Бронхообструкція у дорослих являє собою клінічний симптомокомплекс, зумовлений порушенням прохідності окремих ділянок бронхіального дерева функціонального або органічного характеру, типовими проявами якого є нападоподібний кашель і експіраторна задишка. В основі цього синдрому лежить часткове зменшення просвіту або повна оклюзія дихальних шляхів.
Чому виникає
Причини порушення прохідності респіраторного тракту на рівні бронхів різноманітні. Серед них основними є:
- набряк і запалення їх стінок різного генезу (алергічного, інфекційного, токсичного);
- надлишкова секреція бронхіального секрету і його скупчення в респіраторному тракті;
- спазм гладком’язових волокон бронхів;
- трахеобронхіальна дискінезія;
- втрата еластичності легеневої тканини і формування «повітряних пасток» (спадання дрібних бронхів на видиху);
- ремоделювання бронхів внаслідок надмірного розростання сполучної тканини;
- закупорка дрібних або великих бронхів чужорідними тілами, гнійним виділенням або кров’ю;
- їх здавлення ззовні (злоякісним або доброякісним новоутворенням).
Що відбувається в організмі
Патологічні зміни в стінці бронха відбуваються під дією провокуючих факторів навколишнього середовища (тютюнового диму, пилу, токсичних газів, алергенів) і повторних респіраторних інфекцій. На початкових етапах такі зміни оборотні. Стінка бронха потовщується за рахунок набряку, розростання м’язових волокон, збільшення кількості залоз, відповідальних за вироблення слизу. Поступово розвивається функціональна недостатність мукоциліарного апарату. Така перебудова бронхіального дерева супроводжується вегетативними розладами. При цьому тонус парасимпатичної нервової системи переважає, що сприяє спастичній готовності гладких м’язів бронхів. В результаті просвіт повітроносних шляхів звужується і в бронхах накопичується в’язка мокрота.
На більш пізніх стадіях патологічного процесу в стінці бронхів розростається сполучна тканина, і зміни в них стають незворотними.
При яких захворюваннях виявляється
Бронхообструкція у дорослих виявляється при багатьох захворюваннях і робить істотний вплив на їх клінічний перебіг і ефективність лікування. До них відносять:
- гострий бронхіт;
- ХОЗЛ;
- бронхіальну астму;
- пневмонію;
- пилові захворювання легенів;
- фіброзуючий альвеоліт;
- туберкульоз органів дихання;
- саркоїдоз;
- доброякісні, злоякісні пухлини та ін.
Можливі варіанти бронхообструкції
У клінічній практиці в залежності від етіопатогенетичних механізмів бронхообструктивного синдрому розрізняють наступні його види:
- інфекційно-запальний (в основі лежить інфекційний процес; спостерігається при бронхітах, пневмонії, ураженню бронхів при сифілісі, туберкульозі, грибкових захворюваннях);
- обтураційний (пов’язаний з обтурацією просвіту бронха будь-яким субстратом; супроводжує перебіг муковісцидозу, новоутворень бронхів, проникнення сторонніх тіл в респіраторний тракт);
- алергічний (обумовлений реакцією гіперчутливості на різні чужорідні субстанції; зустрічається при лікарській алергії, бронхіальній астмі, полінозі);
- аутоімунний (є наслідком порушення функціонування імунної системи; має місце при системних захворюваннях сполучної тканини, васкулітах, пневмоконіозах);
- дискінетичний (пов’язаний з розладами рухової активності і тонусу дихальних шляхів; представлений трахеобронхіальною дискінезією);
- неврогенний (відрізняється відсутністю органічних змін в бронхах; спостерігається при істерії, вегетосудинній дистонії);
- гемодинамічний (патологічний процес запускають порушення кровообігу; виявляється при застійній серцевій недостатності, тромбоемболії легеневій артерії);
- токсичний (розвивається в результаті накопичення в організмі токсичних речовин холінергічної дії).
Клінічна картина
Незважаючи на розмаїття етіологічних факторів і механізмів розвитку обструкції клінічні прояви даного синдрому при різних захворюваннях однотипні:
- задишка (зазвичай експіраторного характеру, посилюється після фізичного навантаження або вночі; при патології великих бронхів може бути інспіраторною);
- гострі напади утрудненого дихання;
- нав’язливий кашель (сухий або з відділенням в’язкого слизисто-гнійного мокротиння);
- свистяче дихання, яке чутно на відстані;
- участь в акті дихання допоміжної мускулатури;
- перкуторний звук з коробковим відтінком;
- ослаблене везикулярне дихання і розсіяні сухі хрипи (при аускультації).
З подібними симптомами протікає трахеобронхіальна дискінезія вродженого або набутого характеру. Типовими її проявами вважаються:
- напади задухи в положенні лежачи;
- бітональний кашель з порушенням відходження мокроти;
- короткочасна втрата свідомості на висоті надсадного кашлю;
- відсутність ефекту від бронхолітиків.
При бронхіальній астмі бронхіальна обструкція варіабельна і оборотна. Її симптоми виникають раптово під дією провокуючих факторів (вдихання алергенів, фізичне навантаження), мають різну вираженість і швидко зникають під впливом бронхолітичної терапії. При важкому нападі задухи розвивається гостра дихальна недостатність.
При хронічній обструктивній хворобі легенів бронхообструкція зростає з кожним роком і є досить стійкою. Перебіг захворювання ускладнюється в разі приєднання респіраторної інфекції. У хворих поступово розвивається хронічна дихальна недостатність і з’являються ознаки емфіземи.
Іноді напади експіраторної задишки зустрічаються при бронхоектатичній хворобі. Її наявність слід припускати у пацієнта при повторних пневмоніях однієї і тієї ж локалізації, які супроводжуються лихоманкою, кашлем з відділенням великої кількості мокротиння гнійного характеру, кровохарканням.
Гостро виникає і неодноразово повторюваний бронхообструктивний синдром може бути пов’язаний з механічною перешкодою руху повітря в дихальних шляхах (пухлина, чужорідне тіло). З подібними симптомами протікає рак легені, вражаючи великі бронхи. При цьому обструкції передує тривалий період поганого самопочуття з субфебрильною температурою, болісним кашлем, виділенням крові з мокротою.
Аспірація дрібних сторонніх тіл може викликати подразнення певного відділу бронхіального дерева і спровокувати кашель, задишку, свистяче дихання. У разі обструкції часткового або сегментарного бронха у людини може з’являтися судомний кашель, що посилюється при зміні положення тіла.
Нейрогенна бронхообструкція зустрічається при істерії, неврастенії у вигляді нападів психогенної задишки. Зазвичай такий стан спостерігається у молодих жінок у відповідь на стресові впливи, психічні перевантаження. При обстеженні у хворих патологічні зміни в органах дихання не виявляються. Такі розлади ніколи не супроводжуються участю допоміжної мускулатури в акті дихання і ціанозом шкірних покривів.
Основи діагностики
Виявлення бронхообструктивного синдрому у дорослих служить приводом для повного обстеження, яке включає:
- клінічний аналіз крові;
- аналіз мокротиння (в тому числі на мікобактерії і атипові клітини);
- дослідження функції зовнішнього дихання;
- проведення проби з бронхолітиками;
- рентгенологічне дослідження органів грудної клітини;
- електрокардіографія;
- бронхоскопія (за показаннями) та ін.
Наявність обструкції має бути підтверджено спірометрією. Про це свідчить зниження об’єму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ₁), а також зменшення відношення цього показника до форсованої життєвої ємності легенів. За результатами цього дослідження визначається ступінь тяжкості даної патології.
Якщо повітря проходить по більш вузькому бронху і назад виходить з нього в тому ж обсязі, але в результаті виникає гіповентиляція, то говорять про легкий ступінь бронхіальної обструкції. При цьому ОФВ є понад 70 % від належних величин (але менше 80%).
За середнім ступенем обструкції спостерігається клапанний механізм – при вдиху повітря надходить в альвеоли, а при видиху втративші еластичність бронх спадаються, що істотно ускладнює вихід повітря в зовнішнє середовище. У таких хворих розвивається емфізема і істотно змінюються показники функції зовнішнього дихання: ОФВ₁ становить 69-50 % від належного.
При важкому ступені обструкції відбувається повне перекриття бронхіального просвіту. ОФВ сполученням буде нижче 49%.
Важливим етапом постановки діагнозу є диференціальна діагностика. Вона повинна проводитися з патологічними станами, що мають подібні симптоми:
- запальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів;
- стеноз трахеї і гортані;
- дисфункція м’язів гортані;
- параліч голосових зв’язок;
- пухлини верхніх відділів респіраторного тракту;
- рубцевий стеноз трахеї після її інтубації і ШВЛ.
Принципи лікування
Тактика ведення осіб, які страждають бронхообструктивним синдромом, може істотно відрізнятися в залежності від його причини. При кожній нозологічній формі є свої особливості лікування. Так, при бронхіальній астмі рекомендується протизапальна терапія, при пневмонії – антибактеріальна, при пухлинах – поєднання хіміотерапії та хірургічних методів лікування, при психогенних розладах – седативні засоби і психотерапія.
Проте всім хворим для полегшення їх стану, усунення неприємних симптомів і попередження ускладнень призначається бронхорозширююча терапія за загальними принципами. Для цього використовуються:
- β₂-агоністи;
- антихолінергічні засоби;
- метилксантини.
Доцільність такого лікування визначається виразністю і тривалістю порушення бронхіальної прохідності.
До якого лікаря звернутися
При епізодах утрудненого дихання, кашлю, задухи необхідно звернутися до пульмонолога. При необхідності пацієнту буде призначена консультація алерголога, ревматолога, інфекціоніста, онколога, кардіолога.
Бронхообструкція у дорослих – досить часте явище. Її поширеність серед населення велика, як і весь перелік захворювань, що протікають з цим синдромом. Виявити його не складно, набагато важче з’ясувати причини даного стану і поставити правильний діагноз, що необхідно для призначення ефективного лікування.
