Цистит і урогенітальні інфекції при цукровому діабеті
Люди, які страждають від цукрового діабету будь-якого типу, піддаються підвищеному ризику розвитку різних захворювань, включаючи цистит і урогенітальні інфекції. Цистит – це запалення сечового міхура, що може бути особливо небезпечним для осіб з діабетом. Урогенітальні інфекції – це патології запального характеру, які можуть вражати сечовипускальний канал, піхву і шийку матки.
До цієї групи інфекцій входять всі захворювання, які передаються під час статевого контакту, такі як мікоплазмоз, гарднереллоз, трихомоніаз, хламідіоз та інші. Також сюди можна віднести вагінальний кандидоз, відомий як молочниця. Важливо враховувати, що хоча молочниця не є статевою інфекцією, вона дуже часто турбує жінок, особливо тих, хто має діабет.
Чому цистит і урогенітальні інфекції частіше спостерігаються при діабеті
Схильність до запалення сечовивідних шляхів і циститу при цукровому діабеті обумовлена декількома факторами.
- До розвитку циститу сприяє поява в сечі глюкози (при рівні її в крові більше 10 ммоль/л) і неповноцінний імунітет хворого.
- Цукор у високій концентрації в крові порушує роботу імунних клітин – нейтрофілів, збільшуючи внутрішньоклітинний вміст кальцію, втручаючись в роботу скорочувальних актинових волокон і тим самим впливаючи на проникнення нейтрофілів до запального вогнища і поглинання ними патогенних мікробів.
- У рецидивуванні сечостатевих захворювань істотну роль відіграють практично постійний вагінальний кандидоз і порушення функції дрібних судин і капілярів.
Чому при діабеті легко виникають урогенітальні інфекції і цистит
З часом у людей, які страждають від діабету, можуть виникати проблеми зі сечовим міхуром і нирками, що може призвести до некрозу ниркових сосочків. Це створює сприятливі умови для колонізації бактеріями сечовивідних шляхів. З ослабленою імунною системою і порушеним кровопостачанням організм не може забезпечити належний захист, і мікроорганізми частіше проникають в верхні відділи сечовивідних шляхів через висхідний шлях (з зовнішніх статевих органів).
Тривалі наслідки діабетичної цистопатії включають в себе везикоуретральний рефлюкс (повернення сечі з уретри назад в сечовий міхур) і рецидивуючий цистит, що може ставати проблемою для людей із цукровим діабетом.
- нирковий і біляпечінковий абсцес (гнійник);
- емфізематозний пієлонефрит (запалення розширених ниркових чашок);
- хронічні грибкові інфекції, що важко піддаються лікуванню;
- папілярний некроз (руйнування ниркових сосочків, що виходять в просвіт чашечок);
- емфізематозний цистит (важка форма хронічного розширення і запалення сечового міхура).
Причини і симптоми
При бактеріологічному дослідженні сечі, яке допомагає виявити мікробне зараження, з’ясовується, що у 30 % пацієнтів ніяких симптомів немає.
- кишкова паличка (64,6 %);
- клебсієла (12,1 %);
- ентерокок (9,9 %).
При діабеті часто реєструються мікроби, що виділяють фермент бета-лактамазу, що захищає їх від дії деяких антибіотиків. Наприклад, у багатьох випадках будуть неефективні пеніциліни.
- сильні позиви на сечовипускання;
- печіння при сечовипусканні;
- часте виділення невеликої кількості сечі;
- каламутна сеча з неприємним запахом;
- зміна її кольору – червоний, яскраво-рожевий, коричневий;
- болі в області лобкових кісток;
- патологічні виділення з сечівника або піхви;
- сверблячка в області статевих органів.
Емфізематозний цистит при діабеті
Однією з головних загроз для людей, які страждають на діабет, є емфізематозні порушення сечовидільної системи, включаючи пієлонефрит і цистит. Це стани, при яких у сечовій системі нагромаджується повітря. Емфізематозний пієлонефрит виникає в 90% випадків на фоні діабету і призводить до смертельного результату у 80% випадків. Отже, вчасне лікування інфекційних захворювань нижніх ділянок сечовідводів, зокрема циститу, є критично важливим для запобігання проникненню мікроорганізмів у нирки.
При емфізематозному циститі газ накопичується у сечовому міхурі, зазвичай через наявність фістули. Рідше захворювання може бути спричинене бактеріями, які виробляють гази під час своєї життєдіяльності. Обмеження (звуження) сечоводу може ускладнити виділення газу.
Це захворювання супроводжується тривалими болями в області лобка, частим сечовипусканням, відчуттям неповного випорожнення, зміною кольору та неприємним запахом сечі.
Для діагностики такого захворювання застосовують оглядову рентгенографію. Однак найефективнішим методом є комп’ютерна томографія сечового міхура.
Діагностика
Крім стандартного обстеження у ендокринолога (аналіз крові і сечі на цукор, визначення глікозильованого гемоглобіну, аналіз щоденника глікемії) призначаються дослідження.
- бактеріологічний аналіз сечі;
- аналіз полімеразно-ланцюгової реакції або імунофлюоресцентний аналіз для виявлення бактерій, що передаються статевим шляхом;
- “посів” зразка сечі на живильне середовище для вирощування колоній мікроорганізмів і визначення їх чутливості до антибіотиків;
- УЗД, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія, в тому числі з контрастуванням для виявлення звужень (обструкції) сечовивідних шляхів);
- цистоскопія для огляду внутрішньої поверхні уретри і сечового міхура.
Лікування
У пацієнтів, які стикаються з інфекціями сечовивідних шляхів при наявності діабету, важливо бути обережними через велику стійкість мікроорганізмів до антибіотиків. Ця група хворих має підвищений ризик ускладнень при використанні аміноглікозидів, таких як гентаміцин і канаміцин, та інших антибіотиків. Тому перед початком лікування необхідно провести бактеріологічне дослідження сечі, щоб визначити збудника і визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів. У багатьох випадках консультація інфекціоніста може бути корисною.
Якщо у пацієнта виявлені проблеми з нирками, рекомендується консультуватися з нефрологом. Це може бути необхідно в разі таких станів, як кісти в нирках, звуження сечоводу, нирковий карбункул та інші. Також важливо звернутися до ендокринолога, гінеколога та невролога для комплексного обстеження і лікування.
Випадки інфекцій сечовивідних шляхів без ускладнень зазвичай лікуються антибіотиками. Спосіб застосування антибіотиків залежить від тяжкості захворювання. Часто можна обійтися таблетками, але іноді потрібно використовувати внутрішньом’язові або внутрішньовенні форми ліків.
При призначенні антибіотиків важливо враховувати, що багато мікроорганізмів виробляють бета-лактамази, і тому обираються препарати, які містять їх інгібітори.
- недавні поїздки в Азію, Африку або на Близький Схід;
- чоловіча стать;
- перебування в будинку престарілих або інтернаті;
- нещодавно перенесена госпіталізація з будь-якого приводу;
- урологічні процедури, що включають, наприклад, катетеризацію сечового міхура;
- хронічна ниркова недостатність;
- часте плавання у водоймах з прісною водою;
- застосування фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин та інші).
Емфізематозний цистит вимагає медикаментозного лікування разом із промиванням сечового міхура. У 10% випадків може знадобитися хірургічне втручання, таке як санація (очищення) міхура або рідше, повна цистектомія, тобто видалення міхура.
Лікування кандидозного вагініту передбачає використання місцевих і системних антифунгальних препаратів, зокрема азолів, таких як клотримазол і флуконазол. При цьому важливо вимірювати рівень цукру в крові, оскільки в поєднанні з препаратами сульфанілсечовини вони можуть спричинити гіпоглікемію.
До якого лікаря звернутися і профілактика
При появі ознак циститу у осіб з діабетом необхідно звернутися до уролога, взявши напрямок до нього у терапевта. Також необхідно відвідати ендокринолога, щоб оцінити контроль глікемії і перебіг захворювання. При необхідності призначається додаткове лікування у стоматолога, ЛОР-лікаря, гастроентеролога, венеролога (при статевих інфекціях), нефролога та інфекціоніста (після одержання результатів чутливості мікроорганізмів до антибіотиків для корекції антибактеріальної терапії).
- контроль рівня цукру в крові, раціональне лікування;
- усунення всіх вогнищ інфекції, включаючи карієс, хронічний тонзиліт, холецистит та інші.
- пити більше чистої води, можна змішувати її з журавлинним соком;
- підмиватися і витирати промежину спереду назад, що перешкоджає попаданню бактерій з кишечника в піхву і уретру;
- уникати потенційно дратівливих продуктів для інтимної гігієни;
- спорожняти сечовий міхур відразу після статевого акту, а також після цього випити склянку води;
- не використовувати для запобігання від вагітності діафрагми і сперміцид-оброблені презервативи;
- при появі будь-яких ознак інфекції відразу звертатися до лікаря.
