Бронхообструктивний синдром у дітей: причини, лікування

Бронхообструктивний синдром (БОС) являє собою симптомокомплекс, обумовлений порушенням бронхіальної прохідності. Він об’єднує в собі цілу групу гетерогенних патологічних станів, але не є самостійною нозологічною одиницею. У педіатрії цей синдром досить поширений в різних вікових групах. Під його маскою ховається безліч захворювань.

У ранньому дитячому віці БОС часто виникає на тлі гострих респіраторних інфекцій, особливо при обтяженому алергологічному анамнезі і в групі часто хворіючих дітей.

Зміст

Можливі причини

У дітей бронхообструктивний синдром нерідко розвивається при ГРВІ

У клінічній практиці прийнято виділяти кілька варіантів даного синдрому:

інфекційний (проявляється на тлі захворювань респіраторного тракту вірусної або бактеріальної природи, а в його основі лежить запальний процес);
алергічний (виникає в результаті алергічного ураження бронхів, при цьому спастичний компонент переважає над запальним);
обтураційній (зумовлений закупоркою або здавленням дихальних шляхів);
гемодинамічний (не пов’язаний з первинною патологією органів дихання; розвивається у хворих із серцевою недостатністю).

Причини БОС різноманітні, до основних з них відносяться:

гострі вірусні та бактеріальні інфекції дихальних шляхів;
захворювання алергічної природи, в тому числі бронхіальна астма;
гастроезофагеальний рефлюкс;
муковісцидоз;
вроджені вади розвитку респіраторного тракту;
дискінезія трахеобронхіального дерева в осіб з дисплазією сполучної тканини;
хронічний облітеруючий бронхіоліт;
чужорідне тіло дихальних шляхів;
вроджені вади серця і судинні аномалії;
об’ємні процеси в бронхах і середостінні;
імунодефіцити;
патологія нервової системи та ін.

До його розвитку привертають анатомо-фізіологічні особливості дихальних шляхів дитини:

їх відносно невелика довжина і вузький просвіт;
недостатній розвиток мускулатури бронхів;
підвищена в’язкість бронхіального секрету;
багата васкуляризація слизової оболонки і ін.

Також до числа факторів можна віднести:

недоношеність;
перенесена в неонатальному періоді пневмонія;
ШВЛ в анамнезі;
спадкова схильність до алергічних реакцій;
звична аспірація їжі;
проживання в екологічно несприятливому районі;
регулярне вдихання тютюнового диму (пасивне куріння).

Механізми розвитку

Патологічний процес, що відбувається в бронхах при різних захворюваннях, завжди має свої особливості, певні сприятливі фактори і структурні зміни. Однак в основі порушення бронхіальної провідності лежать одні і ті ж механізми, виражені в тій чи іншій мірі:

запалення слизової оболонки;
її набряк і інфільтрація;
потовщення стінок бронхів;
звуження їх просвіту або повна обтурація;
порушення секреції бронхіального секрету і зміна його реологічних властивостей (стає більш в’язким і може формувати слизові пробки);
розлади мукоциліарного кліренсу;
спазм гладкої мускулатури бронхів;
ремоделювання дихальних шляхів при хронічних захворюваннях.

Клініка

Обструкція дихальних шляхів у дітей, або утруднення руху повітряного потоку, обумовлене наявністю якої-небудь перешкоди на його шляху, призводить до утруднення видиху, посиленої роботи допоміжної мускулатури і розвитку дихальної недостатності. Тяжкість даного синдрому оцінюється за ступенем вираженості останньої.

Клінічно БОС проявляється:

нападоподібним кашлем (іноді спастичним і нав’язливим) з відділенням в’язкого мокротиння або без нього;
задишкою, що виникає в спокої і посилюється при навантаженні;
утрудненням видиху (а іноді і вдиху одночасно);
втягнення поступливих місць грудної клітки (міжреберних проміжків, яремної ямки) та роздуванням крил носа;
напад задухи;
збільшенням частоти дихальних рухів;
гучним диханням і хрипами, які чутні на відстані.

При об’єктивному обстеженні лікар виявляє характерні зміни – сухі розсіяні хрипи (у дітей молодшого віку і вологі) над поверхнею легень і коробковий відтінок перкуторного звуку.

На ці прояви нашаровуються інші симптоми захворювань, які лежать в основі бронхообструкції. При цьому можна виділити кілька важливих моментів:

Якщо симптоми БОС присутні з народження і у дитини спостерігаються повторні пневмонії та рецидивуючі синусити, то в першу чергу слід подумати про наявність у неї муковісцидозу, первинної дискінезії бронхів, імунодефіцитних станів. Також в ранньому неонатальному періоді проявляють себе вроджені вади розвитку.
При зміні голосу або плачу у дитини слід виключити патологію гортані.
У дітей з диспепсичними явищами, порушеннями ковтання необхідно обстежити шлунково-кишковий тракт і оцінити стан стравохідного сфінктера.
Наявність деформації пальців рук у вигляді барабанних паличок свідчить про хронічну гіпоксію, яка може мати місце при бронхоектатичній хворобі або муковісцидозі.

Нижче зупинимося на найбільш поширених в педіатричній практиці варіантах синдрому.

БОС інфекційного генезу

Найбільш частими причинами порушення бронхіальної прохідності у дітей вважаються вірусні інфекції. Важка ступінь обструкції бронхів відзначається у дітей у віці молодше 2 років, з них більше половини всіх випадків викликані респіраторно-синцитіальним вірусом. У дітей старше 2 років найбільш частою причиною важкого БОС є аденовіруси, віруси грипу і парагрипу. Також велика роль при цьому бактеріальної інфекції (особливо мікоплазм і хламідій).

БОС на тлі інфекційного процесу відноситься до проявів запалення бронхів:

гострого або рецидивуючого бронхіту;
бронхіоліт.

Характерною ознакою БОС інфекційного генезу вважається приєднання до вищеперелічених проявів лихоманки, інтоксикації, ураження верхніх дихальних шляхів (риніту, фарингіту, тонзиліту).

Для гострого бронхіоліту характерне враження дрібних бронхів і бронхіол, яке зазвичай спостерігається у дітей перших двох років життя. При тяжкому його перебігу обструкція носить затяжний, хвилеподібний характер, її прояви зберігаються місяцями, що вказує на формування хронічного процесу в бронхах з облітерацією.

БОС при бронхіальній астмі

Бронхообструкція алергічного генезу спостерігається при бронхіальній астмі. Це найпоширеніше хронічне захворювання органів дихання у дітей. Порушення бронхіальної провідності при цьому обумовлено гіперреактивністю бронхів і алергічним запаленням їх слизової оболонки. Наслідком цих процесів є рецидивуючий бронхоспазм, який виникає у відповідь на подразнення слизової оболонки різними алергенами і зовнішніми впливами. Саме цей механізм і визначає клінічну картину хвороби. Інші механізми обструкції при цьому захворюванні також присутні, але мають менше значення.

Такий діагноз імовірний у хворих наступних категорій:

страждають атопічним дерматитом (особливо маніфестуючим на 1-му році життя), харчовою алергією;
мають обтяжену спадковість по бронхіальній астмі і атопічному дерматиту;
перенесли кілька епізодів бронхообструкції поза інфекційного процесу;
часто хворіють на гострі респіраторні захворювання без підйому температури тіла;
страждають кашлем після фізичного навантаження;
з високим рівнем Ig Е, збільшенням вмісту еозинофілів в крові.

У дітей раннього віку напади бронхіальної обструкції провокуються респіраторними вірусами.

Рецидивуюча бронхообструкція є частою клінічною ознакою гастроезофагеального рефлюксу, що супроводжується не тільки частими закидами вмісту шлунка в стравохід, але і в ряді випадків його аспірацією під час сну. Причинами розвитку рефлюксу можуть бути:

зниження тонусу нижнього стравохідного сфінктера;
періодична його релаксація;
порушення вегетативної регуляції;
функціональні та органічні ураження центральної нервової системи.

Слід зазначити, що рефлюкс виявляється і у здорових дітей, але до 18 місяців життя він, як правило, зникає. Якщо цього не відбувається, то такі діти спостерігаються у гастроентеролога і отримують відповідну терапію.

Лікування

Виявлення бронхообструктивного синдрому у дитини служить приводом до негайного дообстеження, з’ясування причин даного стану, їх усунення (якщо це можливо) і адекватного лікування. Так, в разі потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи його необхідно видалити. При аспірації внаслідок неврологічних проблем такий пацієнт лікується у невролога, при ГЕРХ – у гастроентеролога.

При патології дихальної системи є загальні підходи до лікування та надання невідкладної допомоги пацієнтам з бронхообструкцією:

інгаляційне застосування бронхолітиків (сальбутамола, беродуала) краще через спейсер або небулайзер;
усунення мукостаза (муколітики – препарати ацетилцистеїну, амброксолу; кінезотерапія – постуральний дренаж, вібраційний масаж, дихальна гімнастика);
кортикостероїди для інгаляцій або системного застосування (залежно від тяжкості стану та ефекту від попередньої терапії).
Розвиток вираженої дихальної недостатності на тлі БОС служить приводом для оксигенотерапії і перекладу на ШВЛ.

У хворих на бронхіальну астму лікування підбирається в індивідуальному порядку. Воно спрямоване на елімінацію алергенів і попередження нападів бронхіальної обструкції. При цьому одним хворим досить тільки виключення контакту з алергенами, іншим же необхідна базисна протизапальна терапія.

До якого лікаря звернутися

Розвиток у дитини бронхообструктивного синдрому – привід для виклику швидкої допомоги та госпіталізації. Зазвичай діти проходять лікування у пульмонолога. Додатково необхідна консультація алерголога, ЛОР-лікаря, гастроентеролога, кардіолога.

За умови ранньої діагностики і правильного лікування прогноз при бронхообструктивному синдромі у дітей сприятливий. Головне, не пропустити його прояви у дитини і вчасно звернутися до лікаря, який допоможе розібратися в причинах патологічного процесу і усунути їх.