Паращитовидні (Паращитоподібні) залози – життєво важливі органи, функція яких полягає у виробленні і виділенні в кров паратгормону. Вперше вони були описані в кінці XIX століття (точніше – в 1879 році) вченим зі Швеції К. Сэндстромом, він же і дав їм назву. Про те, що це за органи, про особливості їх будови, а також про функції вироблюваного ними гормону ви дізнаєтеся з нашої статті.
Зміст
Основи анатомії
Паращитовидні залози розташовуються по задній поверхні щитовидної залози, поза її капсули, біля верхнього і нижнього полюсів. Як правило, їх 4-2 пари, верхня і нижня, однак відомі випадки та іншої кількості цих залоз, іноді їх може бути навіть 10-12, при цьому вони розташовуються в товщі щитовидної залози, в середостінні, за стравоходом, в перикарді і так далі.
Зазвичай верхня пара паращитовидних залоз має овальну форму, а нижня – форму кулі. Розміри їх приблизно 4-6*1.5-3 мм, колір – жовтувато-коричневий або червонуватий.
Кров’ю їх живлять гілки щитовидної артерії, відтік крові здійснюється в вени щитовидної залози, трахеї і навіть стравохід.
Іннервуються паращитовидні залози волокнами верхнього гортанного, поворотного і блукаючого нервів.
Структурною одиницею даного органу є паратиреоцит. Частина цих клітин має гормональну активність (вони здатні виробляти гормони), а частина знаходиться в стані спокою. Паратиреоцити розташовуються не ізольовано, а формують тяжі і грона. По периферії кожної залози визначаються інші клітини – еозинофільні, які по суті є дегенерируючими паратиреоцитами. Покриває паращитовидні залози тонка капсула, що складається з сполучної тканини. Від неї вглиб залози між паратиреоцитами відходять перегородки.
Паратгормон – що це?
Паратгормон являє собою білок, який утворюється в паращитовидних залозах з попередника – пропаратгормона.
Протягом доби паратгормон виділяється не рівномірно, доведена його пульсуюча секреція. Так, максимальна кількість цього гормону виробляється вночі: вже через 3-4 години з початку сну концентрація його в крові перевищує таку вдень майже в 3 рази.
Функції паратгормона
Головна функція даної речовини – регуляція обміну в організмі кальцію. Водночас кальцій сироватки крові вважають провідним регулятором виділення паратгормону. Так, при зниженні концентрації кальцію в крові залози виробляють гормон в більшій кількості, і навпаки – при гіперкальціємії синтез його сповільнюється. Гіперкальціємія стимулює трансформацію пропаратгормона в паратгормон.
На вироблення паратгормона впливає не тільки кальцій, а ще й магній. Підвищена концентрація цього мікроелемента в крові активізує, а знижена – пригнічує процеси вивільнення гормону.
Мішені паратгормона (органи, на які він надає найбільш сильний вплив) – скелет і нирки. У меншій мірі він впливає на толерантність організму до вуглеводів, всмоктування кальцію в кишечнику, концентрацію в сироватці крові жирів, виникнення свербежу шкірних покривів і так далі.
Як же цей гормон регулює обмін кальцію? Це відбувається трьома шляхами:
- Активація в нирках вітаміну D. Це стимулює процеси утворення з вітаміну D-кальцитріолу – гормоноподобної речовини, яка сприяє всмоктуванню в кишечнику кальцію і посиленого надходження цього мікроелемента з продуктів харчування в кров. Якщо вітаміну D в організмі недостатньо, даний ефект паратгормону не здійснюється.
- Посилення зворотного всмоктування (реабсорбції) з первинної сечі іонів кальцію.
- Стимуляція активності клітин, що руйнують кісткову тканину – остеокластів. Кальцій, що утворюється при руйнуванні кісткових балок, надходить у кров, що призводить до підвищення там його рівня і до зниження міцності кісткової тканини. У людини при цьому зростає ризик переломів.
Варто відзначити, що всі вищеописані ефекти паратгормон надає лише тоді, коли рівень його в крові постійно підвищений. Якщо ж він надходить у кров епізодично, на кісткову тканину це діє позитивно – кісткові балки і кістка в цілому стають міцнішими.
Крім кальцієвого, цей гормон впливає і на інші види обміну речовин в організмі, надаючи такі ефекти:
- збільшує виділення з сечею фосфатів;
- збільшує виділення з сечею бікарбонату (рН сечі зсувається в сторону лужного);
- збільшує об’єм сечі;
- активізує процеси розщеплення жирів в жирових клітинах;
- активізує процеси глюконеогенезу (утворення глюкози з невуглеводних сполук) в нирках;
- змінює кровотік в судинах кишечника.
Аналіз крові на паратгормон
При підозрі на деякі захворювання лікар призначає пацієнтові цей аналіз. Кров для дослідження беруть з вени. Особливих підготовчих заходів з боку пацієнта для цього не потрібно.
Показання
Показаннями до проведення аналізу крові на паратгормон є:
- підозра на остеопороз, остеосклероз хребців, кістозні утворення в кістковій тканині;
- псевдопереломи довгих трубчастих кісток;
- підвищення рівня кальцію в крові;
- зниження рівня кальцію в крові;
- наявність в ниркових мисках рентгенопозитивних конкрементів;
- нейрофіброматоз;
- підозра на множинну ендокринну неоплазію.
Що може вплинути на результат дослідження
Ряд лікарських препаратів можуть спотворити результат дослідження. Призначаючи дослідження, лікар повинен бути в курсі, які ліки приймає його пацієнт, і врахувати це при розшифровці аналізу або попросити хворого на кілька днів відмовитися від прийому того або іншого засобу.
Так, сприяють підвищенню рівня паратгормона наступні медикаменти:
- кортизол;
- ніфедипін, верапаміл;
- циклоспорин А;
- ізоніазид;
- деякі протигрибкові препарати (зокрема, кетоконазол);
- естрогени.
Сприяють зниженню його концентрації в крові такі лікарські засоби:
- блокатори протонної помпи (фамотидин, циметидин);
- магнезія (магнію сульфат);
- тіазидні діуретики;
- деякі антибіотики (зокрема, гентаміцин);
- глюкокортикоїди (преднізолон);
- комбіновані оральні контрацептиви;
- вітамін D.
Інтерпретація результату
Нормальний рівень паратгормону в крові варіюється в залежності від лабораторії, а точніше, від методу, яким його в конкретній лабораторії визначають. Зазвичай він вказаний на бланку аналізу. Виражатися рівень може в пмоль/л або пг/мл, причому одну одиницю шляхом нескладних математичних обчислень можна перевести в іншу. Щоб отримати пг/мл, треба концентрацію гормону в пмоль/л помножити на 9.8.
Якщо рівень паратгормону перевищує верхню межу норми, це може виявитися ознакою:
- первинного гіперпаратиреозу (гіперплазії або раку паращитовидних залоз, множинної ендокринної неоплазії);
- вторинного гіперпаратиреозу (може мати місце при рахіті, хронічних неспецифічних запальних захворюваннях кишечника (хвороби Крона і НЯК), хронічної недостатності функції нирок, гіповітамінозу D);
- третинного гіперпаратиреозу (виникає при аденомі паращитовидних залоз, яка розвинулася на тлі тривало існуючого вторинного гіперпаратиреозу);
- псевдогіперпаратиреозу (стан, який виникає в результаті зниження чутливості тканин до паратгормону);
- синдрому Золлінгера-Еллісона.
Зниження концентрації цієї речовини в крові є ознакою:
- первинного гіпопаратиреозу (недостатності функції паращитоподібних залоз);
- вторинного гіпопаратиреозу (виникає при зниженні в крові рівня магнію, підвищення – вітаміну D, як ускладнення оперативного втручання на щитовидній залозі (коли разом з нею видаляють або ушкоджують одну або кілька паращитовидних залоз), саркоїдоз);
- активного остеолізу (розчинення фрагментів кістки).
Як правило, підозрюючи те чи інше захворювання, лікар призначає аналіз крові не тільки на рівень паратгормону, але і на концентрацію кальцитоніну (гормон щитоподібної залози, антагоніст (володіє протилежною дією) паратгормону), магнію, вітаміну D або інші дослідження, які вважатиме необхідними у конкретному випадку.
До якого лікаря звернутися
Як при будь-яких інших захворюваннях ендокринних органів, патологія паращитовидних залоз вимагає спостереження і лікування у ендокринолога. Додатково пацієнту може знадобитися допомога ортопеда, уролога, гастроентеролога, онколога, нефролога.
Гормон, що синтезується клітинами паращитоподібних залоз – це паратгормон (інша назва-паратирин). Він має білкову природу і виділяється в кров згідно циркадному ритму – максимум його визначається через 3-4 години з моменту початку сну. Головна його функція – регуляція обміну кальцію в організмі. Рівень його в крові так чи інакше пов’язаний з рівнем власне кальцію, гормону кальцитоніну (гормон-антагоніст), магнію, вітаміну D.
Визначити концентрацію в крові паратгормону можна практично в будь-якій лабораторії. Для аналізу візьмуть венозну кров. Спеціальної підготовки до дослідження не потрібно.
У залежності від отриманого результату аналізу лікар підтвердить або спростує попередній діагноз, а від цього безпосередньо залежить тактика лікування хвороби, що викликала зміни рівня в крові паратгормону.