Гормони паращитовидних залоз: роль в організмі, норма і патологія

Паращитовидні (Паращитоподібні) залози – життєво важливі органи, функція яких полягає у виробленні і виділенні в кров паратгормону. Вперше вони були описані в кінці XIX століття (точніше – в 1879 році) вченим зі Швеції К. Сэндстромом, він же і дав їм назву. Про те, що це за органи, про особливості їх будови, а також про функції вироблюваного ними гормону ви дізнаєтеся з нашої статті.

Основи анатомії

Паращитовидні залози розташовуються по задній поверхні щитовидної залози, поза її капсули, біля верхнього і нижнього полюсів. Як правило, їх 4-2 пари, верхня і нижня, однак відомі випадки та іншої кількості цих залоз, іноді їх може бути навіть 10-12, при цьому вони розташовуються в товщі щитовидної залози, в середостінні, за стравоходом, в перикарді і так далі.

Зазвичай верхня пара паращитовидних залоз має овальну форму, а нижня – форму кулі. Розміри їх приблизно 4-6*1.5-3 мм, колір – жовтувато-коричневий або червонуватий.

Кров’ю їх живлять гілки щитовидної артерії, відтік крові здійснюється в вени щитовидної залози, трахеї і навіть стравохід.

Іннервуються паращитовидні залози волокнами верхнього гортанного, поворотного і блукаючого нервів.

Структурною одиницею даного органу є паратиреоцит. Частина цих клітин має гормональну активність (вони здатні виробляти гормони), а частина знаходиться в стані спокою. Паратиреоцити розташовуються не ізольовано, а формують тяжі і грона. По периферії кожної залози визначаються інші клітини – еозинофільні, які по суті є дегенерируючими паратиреоцитами. Покриває паращитовидні залози тонка капсула, що складається з сполучної тканини. Від неї вглиб залози між паратиреоцитами відходять перегородки.

Паратгормон – що це?

Паратгормон являє собою білок, який утворюється в паращитовидних залозах з попередника – пропаратгормона.

Протягом доби паратгормон виділяється не рівномірно, доведена його пульсуюча секреція. Так, максимальна кількість цього гормону виробляється вночі: вже через 3-4 години з початку сну концентрація його в крові перевищує таку вдень майже в 3 рази.

Функції паратгормона

Головна функція даної речовини – регуляція обміну в організмі кальцію. Водночас кальцій сироватки крові вважають провідним регулятором виділення паратгормону. Так, при зниженні концентрації кальцію в крові залози виробляють гормон в більшій кількості, і навпаки – при гіперкальціємії синтез його сповільнюється. Гіперкальціємія стимулює трансформацію пропаратгормона в паратгормон.

На вироблення паратгормона впливає не тільки кальцій, а ще й магній. Підвищена концентрація цього мікроелемента в крові активізує, а знижена – пригнічує процеси вивільнення гормону.

Мішені паратгормона (органи, на які він надає найбільш сильний вплив) – скелет і нирки. У меншій мірі він впливає на толерантність організму до вуглеводів, всмоктування кальцію в кишечнику, концентрацію в сироватці крові жирів, виникнення свербежу шкірних покривів і так далі.

Як же цей гормон регулює обмін кальцію? Це відбувається трьома шляхами:

  • Активація в нирках вітаміну D. Це стимулює процеси утворення з вітаміну D-кальцитріолу – гормоноподобної речовини, яка сприяє всмоктуванню в кишечнику кальцію і посиленого надходження цього мікроелемента з продуктів харчування в кров. Якщо вітаміну D в організмі недостатньо, даний ефект паратгормону не здійснюється.
  • Посилення зворотного всмоктування (реабсорбції) з первинної сечі іонів кальцію.
  • Стимуляція активності клітин, що руйнують кісткову тканину – остеокластів. Кальцій, що утворюється при руйнуванні кісткових балок, надходить у кров, що призводить до підвищення там його рівня і до зниження міцності кісткової тканини. У людини при цьому зростає ризик переломів.
    Варто відзначити, що всі вищеописані ефекти паратгормон надає лише тоді, коли рівень його в крові постійно підвищений. Якщо ж він надходить у кров епізодично, на кісткову тканину це діє позитивно – кісткові балки і кістка в цілому стають міцнішими.

Крім кальцієвого, цей гормон впливає і на інші види обміну речовин в організмі, надаючи такі ефекти:

  • збільшує виділення з сечею фосфатів;
  • збільшує виділення з сечею бікарбонату (рН сечі зсувається в сторону лужного);
  • збільшує об’єм сечі;
  • активізує процеси розщеплення жирів в жирових клітинах;
  • активізує процеси глюконеогенезу (утворення глюкози з невуглеводних сполук) в нирках;
  • змінює кровотік в судинах кишечника.

Аналіз крові на паратгормон

При підозрі на деякі захворювання лікар призначає пацієнтові цей аналіз. Кров для дослідження беруть з вени. Особливих підготовчих заходів з боку пацієнта для цього не потрібно.

Показання

Показаннями до проведення аналізу крові на паратгормон є:

  • підозра на остеопороз, остеосклероз хребців, кістозні утворення в кістковій тканині;
  • псевдопереломи довгих трубчастих кісток;
  • підвищення рівня кальцію в крові;
  • зниження рівня кальцію в крові;
  • наявність в ниркових мисках рентгенопозитивних конкрементів;
  • нейрофіброматоз;
  • підозра на множинну ендокринну неоплазію.

Що може вплинути на результат дослідження

Ряд лікарських препаратів можуть спотворити результат дослідження. Призначаючи дослідження, лікар повинен бути в курсі, які ліки приймає його пацієнт, і врахувати це при розшифровці аналізу або попросити хворого на кілька днів відмовитися від прийому того або іншого засобу.

Так, сприяють підвищенню рівня паратгормона наступні медикаменти:

  • кортизол;
  • ніфедипін, верапаміл;
  • циклоспорин А;
  • ізоніазид;
  • деякі протигрибкові препарати (зокрема, кетоконазол);
  • естрогени.

Сприяють зниженню його концентрації в крові такі лікарські засоби:

  • блокатори протонної помпи (фамотидин, циметидин);
  • магнезія (магнію сульфат);
  • тіазидні діуретики;
  • деякі антибіотики (зокрема, гентаміцин);
  • глюкокортикоїди (преднізолон);
  • комбіновані оральні контрацептиви;
  • вітамін D.

Інтерпретація результату

Нормальний рівень паратгормону в крові варіюється в залежності від лабораторії, а точніше, від методу, яким його в конкретній лабораторії визначають. Зазвичай він вказаний на бланку аналізу. Виражатися рівень може в пмоль/л або пг/мл, причому одну одиницю шляхом нескладних математичних обчислень можна перевести в іншу. Щоб отримати пг/мл, треба концентрацію гормону в пмоль/л помножити на 9.8.

Якщо рівень паратгормону перевищує верхню межу норми, це може виявитися ознакою:

  • первинного гіперпаратиреозу (гіперплазії або раку паращитовидних залоз, множинної ендокринної неоплазії);
  • вторинного гіперпаратиреозу (може мати місце при рахіті, хронічних неспецифічних запальних захворюваннях кишечника (хвороби Крона і НЯК), хронічної недостатності функції нирок, гіповітамінозу D);
  • третинного гіперпаратиреозу (виникає при аденомі паращитовидних залоз, яка розвинулася на тлі тривало існуючого вторинного гіперпаратиреозу);
  • псевдогіперпаратиреозу (стан, який виникає в результаті зниження чутливості тканин до паратгормону);
  • синдрому Золлінгера-Еллісона.

Зниження концентрації цієї речовини в крові є ознакою:

  • первинного гіпопаратиреозу (недостатності функції паращитоподібних залоз);
  • вторинного гіпопаратиреозу (виникає при зниженні в крові рівня магнію, підвищення – вітаміну D, як ускладнення оперативного втручання на щитовидній залозі (коли разом з нею видаляють або ушкоджують одну або кілька паращитовидних залоз), саркоїдоз);
  • активного остеолізу (розчинення фрагментів кістки).

Як правило, підозрюючи те чи інше захворювання, лікар призначає аналіз крові не тільки на рівень паратгормону, але і на концентрацію кальцитоніну (гормон щитоподібної залози, антагоніст (володіє протилежною дією) паратгормону), магнію, вітаміну D або інші дослідження, які вважатиме необхідними у конкретному випадку.

До якого лікаря звернутися

Як при будь-яких інших захворюваннях ендокринних органів, патологія паращитовидних залоз вимагає спостереження і лікування у ендокринолога. Додатково пацієнту може знадобитися допомога ортопеда, уролога, гастроентеролога, онколога, нефролога.

Гормон, що синтезується клітинами паращитоподібних залоз – це паратгормон (інша назва-паратирин). Він має білкову природу і виділяється в кров згідно циркадному ритму – максимум його визначається через 3-4 години з моменту початку сну. Головна його функція – регуляція обміну кальцію в організмі. Рівень його в крові так чи інакше пов’язаний з рівнем власне кальцію, гормону кальцитоніну (гормон-антагоніст), магнію, вітаміну D.

Визначити концентрацію в крові паратгормону можна практично в будь-якій лабораторії. Для аналізу візьмуть венозну кров. Спеціальної підготовки до дослідження не потрібно.

У залежності від отриманого результату аналізу лікар підтвердить або спростує попередній діагноз, а від цього безпосередньо залежить тактика лікування хвороби, що викликала зміни рівня в крові паратгормону.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі