Синдром Мюнхгаузена це загадковий психічний розлад, який перетворює людину на “професійного” пацієнта, який постійно вигадує медичні симптоми, щоб отримувати увагу і співчуття від лікарів та оточуючих.
Варто відрізняти таких людей від іпохондриків. Хворий на Синдром Мюнхгаузена з радістю піде на серйозну операцію придумуючи для неї підстави, та що завгодно, чим більше втручань і лікування тим краще.
Спершу, давайте розглянемо історію створення цієї концепції та основні моменти її розвитку. Синдром Мюнхгаузена був вперше описаний у 1951 році. Ашер відзначив деякі незвичайні медичні симптоми та скарги у свого пацієнта, який був постійним гостем в різних лікарнях та медичних установах.
У 1977 році британський психіатр Ашер представив свої спостереження на науковому засіданні, де вперше був вжитий термін “Синдром Мюнхгаузена”. Він описав цей синдром як психічний розлад, при якому людина намагається привернути увагу до себе шляхом придумування або навіть створення собі медичних проблем. Це був важливий момент у розвитку розуміння цього розладу, і він став важливим кроком у подальших дослідженнях цієї проблеми.
Ознаки та симптоми
Синдром Мюнхгаузена важко діагностувати, оскільки пацієнти дуже хитро приховують свої наміри та імітують реальні медичні стани. Лікарі вірять пацієнтам, бо без цього важко лікувати когось. І коли трапляється такий пацієнт це дуже небезпечно як для пацієнта так і для лікаря.
- Часті госпіталізації і лікування. Пацієнти з Синдромом Мюнхгаузена часто потрапляють в лікарні та зазнають медичного втручання, навіть якщо це необгрунтовано. Вони можуть вибирати різні лікарні та спеціалістів, щоб уникнути виявлення їхнього обману.
- Неспівмірність симптомів. Пацієнти можуть описувати симптоми, які не збігаються з медичними знаннями або незвичайні для їхнього віку або статі. Наприклад, доросла людина може стверджувати, що має дитячі хвороби.
- Історія багатьох лікувань. Пацієнти з Синдромом Мюнхгаузена мають довгий список лікувань та операцій, проте їхні симптоми не поліпшуються, і вони продовжують шукати медичну допомогу. Саме так, операцій в тому числі. Це не просто симулянти, вони з легкістю йдуть на оперативні втручання.
- Ці люди можуть вимагати незвичайних або надмірних медичних аналізів і операцій, навіть якщо немає об’єктивних підстав для таких втручань.
- Розбіжність між симптомами та результатами тестів. Медичні тести та обстеження можуть не підтверджувати наявність симптомів, які описує пацієнт.
- Збудженість під час медичних обстежень. Пацієнти з Синдромом Мюнхгаузена можуть відчувати захват та вдоволення під час проведення медичних обстежень та лікування, навіть якщо це болюче чи неприємно.
- Відсутність подальшої діагнозу або поліпшення стану після лікування. Після багатьох лікувань та госпіталізацій пацієнти можуть не мати остаточного діагнозу та не покращуватися, оскільки їх симптоми придумані.
- Відсутність медичних записів. Пацієнти можуть запитувати, щоб їхні медичні записи не передавалися з однієї лікарні в іншу або щоб їхні симптоми залишались конфіденційними.
Механізми розвитку Синдрому Мюнхгаузена
Синдром Мюнхгаузена є складним психічним розладом, і його механізми розвитку ще не повністю зрозумілі. Однак існують кілька гіпотез, які можуть пояснити, чому деякі люди розвивають цей синдром. Важливо відзначити, що цей розлад не має єдиного визначеного походження, і кожен випадок може мати свої унікальні фактори виникнення.
- Психічні травми. Деякі пацієнти з Синдромом Мюнхгаузена можуть мати історію психічних травм або негативних досвідів у дитинстві, які вплинули на їхню потребу в увазі та співчутті.
- Пошук уваги і ліки від самотності. Деякі люди можуть розвивати цей синдром як спосіб отримати увагу та підтримку, особливо якщо вони відчувають себе самотніми.
- Соціальні та психологічні фактори. Окремі соціальні або психологічні фактори, такі як стиль життя, спільнота, в якій людина живе, та культурні впливи, також можуть грати важливу роль у розвитку цього синдрому.
- Бажання влади та контролю. Деякі люди можуть використовувати цей синдром, щоб відчувати себе більш владними та контролювати ситуацію у відносинах з лікарями та медичними установами.
Діагностика Синдрому Мюнхгаузена
Діагностика Синдрому Мюнхгаузена може бути важливим завданням, оскільки пацієнти добре приховують свої наміри та придумують симптоми. Лікарі та психіатри використовують різні методи для встановлення діагнозу.
- Пильне спостереження. Лікарі можуть проводити детальне спостереження пацієнта, спостерігаючи за його поведінкою та симптомами під час госпіталізацій та консультацій.
- Виключення органічних захворювань. Лікарі повинні виключити наявність реальних медичних захворювань, які можуть бути причиною симптомів.
- Медична історія та обстеження. Докладний аналіз медичної історії та результати медичних обстежень можуть допомогти виявити неспівмірність між симптомами та об’єктивними даними.
- Психіатрична оцінка. Психіатри можуть провести психіатричну оцінку пацієнта, використовуючи різні клінічні інструменти для виявлення психічних розладів.
Лікування Синдрому Мюнхгаузена
Лікування Синдрому Мюнхгаузена є складним завданням і включає в себе фізичну та психічну терапію.
- Психотерапія. Психотерапія, така як когнітивно-поведінкова терапія або психодинамічна терапія, може допомогти пацієнтові розуміти свої мотивації та переконання, які призводять до поведінки, характерної для Синдрому Мюнхгаузена.
- Підтримуюча терапія. Пацієнти можуть потребувати підтримки та розуміння від близьких під час лікування.
- Обмеження доступу до медичної допомоги. Деякі пацієнти можуть потребувати обмеження доступу до медичної допомоги, щоб уникнути надмірного лікування та госпіталізацій.
- Лікування супутніх психічних розладів. Якщо пацієнт має супутні психічні розлади, такі як депресія чи тривожність, лікарі можуть призначити відповідні ліки та терапію.
