Чому вакцини потрібні дитині

Суперечки про те, чи потрібно щеплювати дітей, давно вийшли за межі соціальних мереж і приватних обговорень батьків. Представники медичної спільноти самі жваво дискутують на цю тему, хоча аргументів «за» зараз безперечно більше, і яскравий тому приклад – недавні спалахи кору.

Вакцини допомагають дітям розвивати імунітет до небезпечних інфекційних хвороб. Вони стимулюють імунну систему дитини виробляти антитіла, які борються з патогенами (мікробами, вірусами або бактеріями), що спричиняють ці хвороби. Це допомагає захистити дитину від можливих ускладнень, а також від передачі інфекцій іншим дітям і дорослим.

Робити щеплення чи не робити?

Рішення про вакцинацію повинно бути прийняте з урахуванням наукових доказів та консультації з медичним фахівцем.

Загалом, вакцинація вважається безпечним і ефективним засобом запобігання інфекційним хворобам, і багато інфекцій, які раніше були загрозою для здоров’я, тепер практично вибули завдяки вакцинації.

Прийняття рішення про вакцинацію важливо здійснювати на основі наукових фактів і консультацій з лікарем, а не наслухавшись російської акнивакцинаторської пропаганди, яку вони пускають в світ, хоча в себе активно вакцинують всіх і від всього.

Щоб вакцинний механізм спрацював злагоджено, потрібно виключати проблеми, які є в цій галузі, починаючи від відводів лікарів і відмов батьків, закінчуючи якістю вакцин і антивакцинною позицією деяких ЗМІ, кажуть експерти. Основна проблема вакцинопрофілактики пов’язана зі ставленням лікарів до цього питання і самих пацієнтів.

Лікарі нерідко намагаються знайти різні приводи для того, щоб відстрочити щеплення. І тут постає проблема необгрунтованих відводів. Наприклад, серед них часті ГРВІ, алергічні захворювання поза загострення, хронічна хвороба, гіпоксія при народженні, вагітність у матері дитини. Часто до них відносять анемію, алергію, недоношеність, сепсис, алергії в сім’ї, хронічні захворювання, інфекції (як тільки вони йдуть на спад – щепити дитину можна).

Причиною для відводу нерідко стає перенесене або майбутнє хірургічне втручання, жовтяниця при народженні, гіпотрофія, вагітність матері, стабільний неврологічний стан – синдром Дауна, ДЦП. Однак якщо повертатися до теми реальних протипоказань, то їх набагато менше. Для всіх вакцин – це сильна реакція або ускладнення на попереднє введення вакцини. Наприклад, лихоманка з температурою під 40, Синдром Гійєна-Барре протягом 6 тижнів після щеплення, коллаптоїдна реакція. Ознаки повинні бути системні. При цьому протипоказання поширюється на однойменну вакцину, але можливо підібрати схожу.

Для живих вакцин протипоказанням, наприклад, є первинний імунодефіцитний стан, імуносупресія, злоякісні новоутворення, вагітність. А для вакцини сухих – вага дитини при народженні менше двох кілограмів, келоїдний рубець.

Щеплення це боляче?

Нерідко батьки і лікарі вважають, що через щеплення дитина відчуває багато болю, звідси висловлювання – «нехай зміцніє до року, тоді вакцинуємо», «дитині боляче» або «занадто багато уколів і так». Однак, якщо подивитися на частоту необгрунтованого болю, який діти отримують в стаціонарах, то вона набагато вища – досягає 67%. А 70% госпіталізовані діти отримують більше однієї ін’єкції в день.

Наприклад, півторарічний хлопчик за вісім днів перебування в стаціонарі з скаргами на лихоманку і діарею отримав 52 внутрішньом’язових ін’єкції антибіотиків. Хоча для самих ін’єкційних форм не було свідчень. Щеплений він не був. Ось це ми не обговорюємо. Але коли у нас в календарі щеплень в один термін три ін’єкції, цей факт ми зустрічаємо бурхливо – це ж жахливо боляче. Так, це боляче, але виправдано.

Ще одна проблема – це охоплення щеплень. Наприклад, низький він серед вакцин від пневмококових захворювань, хоча саме вони є найпоширенішими у дітей до п’яти років. І часто стають причиною летальних випадків (за даними ВООЗ).

Гострий отит, наприклад, буває хоча б раз у 70% дітей до року і у 91% дітей до двох років. Усього цього можна уникнути, роблячи дітям пневмококові вакцини. Для того, щоб вакцинопрофілактика була ефективною, потрібне охоплення 90%. Це, в свою чергу, сформує в майбутньому «колективний імунітет».

Крім цього, зростає стійкість пневмококів до антибіотиків. Наприклад, у 2018 році стійкість до пеніциліну зросла до 40%, а з 38% вважається, що антибіотик перестає діяти і йде з арсеналу лікування.

На шляху до ефективної вакцинопрофілактики

Шляхи вирішення проблем, які стосуються вакцинопрофілактики, є, впевнені експерти. І в чому шукати їх потрібно, починаючи з себе. По-перше, освіта лікарів у цій галузі. Сьогодні багатьом медичним фахівцям просто не вистачає знань. Тому безперервна медична освіта повинна стосуватися питань вакцинації, а відводи повинні бути обґрунтованими. Щоб встановити їх точні причини, потрібна спеціальна форма, поки її немає.

Самі батьки в більшості випадків готові співпрацювати. Тому лікарям слід інформувати їх про хвороби, яких дитина може уникнути завдяки вакцинації.

Самі батьки говорять про великі побічні ефекти, часто пов’язуючи будь-який негативний прояв з вакциною. Однак, сьогодні виробництво вакцин знаходиться на досить високому рівні – зменшено кількість допоміжних речовин, посилено контроль безпеки і їх очищення. Щеплення стали безпечнішими. А от небезпека інфекцій досі залишається.

У Франції (яка сильно постраждала від епідемії кору просто тому, що вакциновані були не всі) діє закон про обов’язкову вакцинацію – 11 обов’язкових щеплень, без яких дитину не візьмуть в школу або дитячий садок.

Навіть якщо подивитися на вакцинацію суто з економічної точки зору, то вона, за даними Глобального альянсу з вакцин та імунізації (ГАВІ), вигідна – кожен вкладений долар в вакцинопрофілактику приносить 18 доларів інвестицій.

Можливо, це невеликий привід задуматися над тим, робити щеплення чи ні. І ретельно зважити всі «за» і «проти», особливо коли ви робите вибір за свою дитину.