Пієліт: що варто знати про запальний процес у нирках та як його лікувати
Пієліт – це запальний процес, який виникає в слизовій оболонці сечового міхура та сечоводів. Ця хвороба може стати справжнім джерелом незручностей та навіть важких ускладнень, якщо її не вчасно діагностують та не лікують. У цій статті ми розглянемо основні причини виникнення пієліту, його симптоми та методи ефективного лікування.
Однією з найпоширеніших причин пієліту є бактеріальна інфекція. Бактерії можуть потрапити в сечовий міхур через сечоводи, викликаючи запалення. Також пієліт може бути спричинений вживанням певних лікарських препаратів або нирковими каменями, які подразнюють слизову оболонку. Серед симптомів пієліту слід виділити біль у нижній частині живота, частішу потребу в сечовипусканні, болі при сечовиділенні, а також загальну слабкість та лихоманку.
Лікування пієліту варіюється в залежності від причин та тяжкості захворювання. Зазвичай включає в себе прийом антибіотиків для боротьби з інфекцією та симптоматичні засоби для полегшення болю та запалення. У деяких випадках може бути необхідна стаціонарна госпіталізація та введення антибіотиків через вену. Важливо звернутися до лікаря при перших ознаках пієліту, щоб уникнути ускладнень та швидко відновити здоров’я.
Причини
Бактерії потрапляють в область ниркової балії переважно гематогенним шляхом, тобто з потоком крові.
- бактерія;
- грибок;
- вірус.
Вони можуть потрапляти в тканини ниркової балії разом з потоком крові (гематогенно), разом зі зворотним струмом сечі (урогенно) або по висхідному шляху (по стінках сечовивідних шляхів). Найбільш часто інфекція надходить разом з потоком крові. Іноді збудник запалення потрапляє в нирку за дисклокації мікроорганізмів (наприклад, кишкової палички) через стінку кишечнику (наприклад, при перитоніті або кишковій непрохідності).
- ослаблений імунітет;
- гіпотрофічні зміни внутрішніх органів в поєднанні з ослабленням реактивності імунної системи;
- ексудативно-катаральний діатез;
- анатомо-фізіологічні особливості дітей грудного віку (застої сечі при слабкій нервово-м’язової регуляції або гіпотонусі сечоводів);
- нейрогенна дисфункція сечового міхура;
- хронічні інфекції сечовивідних шляхів у матері;
- складні пологи;
- передчасні пологи.
Симптоми
Основним проявом пієлітах є розвиток запального процесу в нирці, який супроводжується таким симптомом, як лейкоцитурія.
- червоне ядро;
- рожева цитоплазма;
- темні гранули;
- видимий під мікроскопом броунівський рух.
Характер і вираженість симптомів можуть відрізнятися у дітей різного віку.
- лихоманка з ознобом;
- болі внизу живота і в області попереку;
- часті сечовипускання;
- нетримання сечі;
- болі під час сечовипускання;
- зміна кольору сечі (стає темно-солом’яною або світло-коричневою);
- виділення сечі невеликими порціями і ін.
- занепокоєння дитини через присутні болі;
- підвищення температури;
- сонливість;
- блювота;
- посилене смоктання;
- поганий апетит;
- пронос;
- жовтуха.
- млявість;
- погіршення апетиту;
- апатичність;
- тахікардія;
- зниження толерантності до навантажень та ін.
Можливі ускладнення
- гнійний пієлонефрит;
- карбункул або абсцес нирки;
- токсико-резорбтивна лихоманка;
- гідронефроз;
- сепсис;
- ектазія ниркової балії (при тривалому і часто рецидивуючому пієліті).
Діагностика
Всі прояви пієліту є досить неспецифічними, і їх поява може вказувати тільки на присутність запалення в тканинах нирок.
- загальний аналіз сечі;
- аналіз сечі по Нечипоренко;
- посів сечі для виявлення збудника і визначення його чутливості до антибіотиків;
- загальний аналіз крові;
- УЗД нирок (при необхідності з ефектом Доплера);
- екскреторна урографія і ретроградна пієлографія (не проводяться в ранньому дитячому віці через необхідність введення контрастної речовини);
- радіоізотопне дослідження (призначається тільки дорослим).
Лікування
План лікування пієліту розробляється на підставі результатів аналізів і має на меті не лише видалення патогену, але й лікування запального процесу.
- Дієта. Під час курсу терапії важливо дотримуватися дієти № 7, яка передбачає обмеження споживання солі і тваринного білка.
- До отримання результатів аналізів щодо чутливості патогену до антибіотиків призначаються антибактеріальні препарати широкого спектру дії, такі як Аугментин, Амоксиклав, Цефоперазон, Цефтріаксон, Норфлоксацин, Ципрофлоксацин, Левофлоксацин, а також уросептики, наприклад, Нітроксолін, Палін.
- Знеболюючі та спазмолітичні засоби. Пацієнту рекомендується приймати препарати, які допомагають знімати біль та спазми, такі як Спазмалгон, Папаверин гідрохлорид, Кетанов, Дексалгін.
- Для зменшення запалення застосовуються фітоуроантисептики, наприклад, Уролесан, Канефрон.
- Введення сольових розчинів показане для зменшення інтоксикації та підтримки нормального обсягу рідини в організмі. Обсяг введення визначається вагою пацієнта та ступенем запалення.
- Після визначення чутливості патогену до антибіотиків призначаються конкретні антибіотики або протигрибкові препарати, такі як Флуконазол та інші, які найбільш ефективні проти конкретного інфекційного агента.
- Підтримуюча терапія під час ремісії: Після досягнення стадії ремісії рекомендується продовжувати дотримуватися дієти № 7 та періодично приймати рослинні уроантисептики, такі як Уролесан, Канефрон або інші ниркові фітосбори, для попередження загострень.
- уникати переохолоджень;
- правильно харчуватися;
- споживати достатню кількість вітамінів;
- дотримувати достатню фізичну активність;
- відмовитися від шкідливих звичок;
- дотримуватися правил особистої гігієни;
- періодично проводити санаторно-курортне лікування (мінеральні води);
- при перших же ознаках загострення звертатися до лікаря для попередження хронізації запалення.
До якого лікаря звернутися
Лікування пієліту включає в себе ряд важливих кроків, і основою його є антибактеріальна терапія. Важливо зауважити, що при встановленні діагнозу, лікар повинен призначити препарат широкого спектру дії дитині негайно, навіть до отримання результатів посіву, які можуть зайняти певний час.
Якщо дитина скаржиться на біль у нижній частині живота, попереку, підвищену температуру тіла та порушення сечовипускання, важливо негайно звернутися до нефролога. Лікар проведе необхідні обстеження, включаючи ультразвукове дослідження (УЗД) та аналізи крові та сечі, для правильної діагностики і призначення ефективного етіотропного і симптоматичного лікування.
Важливо наголосити, що самолікування антибіотиками при ознаках запалення сечовивідної системи є надзвичайно небезпечним. Неправильний вибір препарату може призвести до відсутності ефекту або переходу захворювання в хронічну форму.
