Менструальний цикл – це складний біологічний процес, який відбувається в жіночому організмі, призначений для підтримки можливості зачаття та успішного виношування дитини.
Цей цикл включає циклічні зміни у всіх структурах репродуктивної системи жінки. Якщо вагітність не настає, функціональний шар ендометрія відторгається, що призводить до менструації. Зазвичай цикл триває від 21 до 36 днів, кровотеча триває від 2 до 7 днів, а об’єм крововтрати коливається від 40 до 150 мл.
Порушення менструального циклу це проблема, з якою зіштовхується практично кожна жінка. Однією з найбільш поширених є гіпоменструальний синдром, який проявляється в скороченні тривалості або зменшенні обсягу кровотечі під час менструації.
Цей синдром часто виникає у дівчат-підлітків під час статевого дозрівання і у жінок під час пременопаузи. Проте він може також спостерігатися у жінок репродуктивного віку.
Причини
Залежно від етіологічного фактору в медицині розрізняють первинний і вторинний гіпоменструальний синдром. У першому випадку він виявляється у дівчинки з першої менструації.
- вроджені аномалії розвитку органів статевої системи;
- їх гіпоплазія;
- статевий інфантилізм;
- астенія;
- вірилізація.
Вторинний варіант синдрому розвивається у жінок, які спочатку нормально менструюють.
- порушення функції ендокринних залоз;
- запальні захворювання статевих органів;
- травма матки або яєчників;
- важкі хронічні соматичні захворювання (серцево-судинної, кровотворної системи);
- інфекція;
- тривалі інтоксикації;
- професійні шкідливості;
- несприятливі умови життя (недоїдання, важка фізична праця, стреси, переохолодження);
- втрата ваги при нервовій анорексії.
Механізми розвитку
У підлітковому віці гіпоменструальний синдром часто пов’язаний з нестійким гормональним фоном. У деяких дівчаток його прояви спостерігаються в період становлення менструальної функції і з часом зникають.
У жінок зрілого віку цей синдром нерідко передує фізіологічній аменореї (припинення менструації) і є наслідком згасання статевої функції. В такому випадку це вважається варіантом норми і лікування не вимагає. Але якщо синдром розвивається в дітородному віці, він звичайно асоційований з безпліддям і являє собою досить серйозну проблему.
- порушеннями гіпоталамо-гіпофізарних зв’язків з органами-мішенями (гормональна недостатність або нечутливість тканин до них);
- атрезією фолікулів (повністю не дозрівають і піддаються зворотному розвитку);
- занадто тривалою персистенцією фолікула (функціонує протягом усього циклу, яйцеклітина дозріває, але овуляції не відбувається).
- недостатня рецепторна сприйнятливість тканин статевих органів до дії гормонів;
- їх недорозвинення;
- неповноцінність ендометрія (запальні процеси, наслідки оперативних втручань – надмірного вискоблювання порожнини матки, видалення її частини, резекції яєчників).
Симптоми
- Якщо менструальна кровотеча має звичайну тривалість і обсяг втраченої крові відповідає середнім величинам, але вона виникає 1 раз в 6-8 тижнів, то прийнято говорити про опсоменорею.
- У деяких жінок менструації бувають ще рідше-всього 2-4 рази на рік. Це так звана спаніоменорея.
- При олігоменореї менструації регулярні, але тривають менше 2 днів. Цикл двофазний з добре вираженою лютеїновою фазою.
- Гіпоменорея характеризується незначною крововтратою – менше 40 мл. Менструації носять характер «слідів» або крапель крові.
- альгоменореєю;
- безпліддям;
- зниженням статевого потягу;
- дратівливістю;
- депресією.
Гіпо – і олігоменорея часто передують повній відсутності менструації.
- Подовжена фолікулярна і нормальна лютеїнова фаза. Овуляція запізнюється і настає між 17 і 30 днями циклу.
- Перша фаза циклу також подовжена, друга – укорочена. Овуляція – пізня, жовте тіло – неповноцінне, зміни в матці – кістозно-залозиста гіперплазія.
- Збільшення лютеїнової фази циклу при нормальному дозріванні фолікулів.
Діагностика
Діагноз гіпоменструального синдрому можна встановити досить просто, інколи ще на етапі збору скарг та аналізу історії хвороби пацієнтки. Проте для з’ясування причин порушень і розробки подальшої стратегії лікування, дуже важливе подальше обстеження.
- Загальний і гінекологічний огляд. Це включає вимірювання росту, ваги, статури, а також огляд молочних залоз, зовнішніх статевих органів, шкіри та її придатків. Також лікар оцінює будь-які аномалії в розвитку тіла.
- Виключення вагітності. Одною з причин може бути вагітність.
- Вимірювання базальної температури. Це допомагає визначити фазу менструального циклу та можливі відхилення.
- Гормональна кольпоцитологія. Дослідження виділень з піхви для оцінки гормонального фону.
- Визначення гормонального статусу. Аналіз крові на рівень гормонів, таких як естрогени, прогестерон, тестостерон, пролактин, ФСГ, ЛДГ і ТТГ.
- Загальноклінічні дослідження. Аналізи крові та сечі, що допомагають виявити будь-які загальні стани або захворювання.
- УЗД органів малого тазу. Ультразвукове обстеження допомагає визначити стан органів в малому тазу.
- Дослідження матеріалу з шийки матки для подальшого аналізу.
- Огляд порожнини матки за допомогою спеціального інструмента.
- Дослідження структури статевих органів за допомогою мініатюрної операції з введенням лапароскопу через малі розрізи в черевній порожнині.
Важливо зауважити, що конкретний обсяг діагностичних процедур може варіюватися в залежності від клінічного випадку. Для точного встановлення діагнозу, іноді досить результатів УЗД або аналізів рівня гормонів. Однак інколи лише після повного обстеження можна точно визначити причину порушень менструального циклу.
Лікування
При проблемах з менструацією важливо невідкладно звернутися до гінеколога, оскільки це може бути ознакою проблем у жіночому здоров’ї. Додатковий консультативний огляд може включати в себе і відвідування гінеколога-ендокринолога та невролога для більш глибокого визначення можливих причин.
При своєчасній діагностиці, гіпоменструальний синдром успішно лікується. Важливо обрати правильний метод лікування, який допоможе відновити нормальний менструальний цикл і функцію репродукції. Тому, жінкам із рідкісними або незначними менструаціями не варто вагатися щодо візиту до лікаря.
Тактика лікування гіпоменструального синдрому залежить від його кореневої причини.
У підлітковому віці, якщо інші патологічні стани виключені, обмежується спостереженням, вживанням вітамінів, підтримкою нормального способу життя з уникненням стресів, перевтоми та збалансованим харчуванням. Зазвичай, жінки під час менопаузи не потребують спеціального лікування.
Жінки репродуктивного віку, особливо ті, які бажають мати дітей, повинні отримувати лікарську допомогу і лікування у гінеколога, а іноді і у фахівців інших галузей, таких як ендокринолог і невролог.
- Збалансовану дієту, яка містить багато білків, вітамінів і мікроелементів.
- Вітамінотерапію, таку як вітаміни A, E, фолієва кислота або комплексні вітамінні препарати.
- Підтримку функції печінки за допомогою гепатопротекторів.
- Гормональну терапію, яка обирається індивідуально з урахуванням виявлених порушень. Наприклад, при нормальному розвитку статевих органів, нормальному рівні пролактину і андрогенів, може бути призначена естроген-гестагенна терапія, а потім стимуляція дозрівання фолікулів і овуляція.
- Гінекологічний масаж, який може бути рекомендований після тривалого гарячого спринцювання.
- Фітотерапію, включаючи використання лікарських трав, таких як рута, ялина, деревій, звіробій та інші.
- Фізіотерапію та санаторно-курортне лікування.
Ці методи лікування можуть бути застосовані в залежності від індивідуальних потреб і стану пацієнта.
Фізичні методи лікування спрямовані на відновлення нейрогуморальної регуляції менструального циклу шляхом заспокоєння, зменшення запалення статевих органів та відновлення нормальної функції яєчників.
- Азотні та хвойні ванни, які можуть сприяти зняттю напруги та покращенню кровообігу.
- Трансцеребральна УВЧ-терапія для впливу на центральну нервову систему.
- Лікарський електрофорез з використанням солей цинку і міді на нижню частину живота.
- Індуктотермія в область проекції статевих органів для поліпшення кровообігу та зменшення запалення.
- Зовнішнє опромінення клубових областей гелій-неоновим лазером.
Якщо відсутні медичні протипоказання і органічна патологія, то жінкам може бути рекомендовано санаторно-курортне лікування. Найкращим вибором будуть курорти з природними азотовмісними водами, а також місця, де доступна бальнеотерапія.
