зміщення суглобового кінця даної кістки;
- перелом ключиці – порушення її цілісності.
В результаті вивиху ключиці можуть бути пошкоджені зв’язки, що зміцнюють зчленування, у формуванні яких приймають суглобові кінці ключиці. Як результат, виникають повторні вивихи грудинного і акроміального кінців ключиці.
Лікування і допомога
При виникненні даного порушення проводять вправлення суглобового кінця ключиці. Щоб зв’язки зміцнилися, проводять іммобілізацію з боку потерпілого зчленування – його знерухомлення. З цією метою накладають тугу бинтову або гіпсову пов’язку. Тривалість іммобілізації становить в середньому 2-3 тижні.
- слабкість зв’язкового апарату;
- повторні вивихи ключиці;
- літній вік;
- вроджені патології сполучної тканини.
Після закінчення терміну іммобілізації пов’язку знімають, але лікування продовжують.
- повноцінне харчування з вживанням достатньої кількості білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінералів;
- ЛФК;
- масаж;
- фізіотерапевтичні процедури – зокрема, лазеротерапія.
Добре себе зарекомендувало курортне лікування-зокрема, грязелікування, озокеритові і парафінові аплікації.
При повторних вивихах може бути залучено хірургічне лікування – зміцнення зв’язок суглобів, у формуванні яких беруть участь суглобові кінці ключиці.
- уникнення впливу силового фактора на ключичні зчленування;
- попередження, виявлення і купірування захворювань сполучної тканини та ендокринних порушень, які можуть сприяти слабкості зв’язкового апарату і виникнення вивиху ключиці.
Прогноз при вивиху ключиці в цілому сприятливий. Раннє виявлення і адекватне лікування дозволяють ліквідувати порушення.
