Бронхообструкція у дорослих являє собою клінічний симптомокомплекс, зумовлений порушенням прохідності окремих ділянок бронхіального дерева функціонального або органічного характеру, типовими проявами якого є нападоподібний кашель і експіраторна задишка. В основі цього синдрому лежить часткове зменшення просвіту або повна оклюзія дихальних шляхів.
Чому виникає
- набряк і запалення їх стінок різного генезу (алергічного, інфекційного, токсичного);
- надлишкова секреція бронхіального секрету і його скупчення в респіраторному тракті;
- спазм гладком’язових волокон бронхів;
- трахеобронхіальна дискінезія;
- втрата еластичності легеневої тканини і формування «повітряних пасток» (спадання дрібних бронхів на видиху);
- ремоделювання бронхів внаслідок надмірного розростання сполучної тканини;
- закупорка дрібних або великих бронхів чужорідними тілами, гнійним виділенням або кров’ю;
- їх здавлення ззовні (злоякісним або доброякісним новоутворенням).
Що відбувається в організмі
Патологічні зміни в стінці бронха відбуваються під дією провокуючих факторів навколишнього середовища (тютюнового диму, пилу, токсичних газів, алергенів) і повторних респіраторних інфекцій. На початкових етапах такі зміни оборотні.
При цьому тонус парасимпатичної нервової системи переважає, що сприяє спастичній готовності гладких м’язів бронхів. В результаті просвіт повітроносних шляхів звужується і в бронхах накопичується в’язка мокрота.
На більш пізніх стадіях патологічного процесу в стінці бронхів розростається сполучна тканина, і зміни в них стають незворотними.
При яких захворюваннях виявляється
Бронхообструкція у дорослих виявляється при багатьох захворюваннях і робить істотний вплив на їх клінічний перебіг і ефективність лікування.
- гострий бронхіт;
- ХОЗЛ;
- бронхіальну астму;
- пневмонію;
- пилові захворювання легенів;
- фіброзуючий альвеоліт;
- туберкульоз органів дихання;
- саркоїдоз;
- доброякісні, злоякісні пухлини та ін.
Можливі варіанти бронхообструкції
- інфекційно-запальний (в основі лежить інфекційний процес; спостерігається при бронхітах, пневмонії, ураженню бронхів при сифілісі, туберкульозі, грибкових захворюваннях);
- обтураційний (пов’язаний з обтурацією просвіту бронха будь-яким субстратом; супроводжує перебіг муковісцидозу, новоутворень бронхів, проникнення сторонніх тіл в респіраторний тракт);
- алергічний (обумовлений реакцією гіперчутливості на різні чужорідні субстанції; зустрічається при лікарській алергії, бронхіальній астмі, полінозі);
- аутоімунний (є наслідком порушення функціонування імунної системи; має місце при системних захворюваннях сполучної тканини, васкулітах, пневмоконіозах);
- дискінетичний (пов’язаний з розладами рухової активності і тонусу дихальних шляхів; представлений трахеобронхіальною дискінезією);
- неврогенний (відрізняється відсутністю органічних змін в бронхах; спостерігається при істерії, вегетосудинній дистонії);
- гемодинамічний (патологічний процес запускають порушення кровообігу; виявляється при застійній серцевій недостатності, тромбоемболії легеневій артерії);
- токсичний (розвивається в результаті накопичення в організмі токсичних речовин холінергічної дії).
Клінічна картина
- задишка (зазвичай експіраторного характеру, посилюється після фізичного навантаження або вночі; при патології великих бронхів може бути інспіраторною);
- гострі напади утрудненого дихання;
- нав’язливий кашель (сухий або з відділенням в’язкого слизисто-гнійного мокротиння);
- свистяче дихання, яке чутно на відстані;
- участь в акті дихання допоміжної мускулатури;
- перкуторний звук з коробковим відтінком;
- ослаблене везикулярне дихання і розсіяні сухі хрипи (при аускультації).
З подібними симптомами протікає трахеобронхіальна дискінезія вродженого або набутого характеру.
- напади задухи в положенні лежачи;
- бітональний кашель з порушенням відходження мокроти;
- короткочасна втрата свідомості на висоті надсадного кашлю;
- відсутність ефекту від бронхолітиків.
При бронхіальній астмі бронхіальна обструкція варіабельна і оборотна. Її симптоми виникають раптово під дією провокуючих факторів (вдихання алергенів, фізичне навантаження), мають різну вираженість і швидко зникають під впливом бронхолітичної терапії. При важкому нападі задухи розвивається гостра дихальна недостатність.
При хронічній обструктивній хворобі легенів бронхообструкція зростає з кожним роком і є досить стійкою. Перебіг захворювання ускладнюється в разі приєднання респіраторної інфекції. У хворих поступово розвивається хронічна дихальна недостатність і з’являються ознаки емфіземи.
Іноді напади експіраторної задишки зустрічаються при бронхоектатичній хворобі. Її наявність слід припускати у пацієнта при повторних пневмоніях однієї і тієї ж локалізації, які супроводжуються лихоманкою, кашлем з відділенням великої кількості мокротиння гнійного характеру, кровохарканням.
Гостро виникає і неодноразово повторюваний бронхообструктивний синдром може бути пов’язаний з механічною перешкодою руху повітря в дихальних шляхах (пухлина, чужорідне тіло). З подібними симптомами протікає рак легені, вражаючи великі бронхи. При цьому обструкції передує тривалий період поганого самопочуття з субфебрильною температурою, болісним кашлем, виділенням крові з мокротою.
Аспірація дрібних сторонніх тіл може викликати подразнення певного відділу бронхіального дерева і спровокувати кашель, задишку, свистяче дихання. У разі обструкції часткового або сегментарного бронха у людини може з’являтися судомний кашель, що посилюється при зміні положення тіла.
Нейрогенна бронхообструкція зустрічається при істерії, неврастенії у вигляді нападів психогенної задишки. Зазвичай такий стан спостерігається у молодих жінок у відповідь на стресові впливи, психічні перевантаження. При обстеженні у хворих патологічні зміни в органах дихання не виявляються. Такі розлади ніколи не супроводжуються участю допоміжної мускулатури в акті дихання і ціанозом шкірних покривів.
Основи діагностики
- клінічний аналіз крові;
- аналіз мокротиння (в тому числі на мікобактерії і атипові клітини);
- дослідження функції зовнішнього дихання;
- проведення проби з бронхолітиками;
- рентгенологічне дослідження органів грудної клітини;
- електрокардіографія;
- бронхоскопія (за показаннями) та ін.
Наявність обструкції має бути підтверджено спірометрією. Про це свідчить зниження об’єму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ₁), а також зменшення відношення цього показника до форсованої життєвої ємності легенів. За результатами цього дослідження визначається ступінь тяжкості даної патології.
Якщо повітря проходить по більш вузькому бронху і назад виходить з нього в тому ж обсязі, але в результаті виникає гіповентиляція, то говорять про легкий ступінь бронхіальної обструкції. При цьому ОФВ є понад 70 % від належних величин (але менше 80%).
За середнім ступенем обструкції спостерігається клапанний механізм – при вдиху повітря надходить в альвеоли, а при видиху втративші еластичність бронх спадаються, що істотно ускладнює вихід повітря в зовнішнє середовище. У таких хворих розвивається емфізема і істотно змінюються показники функції зовнішнього дихання: ОФВ₁ становить 69-50 % від належного.
При важкому ступені обструкції відбувається повне перекриття бронхіального просвіту. ОФВ сполученням буде нижче 49%.
Важливим етапом постановки діагнозу є диференціальна діагностика.
- запальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів;
- стеноз трахеї і гортані;
- дисфункція м’язів гортані;
- параліч голосових зв’язок;
- пухлини верхніх відділів респіраторного тракту;
- рубцевий стеноз трахеї після її інтубації і ШВЛ.
Принципи лікування
Тактика ведення осіб, які страждають бронхообструктивним синдромом, може істотно відрізнятися в залежності від його причини. При кожній нозологічній формі є свої особливості лікування. Так, при бронхіальній астмі рекомендується протизапальна терапія, при пневмонії – антибактеріальна, при пухлинах – поєднання хіміотерапії та хірургічних методів лікування, при психогенних розладах – седативні засоби і психотерапія.
Проте всім хворим для полегшення їх стану, усунення неприємних симптомів і попередження ускладнень призначається бронхорозширююча терапія за загальними принципами.
- β₂-агоністи;
- антихолінергічні засоби;
- метилксантини.
Доцільність такого лікування визначається виразністю і тривалістю порушення бронхіальної прохідності.
До якого лікаря звернутися
При епізодах утрудненого дихання, кашлю, задухи необхідно звернутися до пульмонолога. При необхідності пацієнту буде призначена консультація алерголога, ревматолога, інфекціоніста, онколога, кардіолога.
Бронхообструкція у дорослих – досить часте явище. Її поширеність серед населення велика, як і весь перелік захворювань, що протікають з цим синдромом. Виявити його не складно, набагато важче з’ясувати причини даного стану і поставити правильний діагноз, що необхідно для призначення ефективного лікування.
