Сироваткова хвороба: симптоми, принципи лікування

Сироваткова хвороба – системне захворювання алергічної природи, що виникає при введенні імунних сироваток або препаратів з них, характерними особливостями якої є запальні пошкодження судин і сполучної тканини у всьому організмі.

Можлива частота даної реакції залежить від типу та дози лікарського засобу, а також від ступеня його очищення.

Причини і механізми розвитку

До сироваткової хвороби можуть призвести навіть ін’єкції інсуліну, оскільки цей препарат містить у своєму складі білки тваринного походження.

Безпосередньою причиною розвитку даного виду лікарської алергії є введення в організм певних лікарських засобів:

• гетерологічних білкових препаратів (антитоксичні сироватки проти ботулізму, дифтерії, стафілококової інфекції, правця);
• гомологічних білкових препаратів (антилімфоцитарні сироватки, імуноглобуліни, цілісна плазма);
• вакцини та анатоксини;
• отрути змій і комах;
• ліки, що містять білки тваринного походження (інсулін).

В основі цієї патології лежить відкладення циркулюючих імунних комплексів на стінці судин і тканинах, що викликає порушення судинної проникності і запалення. Ці зміни є ускладненням сироваткової терапії.

У нормі через кілька днів після введення сироватки в крові починають вироблятися антитіла, які зв’язують антиген і формують циркулюючі імунні комплекси. Вони тривало персистують у кровоносному руслі і повільно виводяться системою фагоцитів. По мірі підвищення титру захисних антитіл утворюються і більш великі комплекси, які відкладаються в тканинах, а потім руйнуються. При цьому активується система комплементу. Після імунні комплекси зв’язуються еритроцитами, доставляються в печінку і виводяться з організму. При сироватковій хворобі збої можуть виникати на різних рівнях цього процесу.

Симптоми

Клінічні прояви сироваткової хвороби різноманітні. Це пов’язано з різними видами та концентрацією утворюваних антитіл.

При первинному вступі сироватки в організм перші ознаки хвороби з’являються через 1-3 тижні. У продромальний період у таких хворих може виникати гіперемія і ущільнення шкіри в місці введення препарату, висипання у цій галузі, збільшення лімфатичних вузлів. Це повинно насторожити лікаря і наштовхнути на думку про можливий розвиток сироваткової хвороби.

У гострий період переважають наступні симптоми:

• лихоманка (температура підвищується від субфебрильних до фебрильних цифр);
• біль і скутість при рухах у суглобах, їх набряклість (переважно вражаються великі суглоби – колінні, гомілковостопні, ліктьові, променезап’ясткові);
• свербляча рясна висипка (найчастіше за типом кропив’янки; але може мати еритематозний, папульозний, геморагічний характер);
• збільшення всіх груп лімфатичних вузлів, рідше – селезінки.

З появою висипів температура тіла звичайно знижується, а болі в суглобах навпаки посилюються. Спочатку з’являється в місці введення, потім поширюється по всьому тілу.

У більшості випадків при сироватковій хворобі в патологічний процес втягується система кровообігу. При цьому з’являються скарги на:

• біль або дискомфорт в області серця;
• відчуття серцебиття;
• задишку при фізичному навантаженні;
• загальну слабкість.

При обстеженні виявляється міокардит або ішемія міокарда.

Важкий перебіг сироваткової хвороби супроводжується ураженням внутрішніх органів:

• шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея);
• печінки (гепатит);
• легень (летючі інфільтрати, емфізема);
• нирок (гломерулонефрит);
• нервової системи (неврит, менінгоенцефаліт).

У крові виявляють неспецифічні зміни:

• у продромальний період – лейкоцитоз, зниження ШОЕ;
• у гострий період – зниження рівня лейкоцитів, відносний лімфоцитоз, підвищення ШОЕ.

Сироваткова хвороба може мати різну тривалість і вираженість патологічних симптомів.

При легкому і середньотяжкому перебігу гострий період триває близько тижня, потім настає повне одужання.
У важких випадках перебіг хвороби затягується до кількох тижнів, через деякий час може рецидивувати. Це обумовлено або безперервним надходженням антигену в організм, або розвитком аутоалергічних реакцій.

При повторному введенні препарату у хворого швидко розвивається анафілактична форма сироваткової хвороби. Її симптоми аналогічні таким при анафілактичному шоці:

• падіння артеріального тиску;
• розлад свідомості (оглушення);
• гіпертермія;
• судоми;
• задишка;
• ціаноз шкірних покривів;
• мимовільне сечовипускання і дефекація.

Хворий потребує негайного надання медичної допомоги, інакше можливий летальний результат.

Ускладнення

В окремих випадках сироваткова хвороба може призвести до ускладнень, найбільш загрозливою серед яких є енцефаліт.
У рідкісних випадках при сироватковій хворобі розвиваються ускладнення:

• дифузна патологія сполучної тканини;
• поліневрит;
• синовіт;
• гепатит;
• енцефаліт;
• некроз тканин у місці введення препарату.

Принципи лікування

Тактика ведення хворих з сироватковою хворобою залежить від ступеня тяжкості патологічного процесу.

Особи, які страждають легкою формою захворювання, можуть отримувати лікування в амбулаторному порядку. Воно включає прийом антигістамінних препаратів і кортикостероїдів коротким курсом.
Пацієнти з среднетяжкою і важкою формою сироваткової хвороби госпіталізуються в стаціонар. Їм показаний постільний режим, гіпоалергенна дієта, призначення більш високих доз гормонів, антигістамінних засобів і проведення симптоматичної терапії. При тривалому перебігу захворювання застосовуються методи гемосорбції.

При підозрі на розвиток сироваткової хвороби необхідно звернутися до алерголога. В залежності від переважаючих симптомів може знадобитися консультація нефролога, ревматолога, гастроентеролога, гепатолога, кардіолога. При важкій формі і ускладненнях захворювання необхідно лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії.

Сироваткова хвороба є одним з варіантів лікарської алергії. Вона може мати несприятливі наслідки і становити загрозу для життя хворого (анафілактична форма, ускладнення). В даний час завдяки сучасним методам виготовлення лікарських препаратів і поліпшення ступеня їх очищення сироваткова хвороба зустрічається рідше.