Інфекції

Астматичний бронхіт: як розпізнати та лікувати хворобу для полегшення дихання

Астматичний бронхіт – це хронічне захворювання, яке супроводжується запаленням, набряком, спазмом і збільшеним виділенням секрету в бронхах середнього і великого калібру, і спричиняється інфекційними або алергічними факторами.

На відміну від бронхіальної астми, хворі на астматичний бронхіт не мають гострих нападів задухи. Однак ця хвороба є передастматичним станом і завжди потребує обов’язкового лікування під наглядом спеціаліста.

Захворювання інфекційно-алергічного характеру може розвиватися у будь-якому віці. Зазвичай астматичний бронхіт виявляється у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, які також страждають від інших алергічних реакцій, таких як поліноз, алергічний кон’юнктивіт, нейродерміт, ексудативний діатез та інші.

Які чинники можуть спричиняти розвиток астматичного бронхіту? Як він поступово розвивається? Які симптоми є характерними для цієї хвороби? Які методи діагностики і лікування використовуються для боротьби з цим захворюванням? Відповіді на ці питання ви знайдете, прочитавши дану статтю.

Причини

Астматичний бронхіт: як розпізнати та лікувати хворобу для полегшення дихання 1


Причини астматичного бронхіту різноманітні – його можуть провокувати як неінфекційні (різні алергени), так і інфекційні (бактерії, віруси або грибки) фактори. Їх надходження в організм може відбуватися через дихальні шляхи під час дихання чи через попадання секрету з органів шлунково-кишкового тракту.

Викликати розвиток астматичного бронхіту можуть наступні алергени:

  • харчові продукти (молоко, риба, цитрусові, суниця, шоколад та ін.);
  • домашній пил;
  • шерсть тварин;
  • пилок рослин;
  • харчові добавки та консерванти;
  • деякі лікарські препарати;
  • вакцина.
 

Фахівці відзначають, що у деяких хворих астматичний бронхіт виникає в певний час року (наприклад, навесні і влітку під час цвітіння рослин). Не виключається можливість полівалентної сенсибілізації, що полягає в підвищеній чутливості відразу до декількох алергенів. Імовірність розвитку алергії і астматичного бронхіту може обумовлюватися спадковою схильністю.

Астматичний бронхіт може розвиватися і внаслідок інфекційних захворювань:

  • бронхіти, викликані золотистим стафілококом (особливо часто);
  • на тлі бронхіту, бронхопневмонії, ларингіту або трахеїту;
  • перенесені ГРВІ, грип, кір, коклюш;
  • на тлі гастроезофагельної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).
 

Механізм розвитку

Астматичний бронхіт супроводжується підвищеною реактивністю бронхів середнього і великого калібру, яка виникає від реакції на алергени. Дрібні бронхи не втягуються в цей патологічний процес, тому напади вираженої задухи не відбуваються.

Залежно від реакції імунної системи виділяється дві форми астматичного бронхіту:

  • атопічна-у відповідь на впровадження алергену розвивається алергічна IgE-опосередкована реакція першого типу, що виявляється гіперчутливістю негайного типу;
  • інфекційно-алергічна-у відповідь на впровадження алергену розвивається алергічна реакція четвертого типу, що виявляється сповільненою клітинно-опосередкованою реакцією.
 

Під впливом алергенів в бронхах середнього і великого калібру розвивається запальна реакція, яка включає набряк і підвищену секрецію. Крім того, в пошкоджених бронхах виникає спазм, що ускладнює дихання.

Під час огляду пошкоджених бронхів помічається набряк слизової оболонки, звуження через набряк і надмірну вироблену липку секрецію. У випадку, коли астматичний бронхіт спричинений інфекційним агентом, можуть відзначатися ознаки запального процесу, такі як почервоніння слизової оболонки і утворення гнійного слизу в бронхах.

Симптом

Астматичний бронхіт характеризується хронічним перебігом та частими загостреннями. При початку або під час загострення хворого супроводжує нападоподібний кашель, який зазвичай наростає при фізичному навантаженні, крику, сміху, чханні або плачі. Температура тіла може залишатися в нормі або підвищуватися до підфебрільних значень. Деякі пацієнти перед появою кашлю відчувають слабкість, першіння в горлі та легку втомленість. Початково, кашель зазвичай є сухим, але через 1-2 дні стає вологим.

Під час кашлю хворому стає важко дихати, дихання стає гучним і супроводжується задишкою та свистячим видихом. Проте не відзначається гостра задуха, яка є характерною для бронхіальної астми. Після завершення кашльового нападу виділяється мокрота, що, як правило, призводить до поліпшення стану хворого і припинення пароксизму.

У гострій фазі захворювання кашльові напади періодично повторюються. Зазвичай тривалість періодів загострення коливається від декількох годин до місяця. Якщо причиною захворювання є алерген, то загострення завершується після припинення його дії.

Спостереження фахівців показують, що чим частіше і важче загострення астматичного бронхіту, тим більша ймовірність розвитку бронхіальної астми. Нерідко, особливо у дітей, ця хвороба поєднується з іншими алергічними реакціями, такими як поліноз, діатез, нейродерміт та інші. У деяких пацієнтів можуть виникати вегетативні та неврологічні порушення, такі як пітливість, млявість та підвищена дратівливість.

Діагностика

Оцінити ступінь вираженості астматичного компонента і характеристики дихання в цілому дозволяє спірометрія

Для виявлення астматичного бронхіту повинна проводитися всебічна діагностика, що поєднує в собі принципи обстеження хворих з бронхітом і алергіями. Для правильної постановки діагнозу необхідні консультації алерголога і пульмонолога.

План обстеження пацієнта з підозрою на астматичний бронхіт може включати наступні методики:

  • огляд хворого з проведенням аускультації бронхів і легень – грудна клітка не збільшується в об’ємі, при вислуховуванні виявляються розсіяні свистячі, сухі і вологі дрібно – і великокаліберні хрипи;
  • рентгенографія легенів-згущення легеневого малюнка в медіальних і розрідження в латеральних відділах, посилення малюнка коренів легенів;
  • бронхоскопія-виявляються ознаки набряклості просвіту бронхів з ознаками запального процесу (при інфекційній природі захворювання) або без ознак почервоніння слизової (при алергічній етіології);
  • аналізи крові-підвищення рівня еозинофілів, гістаміну та імуноглобулінів А та Е, зниження титру комплементу;
  • скарифікаційні алергопроби – дозволяють виявити алерген;
  • бактеріальний посів мокротиння або змивів бронхів – дає можливість виявляти інфекційну природу захворювання та визначати чутливість збудника до антибіотиків.
 

Для оцінки ступеня вираженості астматичного компонента і якості дихання проводяться наступні дослідження:

  • спірометрія (з пробами і без);
  • плетизмографія;
  • пневмотахографія.
 

Лікування

Лікування астматичного бронхіту потребує індивідуального підходу в залежності від причин його виникнення. Давайте розглянемо підходи до терапії в різних ситуаціях.

Якщо астматичний бронхіт викликаний алергією, основною стратегією буде уникнення або мінімізація контакту з алергенами. Паралельно з цим зазвичай призначається консервативне лікування.

Для цього можуть застосовуватися такі лікарські засоби і методи:

  • прийом десенсибілізуючих засобів (лоратадин, кетотифен, цетиризин, хлорпирамін, супрастин, діазолін та ін) – призначаються для усунення алергічної реакції в гострій стадії захворювання;
  • специфічна гіпосенсібілізація – проводиться в стадії ремісії за допомогою введення ін’єкцій з алергеном з поступовим збільшенням дози, що призводить до адаптації імунної системи до алергену, повторні курси проводяться протягом не менше 2 років;
  • неспецифічна гіпосенсібілізація – пацієнту вводять ін’єкції гістаглобуліну, який адаптує імунітет до впливу алергенів, курс лікування проводиться в стадії ремісії.
 

У випадку, коли бронхіт спричинений інфекцією, лікар назначає антибіотики, враховуючи результати аналізу чутливості збудника до антибактеріальних препаратів.

Якщо медикаментозна терапія не допомагає в складних випадках, пацієнту можуть призначити глюкокортикостероїди, такі як будесонід, флунізолід, беклометазон, дипропіонат, флутиказон. Вони застосовуються короткими курсами для підвищення ефективності лікування.

Для пом'якшення симптомів астматичного бронхіту хворому призначаються бронхолітичні і відхаркувальні препарати:

  • Атровент, Бронхомунал, Сальбутамол, Кромосол, Тербулатин та ін.;
  • Амброксол, Мукалтин, Бромгексин, Бронхолитин та ін.

 

Для підвищення ефективності лікування можуть призначатися додаткові процедури:

  • небулайзерні інгаляції з лужними і хлористо-натрієвими розчинами;
  • лікувальна фізкультура;
  • дихальна гімнастика;
  • масаж;
  • перкуторний масаж;
  • голкорефлексотерапія;
  • електроакупунктура;
  • електрофорез;
  • УФО;
  • лікувальне плавання.
 

Після завершення активного лікування пацієнтів з астматичним бронхітом рекомендується проходити регулярне спостереження у пульмонолога і алерголога. В період ремісії можна також враховувати можливість санаторно-курортного лікування, що сприяє поліпшенню стану хворих.

Прогноз

Більшість пацієнтів із астматичним бронхітом успішно реагують на лікування, але важливо враховувати, що у приблизно 30% випадків ця хвороба може призвести до розвитку бронхіальної астми, що потребує більш інтенсивного контролю.

При виникненні симптомів, таких як кашель, гучне дихання зі свистячим видихом і підвищена температура, важливо негайно звернутися до пульмонолога і алерголога. Лікар проведе комплексне обстеження, яке може включати рентгенографію, бронхоскопію, алергопроби та інші дослідження, щоб поставити правильний діагноз і призначити ефективне лікування.

Астматичний бронхіт може бути викликаний інфекційними агентами або алергенами і супроводжується набряком та збільшеною секрецією в бронхах середнього і великого калібру, а також може призводити до нападів кашлю. Відмінною особливістю цього захворювання є відсутність нападів задухи, які характерні для бронхіальної астми. Метою лікування астматичного бронхіту є усунення фактора, що спричинив розвиток захворювання (будь то інфекція чи алергія), та полегшення симптомів, таких як кашель і бронхоспазм.

Може зацікавити:

Залишити відповідь

Back to top button