Кістою піхви називають утворення у вигляді порожнини з рідиною всередині. Симптоми можуть бути відсутні. Якщо виявлена невелика кіста, то рекомендують динамічне спостереження, при великих розмірах її видалення.
Причини
Розрізняють два типи кіст піхви – вроджені і травматичні.
Вроджені кісти виникають як результат порушення внутрішньоутробного розвитку плода.
- фізичні травми живота, аномальні температури (занадто високі або занадто низькі), радіоактивне опромінення;
- хімічні – потрапляння в організм вагітної, а далі в організм майбутньої дитини хімічних агресивних речовин (промислових, сільськогосподарських, побутових);
- екологічні – через проживання вагітної в екологічно несприятливих умовах;
- психоемоційні – несприятлива психологічна обстановка (з наявністю стресів, дедлайнів, цейтнотів і так далі), в умовах якої проходить вагітність;
- шкідливі звички майбутньої матері – куріння, прийом алкоголю, вживання наркотичних речовин та інше.
Травматичні кісти виникають після порушення цілісності стінки піхви.
- родових травм;
- переривання вагітності;
- хірургічного втручання в піхву.
При цьому під час травми в товщу тканин піхвової стінки проникають епітеліальні клітини, з яких виростає описуване утворення.
Кіста піхви це порожнина, оточена тонкими стінками і наповнена рідиною. Вони можуть розташовуватися в різних відділах піхви, по передній, задній і бічних стінках.
Кіста схожа на кульку або яйце. Її розміри можуть бути різними – від декількох міліметрів в діаметрі і більше.
В запущених випадках (при пізньому зверненні) виявляють гігантські кісти піхви – в діаметрі від 10 см і більше.
Зазвичай формується одна кіста, рідше – кілька. Вона може збільшуватися в розмірах, або її діаметр може залишатися одним і тим же протягом багатьох років.
Симптоми розвитку кіст піхви
Досить часто кіста піхви ніяк не проявляються.
- болі;
- відчуття наявності стороннього тіла в піхві;
- порушення сечовипускання і спорожнення кишечника.
- по локалізації – внизу живота над лобком або в області промежини (в залежності від локалізації кісти);
- по розповсюдженню – іррадація не характерна;
- за характером – ниючі, тягнуть;
- по вираженості – зазвичай помірні;
- по виникненню -найчастіше виникають під час статевого акту, сечовипускання, дефекації.
Діагностика
Діагноз кісти піхви нерідко поставити складно через відсутність симптоматики. Досить часто такі кісти стають випадковою лікарською знахідкою – під час профілактичного огляду або обстеження з приводу якогось іншого захворювання. У діагностиці при підозрі на виникнення патології враховують скарги пацієнтки, анамнез (історію розвитку) патології, дані додаткових методів обстеження.
- як проходила вагітність матері пацієнтки, чи не було діагностовано у хворої якихось вроджених аномалій;
- чи не переносила пацієнтка гінекологічні операції.
З додаткових методів інформативні вагінальний і ректальний методи обстеження. Під час них намацують округле утворення.
- гінекологічний огляд за допомогою дзеркал;
- ультразвукове дослідження (УЗД) – за допомогою ультразвуку виявляють кісту, встановлюють її точну локалізацію, форму, розмір;
- кольпоскопія – вивчення стану піхви за допомогою кольпоскопа, який являє собою різновид ендоскопічної техніки з вмонтованою оптичною системою і підсвічуванням.
Лабораторні методи саме для виявлення кісти піхви не є інформативними. Але зазвичай в рамках діагностичного процесу роблять забір вмісту піхви (мазок) – для виявлення атипових клітин, якщо такі є, і для вивчення мікрофлори піхви.
Диференціальну діагностику кісти піхви проводять в першу чергу з такими патологіями, як добро і злоякісні пухлини, як піхви, так і сусідніх з нею структур (найчастіше – прямої кишки) та опущення стінки піхви.
Лікування і операція при розвитку кіст піхви
Якщо кіста піхви має невеликі розміри, не росте і не провокує виникнення будь-яких клінічних ознак, жінка при цьому почувається добре, то рекомендується динамічне спостереження за пацієнткою у вигляді періодичних оглядів спеціаліста і проведення ультразвукового дослідження.
Якщо потрібно лікування, то воно тільки хірургічне: ліків для «розсмоктування» кісти немає.
При кісті піхви забороняється займатися самолікуванням – масажем, примочками, застосуванням теплових процедур (у вигляді прикладання грілки): це не тільки не допоможе, але і може викликати серйозні ускладнення (наприклад, розрив стінки кісти).
Народні цілителі, які пропонують всякі «зілля» для «розсмоктування» кісти піхви – шарлатани, так як під впливом народних засобів (навіть нешкідливих за своїм складом) рідина, яка знаходиться в порожнині кісти, не відтікає, порожнина кісти не заростає.
Застосовують кілька видів оперативного втручання для ліквідації даного утворення. Найбільш радикальний – повне видалення кісти, яке проводиться шляхом її вилущування.
- технічні труднощі, що виникли під час операції;
- індивідуальні особливості будови статевих органів жінки.
В цьому випадку стінку кісти розсікають, рідину відсмоктують, а стінки кісти підшивають до сусідніх тканин, таким чином ліквідуючи порожнину.
Кісту піхви намагаються ліквідувати шляхом її проколу і відсмоктування вмісту. Але такий метод не відрізняється ефективністю – хвороба може рецидивувати: в порожнині кісти знову утворюється і накопичується рідина.
У післяопераційному періоді рекомендується щадний режим статевого життя (тривалість такого відрізка часу встановлюється індивідуально лікарем) і періодичний огляд у лікаря.
Профілактика та прогноз
Методи профілактики вродженої кісти піхви відсутні. Ризик її формування можна зменшити, якщо забезпечити майбутній матері дівчинки нормальні умови перебігу вагітності.
- правильне ведення пологів для уникнення травмування жінки;
- грамотне акуратне виконання операцій на піхві.
Прогноз при кісті піхви в цілому сприятливий. Але він може ускладнитися при виникненні ускладнень – зазвичай в запущених випадках.
Найбільш часте ускладнення кісти піхви це її розрив. Також можливе інфікування вмісту кісти з подальшим нагноєнням.
