Нейродерміт: причини, симптоми та методи лікування
Нейродерміт, також відомий як атопічний дерматит, є одним з найпоширеніших хронічних шкірних захворювань, які впливають на мільйони людей у всьому світі. Ця хвороба відзначається різкими запальними проявами на шкірі, сильним свербінням та рецидивами. Вона зазвичай розвивається в дитячому віці, але може впливати на людей будь-якого віку.
Причиною нейродерміту є генетичні фактори, а також вплив навколишнього середовища. Хоча ця хвороба не є інфекційною або заразною, вона може значно погіршити якість життя пацієнтів через незручності та дискомфорт, пов’язаний зі свербінням та запаленням шкіри.
У цій статті ми розглянемо основні симптоми та причини нейродерміту, а також дамо рекомендації щодо лікування та управління цією хворобою, яка може бути довготривалою та надокучливою, але підконтрольною за допомогою правильного підходу до догляду за шкірою.
Атопічний дерматит
Дерматологи використовують термін “атопічний дерматит” для класифікації групи подібних шкірних алергічних захворювань, до яких відносяться такі патології, як нейродерміт, ексудативний діатез, пруріго, пелюшковий дерматит та інші.
Нейродерміт є поширеним захворюванням серед різних вікових груп пацієнтів і відзначається виникненням приблизно у 0,6-1,5% дорослих, які звертаються до дерматолога. За статистикою, ця недуга частіше діагностується у жінок (приблизно 65%) і серед мешканців великих міст.
Фахівці виділяють алергічний фактор серед головних причин розвитку нейродерміту. У дітей ця патологія часто проявляється у вигляді харчової алергії і, часом, може самостійно зникати під час періоду статевого дозрівання.
У дорослих, нейродерміт частіше пов’язаний з психосоматичними факторами, такими як напружений робочий графік, стреси та нервова перевтома, і вимагає лікування. Крім того, розвиток цього захворювання часто має генетичну передачу і може виникати при зниженні імунітету.
Причини
Походження нейродерміту досліджується вченими вже давно, але в етіології та патогенезі цього дерматологічного захворювання ще залишаються невирішені питання. Розрізняють три основні теорії стосовно його походження.
Алергічна теорія
Ця концепція вказує на наявність гіперчутливості організму до різних хімічних, харчових або лікарських речовин. Прихильники цієї теорії вважають, що нейродерміт може бути наслідком ексудативного діатезу, що розпочинається в дитячому віці. Фактично, ця недуга часто співвідноситься з іншими алергічними захворюваннями, такими як поліноз, кропив’янка або алергічний кон’юнктивіт.
Спадкова теорія
Ця теорія наголошує на генетичній схильності до атопії як факторі, пов’язаному з розвитком нейродерміту. Статистика підтверджує, що у 56-81% випадків нейродерміту захворювання спостерігається в осіб, у яких батьки або один з них також страждали від цього захворювання.
Неврогенна теорія
Ця концепція відводить провідну роль в розвитку нейродерміту дискоординації нервових процесів. У пацієнтів з нейродермітом часто виявляють порушення функціонування нервової системи, і зокрема, під час стресу симптоми хвороби можуть загостритися. Наприклад, висипання на шкірі можуть стати більш вираженими та неприємними під час стресових ситуацій.
Отже, на основі вищевикладеного можна припустити, що нейродерміт переважно має неврогенно-алергічну природу і часто спричинюється психологічними факторами, ендокринними порушеннями, інтоксикаціями, а також зовнішніми та внутрішніми подразниками, такими як інфекції, сонце, алергени тощо.
- збої в роботі вегетативної і центральної нервової системи;
- порушення у режимі праці, відпочинку і сну;
- стреси, неврози або депресія;
- зниження імунітету;
- захворювання органів травлення;
- нейрососудинні патології;
- інтоксикації;
- шкідливі умови праці;
- розумове або фізичне виснаження;
- неправильне харчування;
- частий і тривалий контакт з алергенами (шерстю тварин, пилком, лікарськими препаратами, побутовою хімією, деякими продуктами харчування тощо).
Фахівці стверджують, що нейродерміт не є заразним захворюванням.
- У переважної більшості хворих в крові виявляється еозинофілія та підвищення рівня IgE.
- Підвищення рівня гістаміну та інших медіаторів запального процесу призводить до підвищеної чутливості шкірних покривів і свербіння.
- Порушення тонусу судин викликає зниження температури на уражених ділянках і білий дермографізм.
- Зміни у функціонуванні потових і сальних залоз призводять до зайвої сухості шкіри.
- Крім цього, на шкірних покривах присутні ознаки гіперкератозу, акантоз, міжклітинного набряку і периваскулярніх інфільтратів в дермі.
Різновиди
- обмежений – зустрічається частіше, ніж інші, захоплює незначні області шкіри;
- дифузний – множинні елементи висипу займають значні ділянки шкірних покривів (як би розливаються на них) і локалізуються на шиї, обличчі, руках, колінно-ліктьових западинах;
- фолікулярний – враження захоплює волосисту частину голови;
- лінійний – шкірні враження знаходяться на руках і ногах;
- псоріазиформний – ураження знаходяться на поверхні голови і шиї;
- гіпертрофічний – висипання розташовуються в паховій області;
- декальвируючий – розташовані на волосистій частині голови висипання призводять до випадання волосся.
Симптоми
Симптоми нейродерміту можуть значно відрізнятися, залежно від форми захворювання.
У випадку обмеженого варіанту, на шкірних покривах з’являються маленькі бляшки, які можуть викликати свербіж. Розмір цих бляшок зазвичай не перевищує площі долоні і може виникати на шиї, в пахвах, а також в міжсідничних складках. Область часто виглядає як ліхеніфікована зона, оточена папулами на краях. Пізніше по контуру ураження може з’являтися гіперпігментація шкіри. При подразненні цих місць може утворюватися зона знебарвлених ділянок шкіри, яку називають лейкодермою.
Дифузний нейродерміт, зазвичай, розвивається на тлі ексудативного діатезу в дитячому віці або атопічного дерматиту. В цьому випадку ураження шкіри частіше знаходяться на щоках, чолі, шиї, червоній облямівці губ, а також на колінних і ліктьових згинах, грудній клітці і внутрішній області стегон. Шкіра в цих місцях стає сухою і червоною, і на ній можуть бути помітні шкірні лусочки, виділення та подряпини. Контури цих змін часто нечіткі, і при залученні до процесу облямівки губ можуть виникнути ознаки атопічного хейліту.
Однак основним симптомом нейродерміту є надзвичайно сильний свербіж, який може завдавати хворим фізичного та емоційного страждання. Цей свербіж особливо неприємно проявляється вночі, що може викликати безсоння. Пацієнти стають більш тривожними та роздратованими через цей неприємний симптом, і це може призвести до розвитку невротичних реакцій. В результаті постійного подряпування шкіри ранки можуть інфікуватися, що може призвести до гнійних ускладнень або інфекції.
Звернімо увагу на те, що нейродерміт, окрім фізичного дискомфорту, може мати на увазі і серйозні психологічні і соціальні наслідки для хворих.
- ліхеніфікація – розташована в центрі вогнища;
- середня – представлена ізольованими папулами, які розташовуються по контуру центральної зони і з часом можуть зливатися;
- периферична – представляється ділянкою гіперпігментації.
- темні кола під очима;
- глибокі долонні і підошовні складки;
- лінії Дені-Моргана (поздовжні суборбітальні складки);
- фолікулярний кератоз.
Хворі з таким захворюванням часто скаржаться на виражену слабкість, різке зниження працездатності, втрату ваги і артеріальну гіпотонію. У крові виявляються ознаки гіпоглікемії.
- кератоконус;
- іхтіоз;
- катаракта;
- екзема сосків.
Дифузний нейродерміт має сезонність і переважно проявляється в осінньо-зимовий період. Ремісія хвороби настає в теплу пору року.
Можливі ускладнення
- імпетиго;
- фурункульоз;
- гідраденіт;
- грибкові захворювання;
- стафілодермія;
- вірусні ураження шкіри: контагіозний молюск, підошовні бородавки та ін;
- лімфаденіт;
- лімфангіт та ін.
Діагностика
Розвиток нейродерміту може бути запідозрено при огляді фахівцем (імунологом або дерматологом) на підставі клінічних проявів недуги і аналізу скарг хворого. Специфічні лабораторні чи інструментальні методи діагностики саме такого захворювання відсутні.
- ознаки дерматиту з характерною локалізацією вогнищ ураження шкіри;
- виражений свербіж і наявність слідів подразнення шкіри;
- періоди рецидивів і ремісій у перебігу захворювання.
- схильність до алергій або присутність супутніх алергічних захворювань (алергічного кон’юнктивіту, риніту, астми тощо);
- виявлення хворих з такою недугою серед близьких родичів (сімейна історія);
- взаємозв’язок з тривалим впливом алергенів на організм (наприклад, прийом ліків, робота на шкідливому виробництві, постійний контакт з шерстю тварин тощо).
Хворим з підозрою на нейродерміт призначається виконання аналізів крові. В їх крові виявляється еозинофілія та підвищення рівня IgE.
- контактний або себорейний дерматит;
- кропив’янка;
- псоріаз;
- дерматофітія;
- червоний плоский лишай;
- короста;
- екзема;
- рожевий лишай та ін.
Лікування
- усунення впливу на організм важливих чинників: інфекційних, алергічних, психогенних ситуацій;
- протизапальна терапія;
- застосування зволожуючих засобів для поліпшення стану шкірних покривів;
- системна терапія.
Для полегшення стану пацієнтів, які стикаються з нейродермітом, рекомендується дотримувати гіпоалергенну дієту. Ця дієта сприяє покращенню здоров’я і допомагає зменшити прояву цього захворювання. Основними складовими раціону повинні бути овочі, фрукти і молоко, з умовою обирання продуктів, що не містять консервантів, барвників, ароматизаторів та інших негативно впливаючих на здоров’я добавок.
З іншого боку, слід уникати цитрусових, кави, шоколаду, продуктів зі штучними жирами та солоних, гострих страв. Ці продукти можуть погіршити стан шкіри та збільшити дискомфорт.
Також, важливо надавати пацієнтам поради щодо нормалізації сну, встановлення режиму відпочинку і праці, а також розглядати можливість носіння одягу з натуральних тканин. Крім того, санація вогнищ хронічної інфекції, такої як каріозні зуби або інфекції ЛОР-органів, може виграти важливу роль у покращенні загального стану та зменшенні рецидивів нейродерміту.
- мазі і креми на основі дьогтю, нафталану і кортикостероїдів;
- лікувальна косметика для достатнього зволоження шкірних покривів.
- фонофорез з препаратами на основі глюкокортикостероїдів;
- кріомасаж;
- магнітотерапія;
- електросон;
- діадинамотерапія;
- індуктотермія;
- електропунктура;
- лазеропунктура;
- гальванізація;
- обколювання вогнищ ураження Гідрокортизоном або Бетаметазоном;
- дарсонвалізація.
- усунення алергізації (прийом антигістамінних засобів: Кларитин, Зіртек, Лоратадин, Супрастин, Тавегіл);
- іммуномодуляція;
- прийом системних кортикостероїдів;
- усунення психогенних факторів (прийом седативних засобів);
- вітамінізація організму.
При важкому перебігу дифузної форми цього захворювання доступні різні методи лікування, спрямовані на полегшення стану хворих та зменшення симптомів.
- ПУВА-терапія. Це фототерапевтичний метод, який використовує комбінацію псоралену і ультрафіолетового випромінювання для полегшення запалення на шкірі.
- Імуносупресивні засоби. Деякі препарати можуть призначатися для зниження активності імунної системи, яка грає роль у розвитку захворювання.
- УФО крові. Ультрафіолетова обробка крові може бути використана для зменшення запалення та імунного відгуку.
- Плазмаферез і селективна фототерапія. Ці процедури допомагають очищенню крові від патологічних компонентів та зменшенню запалення.
- Гіпербарична оксигенація. Ця процедура включає в себе підвищений тиск оксигену, що може полегшити загоєння тканин та сприяти відновленню.
За додатковими рекомендаціями стосовно лікування завжди звертайтеся до вашого лікаря. Окрім цього, для всіх хворих з нейродермітом корисним може бути санаторно-курортне лікування в регіонах з сухим морським кліматом. Тут пацієнти можуть скористатися такими процедурами, як сірководневі та радонові ванни, а також грязелікування. Ці методи можуть сприяти загоюванню та полегшити стан хворих. Важливо слідкувати за порадами лікаря та дотримуватися рекомендацій для кращого керування нейродермітом.
Прогноз
Важкість перебігу нейродерміту залежить від його форми. Дифузна форма цього захворювання може бути особливо важкою для пацієнтів, оскільки супроводжується інтенсивним свербінням і появою косметичних дефектів на шкірі. Ці симптоми можуть призвести до психологічних труднощів, включаючи фіксацію на власному стані. Це може призвести до зниження якості життя пацієнта, втрати працездатності і розвитку неврозів та депресії.
Проте важливо відзначити, що в деяких випадках симптоми нейродерміту можуть зменшуватися з часом, особливо у молодому віці до 25-30 років. У деяких пацієнтів може відбуватися спонтанне самовилікування, і симптоми можуть зменшитися або зникнути. Однак в інших клінічних випадках лікування нейродерміту може бути тривалим і вимагати системного підходу для досягнення поліпшення та контролю над захворюванням. Важливо проводити регулярний моніторинг і лікувати нейродерміт під керівництвом лікаря, для забезпечення найкращих результатів.
Профілактика
Щоб уникнути розвитку нейродерміту у дітей, важливо вже з самого дитинства дотримуватися правильних звичок у харчуванні, уникати психологічних стресів та належно лікувати всі супутні захворювання.
Якщо на тілі з’являються сверблячі висипання, розумне рішення – звернутися до дерматолога або алерголога. Лікар після огляду пацієнта та аналізу всіх скарг зможе призначити ефективне лікування нейродерміту. Іноді також може знадобитися консультація інших спеціалістів, таких як гастроентеролог або ендокринолог.
