Набряк горла: симптоми, лікування

Слизова оболонка горла схожа на епітелій, якою вистелений травний тракт. Вона може набрякати при досить широкому спектрі захворювань і станів. Найпоширеніші з них – дифтерія, алергічні прояви, анафілактичний шок, запальні ураження, де набряклість виступає відповідною реакцією організму на ушкодження або роздратування. Звуження дихальних шляхів перешкоджає нормальному надходженню повітря в легені. Стан наростає поступово, супроводжуючись такими ознаками, як хриплость голосу, біль, задуха. Необхідна допомога лікаря.

Чому набрякає горло?

Неприємний процес може відбуватися з кількох причин. Але важливо розрізняти набряк в області шиї і всередині горла. Це визначить подальші терапевтичні дії.

Відносяться до шиї м’язи, великі кровоносні судини, щитовидна залоза. Їх запалення або ушкодження нерідко вводять в оману, асоціюючись з набряком всередині горла (наприклад, коли формується тиреотоксичний зоб). Невірно поставлений діагноз вартує життя: коли мова йде про раптову алергічну реакцію, яка виникла у людини, рахунок часу відбувається на хвилини. Летальність випадків через невчасно надану допомогу – велика. Щоб виключити захворювання шиї, слід знати важливий момент: розпухше горло ніколи не прощупується поверхнево.

Існують такі види інфекцій, здатні викликати набрякання залоз:

  • Ангіна, викликана бактеріями стрептокока.
  • Фурункул або абсцес.
  • Вірусні інфекції, такі як контагіозний молюск – захворювання шкіри, що характеризується круглим білим набряком; передається від носія або хворої людини, найчастіше у дітей або дорослих із порушеною імунною функцією.
  • Краснуха.
  • Вітряна віспа.
  • Епідемічний паротит чи свинка.
  • СНІД.
  • Інфекційний мононуклеоз.
  • Лайм-артрит.
  • Сифіліс.

Також набрякає слизова глотки при попаданні в неї чужорідного тіла. В основному, це відбувається у дітей дошкільного віку, що вимагає негайних дій від батьків.

Набряк Квінке: причини, особливості розвитку, лікування

Набряк Квінке – стан, обумовлений зовнішніми чи внутрішніми подразниками. Розвиток відбувається після попадання алергену в організм: від кількох годин до кількох секунд. Прогресуючи, набряк охоплює дно порожнини рота, язик, гортань, піднебінну частина, глотку. Це викликає хворобливість. Якщо вчасно не надати медичну допомогу, причиною задухи стає набрякання лімфатичних залоз.

Існує безліч факторів, здатних викликати цей стан. Вони включають в себе:

  • чутливість до певних продуктів чи ліків (із продуктів – яйця, шоколад, суниця, томати, горіхи; медикаментозні препарати частіше представлені антибіотиками);
  • вплив факторів навколишнього середовища – спеки або холоду (перегрів або переохолодження);
  • незначні пошкодження слизової порожнини рота або безпосередньо горла (нерідко і під час проведення діагностичного огляду);
  • переливання крові, несумісної за групою або резус-фактору, а також, якщо відшкодовувалася масивна крововтрата і процедуру проводили в прискореному режимі.

Аналіз крові звичайно є кращим способом визначення схильності до розвитку набряку Квінке. Прояви цього стану – задишка (пацієнт буквально хапає повітря ротом), посиніння шкірних покривів, блідість обличчя, піт, випинання очних яблук, сльозотеча. Крім перерахованих ознак, виникає обґрунтоване психічне явище – страх смерті.

Лікування має відбуватися негайно. Оскільки частіше це патологічне явище відбувається внаслідок ін’єкції препарату, до якої у людини є індивідуальна непереносимість, необхідно припинити введення лікарського засобу. Забезпечити доступ свіжого повітря – розстебнути комір сорочки, відкрити вікно, двері. Не гаючи часу, хворому вводять антигістамінний препарат – димедрол, супрастин. Через кілька хвилин, його стан нормалізується. Скоротити ступінь прояву набряклості допоможе введення сечогінного препарату – Фуросеміду, Лазикс.

Для підвищення рівня артеріального тиску, виконують внутрішньом’язову ін’єкцію гормональної речовини – Дексаметазону або Преднізолону. Дозування розраховується з урахуванням віку і ваги хворого. Підключають систему з сольовими розчинами і вітамінами. Потім слідує госпіталізація в стаціонар.

Ангіна (тонзиліт)

Запалення лімфатичного глоткового кільця завжди протікає болісно: це обумовлено великою кількістю рецепторів, що пролягають в його слизовій оболонці. Захворювання може розвиватися внаслідок переохолодження глотки, але частіше має бактеріальне походження і супроводжується комплексом симптомів:

  • підвищенням температури тіла;
  • збільшенням мигдаликів;
  • ознобом;
  • набряком і почервонінням глотки;
  • бовтратою голосу.

Дії пацієнта повинні обмежитися зверненням до ЛОР-лікаря – варіант самовільного лікування виключений, оскільки можна нашкодити здоров’ю і викликати ряд ускладнень. Фахівець призначить антибактеріальні препарати для внутрішньом’язового введення, а також порекомендує полоскання горла теплим содовим або іншим антисептичним розчином. Якщо мигдалики вкриті гнійними плівками або виразками – лікар проводить їх місцеву обробку дезинфікуючим речовиною за допомогою пінцета і відрізу марлі, згорнутого для зручного використання.

Терапія проводиться амбулаторно, але якщо у пацієнта висока температура довше 5 днів на момент звернення в стаціонарі. Усунення набряку і відновлення голосу відбувається тільки при отриманні адекватного лікування.

Ларингіт

Гортань запалюється внаслідок вірусних простудних захворювань. Для розвитку нездужання досить переохолодитися, перебувати в задимленому приміщенні або зловживати курінням. Частою причиною є напруження голосового апарату, дифтерія, скарлатина, коклюш. Набряк горла в цьому випадку будуть гострим або хронічним (якщо не піддається лікуванню довше двох тижнів). Захворювання супроводжується такими ознаками, як:

  • Першіння всередині горла, уявне відчуття чужорідного тіла.
  • Біль під час ковтання.
  • Слабкість, спотворення або повна відсутність голосу.
  • Почервоніння і виражений набряк слизового покриву глотки, в деяких випадках відмічається незначне виділення крові.
  • Кашель спочатку сухий, потім – з рясним виділенням мокротиння.

Найчастіше однією лише ларингоскопії в сукупності з відсутністю голосу у пацієнта буває достатньо для постановки попереднього діагнозу. Лікування проводить лікар-ЛОР, доцільно госпіталізувати хворого лише тоді, коли розвиток недуги обумовлений інфекційним процесом, а не обставинами (зривом голосу, банальним вживанням холодного напою).

Лікування передбачає призначення противірусних препаратів і антитоксичних сироваток (у разі ларингіту на тлі дифтерії, скарлатини, коклюшу). Пацієнту заборонено розмовляти і взагалі неприпустимо напружувати голосові зв’язки; важливо уникати перебування на холодному повітрі. Не рекомендується вживання гострих, гарячих чи охолоджених страв. Для безболісного відходження мокроти призначають протикашльові засоби.

Благотворний вплив матиме Біопарокс – антибіотик, зручність і ефективність якого досягаються завдяки застосуванню у формі спрею. Розпиляти на слизову поверхню глотки до 4 разів на день протягом 10 днів. Препарат має антимікробну і протизапальну дію. Застосовувати його потрібно з обережністю, оскільки велика ймовірність ларингоспазму. На додаток до основних призначень, пацієнту пропишуть відвідування фізіотерапевтичних процедур.

Загальні принципи лікування

Напередодні початку терапії інфекції, проводять бактеріальний посів на чутливість збудника до антибіотиків. Для цього у пацієнта беруть мазок на флору з мигдалин. Виявлений патогенний мікроорганізм зумовлює тип і клас антибіотика, яким буде проводитися терапія. Якщо захворювання вірусне – антимікробні препарати не тільки марні, але й шкідливі, оскільки знищують природну мікрофлору кишечника. Коли захворювання викликають бактерії – фахівець призначає антибіотики широкого спектру дії: внутрішньовенно-крапельно або внутрішньом’язово.

Для профілактики розладів діяльності травного тракту, ЛОР-лікар призначить лікарські препарати – Лінекс, Ацилакт, Ністатин, Полібактерин. Вони посприяють зміцненню стінок шлунково-кишкового тракту, захищаючи від можливого розвитку діареї.

Набряк глотки, викликаний дифтерію, купірують введенням спеціальної антитоксичної сироватки. Усунення гнійного нальоту неможливо без місцевої обробки ураженої зони. Оптимальним варіантом є полоскання горла склянкою теплої води з додаванням кухонної солі і трьох крапель йоду (при виготовленні розчину, важливо використовувати медичну піпетку, щоб не перевищити кількість речовини, викликавши опік слизової).

Впоратися з інфекцією допоможе прийом вітамінного комплексу, імуномодуляторів, а також рясне тепле питво і збалансований раціон. Нормалізація водного балансу – важливий аспект терапії: щоденний об’єм вживаної рідини повинен досягати 2 л.

Якщо набряк викликаний контактом слизової оболонки горла з чужорідним тілом – потрібно викликати швидку допомогу, а до її приїзду спробувати витягти сторонній предмет. На додаток пацієнту дають випити антигістамінний препарат (супрастин, діазолін) і забезпечують доступ повітря.

Набряк гортані у пацієнтів, хворих на СНІД, лікують за допомогою призначення сечогінних препаратів. Якщо розвиток захворювання обумовлено не вірусною або бактеріальною інфекцією, то в призначенні антибіотиків або противірусних засобів необхідності немає. Також рекомендується полоскання запаленої поверхні розчином антисептика.

Необхідно пам’ятати, що набряк глотки ніколи не виникне у здорової людини – ознака сигналізує про порушення, що є в організмі. Важливо звернутися до фахівця і отримати достовірні відомості про стан горла, щоб хвороба не перейшла в хронічну форму.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі