Цистит і урогенітальні інфекції при цукровому діабеті

У осіб з цукровим діабетом будь-якого типу підвищений ризик розвитку таких захворювань, як цистит і урогенітальні інфекції. Під циститом розуміють запалення сечового міхура. Урогенітальна інфекція – патологія запального характеру, що вражає сечовипускальний канал, піхву, шийку матки.

До таких станів відносяться всі хвороби, що передаються при статевому контакті – мікоплазмоз, гарднерельоз, трихомоніаз, хламідіоз та інші. У цю ж групу можна віднести і вагінальний кандидоз (молочницю), який не є статевою інфекцією, але дуже часто турбує жінок з діабетом.

Чому цистит і інфекції сечостатевих шляхів частіше виникають при діабеті? Чи існують особливості симптомів і лікування цих захворювань? Як запобігти циститу? Про це наша стаття.

Чому цистит і урогенітальні інфекції частіше спостерігаються при діабеті

Схильність до запалення сечовивідних шляхів і циститу при цукровому діабеті обумовлена декількома факторами. Захворюваність частішає зі збільшенням тривалості і тяжкості ендокринного розладу.

До розвитку циститу сприяє поява в сечі глюкози (при рівні її в крові більше 10 ммоль/л) і неповноцінний імунітет хворого.
Цукор у високій концентрації в крові порушує роботу імунних клітин – нейтрофілів, збільшуючи внутрішньоклітинний вміст кальцію, втручаючись в роботу скорочувальних актинових волокон і тим самим впливаючи на проникнення нейтрофілів до запального вогнища і поглинання ними патогенних мікробів.
У рецидивуванні сечостатевих захворювань істотну роль відіграють практично постійний вагінальний кандидоз і порушення функції дрібних судин і капілярів.

Чому при діабеті легко виникають урогенітальні інфекції і цистит

Згодом у людей з діабетом уражається сечовий міхур, нирки, розвивається некроз ниркових сосочків. На цьому тлі створюються сприятливі умови для заселення сечовивідних шляхів бактеріями. Ослаблений імунітет і порушене кровопостачання не можуть забезпечити належний захист організму, і мікроби частіше висхідним шляхом (з зовнішніх статевих органів) проникають у верхні відділи.

Довгострокові наслідки діабетичної цистопатії включають везикоуретральний рефлюкс (заброс сечі з уретри назад в сечовий міхур) і рецидивуючий цистит.

Інфекції сечовивідних шляхів при діабеті можуть ускладнитися наступними станами:

  • нирковий і біляпечінковий абсцес (гнійник);
  • емфізематозний пієлонефрит (запалення розширених ниркових чашок);
  • хронічні грибкові інфекції, що важко піддаються лікуванню;
  • папілярний некроз (руйнування ниркових сосочків, що виходять в просвіт чашечок);
  • емфізематозний цистит (важка форма хронічного розширення і запалення сечового міхура).

Причини і симптоми

При бактеріологічному дослідженні сечі, яке допомагає виявити мікробне зараження, з’ясовується, що у 30 % пацієнтів ніяких симптомів немає. Основні хвороботворні мікроорганізми:

  • кишкова паличка (64,6 %);
  • клебсієла (12,1 %);
  • ентерокок (9,9 %).

При діабеті часто реєструються мікроби, що виділяють фермент бета-лактамазу, що захищає їх від дії деяких антибіотиків. Наприклад, у багатьох випадках будуть неефективні пеніциліни.

Симптоми, які дозволяють запідозрити розвиток запалення сечовивідних шляхів:

  • сильні позиви на сечовипускання;
  • печіння при сечовипусканні;
  • часте виділення невеликої кількості сечі;
  • каламутна сеча з неприємним запахом;
  • зміна її кольору – червоний, яскраво-рожевий, коричневий;
  • болі в області лобкових кісток;
  • патологічні виділення з сечівника або піхви;
  • сверблячка в області статевих органів.

Емфізематозний цистит при діабеті

Головну небезпеку при діабеті являє собою емфізематозний тип порушень, в тому числі пієлонефрит і цистит. Це стани, при яких в сечовій системі зберігається повітря. Емфізематозний пієлонефрит в 90% випадків розвивається на тлі діабету і закінчується летальним результатом в 80% випадків. Тому необхідно вчасно лікувати інфекції нижніх відділів сечовивідних шляхів, зокрема, цистит, щоб не допустити потрапляння мікроорганізмів в нирки.

При емфізематозному циститі в сечовому міхурі накопичується газ. Найчастіше він потрапляє туди через фістулу. Рідше захворювання викликане бактеріями, що продукують гази в процесі життєдіяльності. Виділення газу ускладнене через обструкції (звуження) сечівника.

Захворювання супроводжується тривалими болями в області лобка, частим сечовипусканням, відчуттям неповного випорожнення, потемнінням сечі, її неприємним запахом.

Для діагностики захворювання застосовують оглядову рентгенографію, на якій видно газовий міхур. Однак метод вибору – комп’ютерна томографія сечового міхура.

Діагностика

Крім стандартного обстеження у ендокринолога (аналіз крові і сечі на цукор, визначення глікозильованого гемоглобіну, аналіз щоденника глікемії) призначаються такі методи дослідження:

  • бактеріологічний аналіз сечі;
  • аналіз полімеразно-ланцюгової реакції або імунофлюоресцентний аналіз для виявлення бактерій, що передаються статевим шляхом;
  • “посів” зразка сечі на живильне середовище для вирощування колоній мікроорганізмів і визначення їх чутливості до антибіотиків;
  • УЗД, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія, в тому числі з контрастуванням для виявлення звужень (обструкції) сечовивідних шляхів);
  • цистоскопія для огляду внутрішньої поверхні уретри і сечового міхура.

Лікування

У пацієнта з інфекцією сечовивідних шляхів на тлі діабету потрібно враховувати часту стійкість мікроорганізмів до антибіотиків. Такі хворі схильні до більшого ризику ускладнень при терапії аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин та інші). Тому перед початком лікування необхідне бактеріологічне дослідження сечі, визначення збудника захворювання та його чутливості до антибактеріальних препаратів. У багатьох випадках буде корисна консультація інфекціоніста.

Якщо у пацієнта вражені нирки, слід проконсультуватися у нефролога. Це можливо при таких станах, як кісти нирок, звуження сечоводу, нирковий карбункул та інші. Також слід звернутися до ендокринолога, гінеколога, невролога.

Неускладнені випадки інфекцій сечовивідних шляхів лікують за допомогою антибіотиків. Шлях їх введення залежить від тяжкості захворювання. Часто досить приймати препарати в формі таблеток, але іноді потрібно внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення ліків.

При першому призначенні антибіотиків необхідно враховувати, що багато мікроорганізмів продукують бета-лактамази, і вибирати препарати, що містять їх інгібітори. Фактори ризику інфікування такими мікробами:

  • недавні поїздки в Азію, Африку або на Близький Схід;
  • чоловіча стать;
  • перебування в будинку престарілих або інтернаті;
  • нещодавно перенесена госпіталізація з будь-якого приводу;
  • урологічні процедури, що включають, наприклад, катетеризацію сечового міхура;
  • хронічна ниркова недостатність;
  • часте плавання у водоймах з прісною водою;
  • застосування фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин та інші).

При емфізематозному циститі потрібна медикаментозна терапія в поєднанні з промиванням сечового міхура. У 10 % випадків необхідна операція – від санації (очищення) міхура до часткової або, рідше, повної цистектомії, тобто видалення.

Кандидозний вагініт лікують за допомогою місцевого та внутрішнього застосування препаратів з групи азолів (клотримазол, флуконазол та інші). Їх потрібно використовувати під контролем рівня цукру в крові, так як в поєднанні з препаратами сульфанілсечовини вони можуть викликати гіпоглікемію.

До якого лікаря звернутися і профілактика

При появі ознак циститу у осіб з діабетом необхідно звернутися до уролога, взявши напрямок до нього у терапевта. Також необхідно відвідати ендокринолога, щоб оцінити контроль глікемії і перебіг захворювання. При необхідності призначається додаткове лікування у стоматолога, ЛОР-лікаря, гастроентеролога, венеролога (при статевих інфекціях), нефролога та інфекціоніста (після одержання результатів чутливості мікроорганізмів до антибіотиків для корекції антибактеріальної терапії).

Два головних шляхи профілактики циститу та інших інфекцій у осіб з діабетом:

  • контроль рівня цукру в крові, раціональне лікування;
  • усунення всіх вогнищ інфекції, включаючи карієс, хронічний тонзиліт, холецистит та інші.

Крім того, рекомендується:

  • пити більше чистої води, можна змішувати її з журавлинним соком;
  • підмиватися і витирати промежину спереду назад, що перешкоджає попаданню бактерій з кишечника в піхву і уретру;
  • уникати потенційно дратівливих продуктів для інтимної гігієни;
  • спорожняти сечовий міхур відразу після статевого акту, а також після цього випити склянку води;
  • не використовувати для запобігання від вагітності діафрагми і сперміцид-оброблені презервативи;
  • при появі будь-яких ознак інфекції відразу звертатися до лікаря.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі