Розрив матки: симптоми, ознаки, види, діагностика, лікування

Коли порушується цілісність маткової стінки під час гестації або в процесі родового акту, говорять про розрив матки. Дана патологія вважається одним з грізних акушерських ускладнень і стоїть на 7-му місці у ряду тригерів материнської смертності. Перший опис розриву матки зафіксовано в 16 столітті. Найчастіше матка розривається в пологах (92 – 90%), рідше при вагітності, причому на останніх тижнях. До 28 тижнів гестації дана патологія практично не спостерігається.

Розриви матки спостерігаються в 0,05 – 0,1% від загальної кількості пологів. За статистикою ВООЗ патологія становить 0,05 – 0,3% від всіх народжуючих, а частота її після перенесеного кесарева перетину зростає до 1%. На 100 розривів припадає 18,6 випадків материнської смертності та 40 випадків загибелі плода. Якщо медична допомога відсутня, то жінки гинуть в 100% випадків, а плід в 70%.

Класифікація розривів

По моменту виникнення:

  • розриви матки в гестаційний період;
  • розриви матки в пологовий період.

За механізмом розвитку:

  • мимовільні (виникають самостійно, без зовнішніх втручань) і включають: механічні (наявна механічна перешкода для вигнання плоду), гістопатичні (дистрофічні перетворення маткової стінки), механогістопатичні (поєднання механічної перешкоди і патології стінки).
  • насильницькі (результат медичних втручань, травма живота), включають: травматичні (вакуум-екстракція плода, застосування щипців, падіння, удар у живіт), змішані (перерозтягнення нижнього маткового сегмента, яке поєднується із зовнішнім впливом).

За перебігом:

  • загрозливий;
  • початковий;
  • доконаний розрив.

За ступенем порушення цілісності стінки:

  • надрив або тріщина;
  • неповний (без проникнення в порожнину живота, коли ушкоджуються тільки слизовий шар або в поєднанні з міометрієм);
  • повний (проникає в абдомінальну порожнину, травмуються всі маткові шари, плід виявляється в порожнині живота).

По розташуванню:

  • пошкодження маточного дна;
  • пошкодження тіла плодовмістилища;
  • пошкодження нижнього сегмента органу;
  • відрив органу від піхвових склепінь.

Найчастіше пошкодження маткової стінки відбувається по ребру тіла органу, в нижньому сегменті або по рубцю після операцій на органі в минулому (абдомінальне розродження, висічення міоматозного вузла або маточного кута в разі ектопічної вагітності).

На сьогоднішній день значно розширилися показання до абдомінального розродження, знизилася частота застосування акушерських щипців і операцій, в результаті істотно скоротилася кількість насильницьких ушкоджень плодовмістилища.

Окремо виділяють ступені пошкодження шийки матки:

  • I – шийка надорвана на 2 і менше см;
  • II – розрив 2 та більше см, не доходить до піхвового склепіння;
  • III – розрив поширюється на піхвове склепіння (вимагає проведення ручного контролю матки з метою виключення її ушкодження).

Причини розриву матки

Причини і механізми виникнення патології поділяються на 3 групи. До 1 групи етіопатогенезу розриву органу відноситься наявність механічного утруднення для народження дитини:

  • звуження тазу (клінічне або анатомічне);
  • новоутворення малого тазу, шийки матки (міоматозні вузли, заочеревинні пухлини, кістоми яєчника);
  • великий плід;
  • шийкові, вагінальні рубцеві стенози;
  • поперечне положення;
  • асінклітизм 3 ступеня;
  • гідроцефалія плода;
  • патологічні зміни кісткового кільця тазу (рахіт, пухлини, переломи у минулому);
  • вставляння голови плода;
  • генітальний інфантилізм.

До 2 групи етіопатогенезу відносяться структурні зміни маткової стінки, що сприяє втраті ними еластичності. В результаті стінки органу не здатні витримати навантаження в процесі росту плода і розтягування матки або в процесі маткових скорочень в пологах. Ця група включає дистрофічне переродження міометрія:

  • післяопераційний рубець на органі;
  • наявність в анамнезі ускладнених пологів (гнійно-септичні захворювання, ручне відділення посліду, контроль порожнини матки);
  • три і більше пологів у минулому;
  • численні аборти, вискоблювання маткової порожнини;
  • велика кількість ендометритів;
  • операції на органі (неодноразовий кесарів розтин, міомектомія, ушивання перфоративного отвору).

Третя група факторів включає насильницький вплив, який чиниться на орган, що викликає його розрив:

  • акушерські допомоги в пологах (застосування акушерських щипців, вакуум-екстрактора);
  • запущене поперечне положення;
  • родостимуляція утеротониками або простагландинами без врахування протипоказань;
  • витягання плоду за тазовий кінець;
  • некоректне виконання прийому Кристеллера.

Розриви матки: як проявляються

Симптоматика патології визначається її стадією і патогенезом. Механічне пошкодження маткової стінки спостерігається тільки в пологах, коли розміри тазу не відповідають розмірам плода.

ЗАГРОЗЛИВИЙ РОЗРИВ

Симптоматика загрози розриву плодовмістилища обумовлена надмірним розтягненням нижнього сегмента органу (його товщина зменшується до 0,1 см, а в нормі становить 0,3 – 0,5 см). Характерна клініка з’являється після відходження вод. Породіллю турбують часті і дуже болючі перейми, інтенсивність яких постійно наростає. Жінка неспокійна і під час переймів, і в хвилини затишшя. З плином часу паузи між матковими скороченнями коротшають, частішають дихання і серцебиття, температура підвищується до субфебрильних цифр. Відзначається високе стояння сечового міхура над лонною кісткою, що обумовлено притисненням дитиною. Сечовипускання внаслідок здавлення міхура, в урині з’являється кров.

Симптомом загрози розриву вважається високе знаходження контракційного кільця через перерозтягнення нижнього сегмента органу. Кільце добре візуалізується на рівні пупка або трохи вище, розділяючи матку на 2 частини, що надає їй конфігурацію пісочного годинника.

Верхня половина органу дуже щільна, чітко визначається і відхилена в праве або ліве підребер’я. Нижня частина більш широка та розпливчаста. Пальпація круглих зв’язок плодовмістилища болюча, зазначається їх напругу і асиметричне розташування (одна вище, інша нижче). Промацування нижньої частини органу різко болісне, зазначається напруга, що робить неможливим пропальпувати частину плода (він цілком знаходиться в нижньому сегменті).

Піхвове дослідження дозволяє виявити набряк вульви, вагіни та шийки. Може ущемиться передня губа шийки, вона стає багряно-синьою. Незважаючи на повне розкриття, передлежача частина знаходиться високо, на ній пальпується масивна родова пухлина, що створює ілюзію низького розташування.

ПОЧАТКОВИЙ РОЗРИВ

Супроводжується пошкодженням м’язового шару органу (надрив) в її нижньому сегменті. Через травмування судин починає формуватися гематома, яка визначає симптоми цієї стадії патології. У породіллі розвивається еректильна фаза шоку, що виявляється сильним збудженням, вираженим страхом, розширенням зіниць, почервоніння обличчя, тахікардією і криком. Інтенсивність і судорожность перейм наростає, больовий синдром яскраво виражений. Жінка починає тужитися, хоча головка розташована високо.

Виділення сукровичного секрету або крові з родових шляхів підтверджують розрив. Дитина відчуває гостру гіпоксію, яка може закінчитись її смертю.

ВИЗРІВШИЙ РОЗРИВ

Характеризується вкрай різким болем на піку одної із сутичок. Шоковий стан еректильної фази змінюється торпідною. Родова діяльність цілком припиняється, пацієнтка перестає кричати, збудження переходить в апатію. Наростають ознаки внутрішньочеревної кровотечі: блідість шкіри, слизових, мідріаз, западання очей, почастішання і ослаблення пульсу, різке падіння кров’яного тиску, поверхневе і часте дихання, сплутаність і втрата свідомості.

Після розриву плодовмістилища дитина покидає його порожнину і переміщається в живіт.

ГІСТОПАТИЧНИЙ РОЗРИВ

Патологія, обумовлена дистрофією міометрія або рубцевої тканини, що протікає зі стертою клінікою. Розрив органу за наявності рубця може статися і в період гестації і пологів.

Прояви загрози розриву по рубцю в гестаційний період визначаються рефлекторним подразненням парієтальної очеревини в ділянці розбіжності рубця. Проявляється нудотою, блювотою, болями, які пізніше спускаються вниз, частіше справа, що розцінюють як апендицит. Якщо рубець знаходиться на задній стінці органу, турбують поперекові болі, які плутають з нирковою колькою. У деяких ситуаціях виявляється болючість безпосередньо в районі рубця при промацуванні.

Розрив у гестаційний період супроводжується формуванням гематоми, що проявляється маточним гіпертонусом, виділеннями крові з статевих шляхів (не завжди), ознаками гострої внутрішньоутробної гіпоксії.

Визрівший розрив при вагітності крім проявів загрози і початком розриву характеризується явищами больового та/або геморагічного шоку. Стан пацієнтки різко погіршується, приєднуються слабкість з запамороченням, частішає серцебиття, кров’яний тиск падає, шкіра і слизові оболонки бліднуть.

Діагностика

Оскільки патологія відноситься до ургентних станів, то її діагностика повинна проводитися швидко з метою прийняття невідкладних лікувальних заходів. Пізня постановка діагнозу або невірне трактування виявлених ознак значно підвищує ймовірність загибелі матері і дитини. Виявлення розриву матки засноване на ретельному зборі анамнезу і уважному фізикальному огляді пацієнтки. У сумнівних випадках виконується УЗ-сканування.

Збір анамнестичних даних допомагає визначити:

  • характер больового синдрому, його локалізацію;
  • наявність/відсутність виділень крові з статевих шляхів;
  • перенесена гінекологічна патологія (запальні хвороби, пухлини, кісти репродуктивної сфери, операції на матці);
  • паритет;
  • протягом результат попередніх вагітностей (мимовільне, штучне переривання, ускладнені пологи, ускладнення в післяпологовому періоді).

Фізикальний огляд включає:

  • підрахунок серцебиття, частоти дихання;
  • вимірювання кров’яного тиску;
  • пальпація живота (особливу увагу звертають на післяопераційний рубець після кесаревого);
  • оцінка тонусу плодовмістилища;
  • положення плоду.

Для оцінки життєдіяльності плоду виконується кардіотокографія. Неспроможність рубця після попереднього кесаревого розтину оцінюється на УЗД. Про неповноцінність рубця свідчить його товщина менше 0,3 см по всій довжині або в окремих місцях.

Оцінка рубця після перенесених хірургічних втручань на матці повинна виконуватися при кожному плановому УЗД плоду (тричі за вагітність) і обов’язково в пологах. При необхідності кількість УЗ-сканувань в гестаційний період і в пологах збільшують.

Акушерська тактика

Лікування розривів матки проводиться тільки оперативним шляхом, незалежно від стадії патології, періоду пологів, терміну гестації. Породіллі вводяться міорелаксанти з подальшим проведенням інтубації трахеї з метою припинення пологової діяльності. Після виконується кесарів розтин.

Акушерська тактика близько 30 років тому в разі загрози розриву органу та антенатальної смерті плода полягала в проведенні операції по видаленню плода. На сьогоднішній день, враховуючи високу травматичність нижнього сегмента, показано проведення абдомінального розродження (високий ризик насильницького травмування плодовмістилища).

Операційне втручання необхідно виконати як можна швидше. Обсяг операції визначається станом жінки, стадією і локалізацією ушкодження. По можливості матка зберігається. В процесі з матки або живота витягують плід, плаценту, кров’яні згустки. Після вилучення дитини і посліду ретельно обстежують маткові стінки, зшиваючи виявлені пошкодження. При доконаний розрив його краю січуть, рану зашивають. Перед, в процесі і після операції здійснюються заходи щодо протишокової терапії. Також проводиться профілактика, лікування ДВЗ-синдрому та антибіотикотерапія.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі