Рак уретри – досить рідкісне захворювання, на частку якого припадає менше 1 % всіх новоутворень сечовидільної системи. Жінки хворіють у кілька разів частіше, ніж чоловіки. Більш схильні до цього захворювання особи у віці 50 років і старше. Незважаючи на низьку частоту зустрічальності настороженість щодо цієї патології повинна зберігатися, так як рак цієї локалізації швидко поширюється по лімфатичних шляхах і важко піддається терапевтичній дії.
Причини і принципи класифікації
Причини і механізми розвитку злоякісних пухлин уретри точно не встановлені. Вважається, що призводить до виникнення пухлинного процесу:
- лейкоплакія;
- новоутворення сечового міхура;
- хронічні захворювання сечовивідних шляхів інфекційної природи;
- тривала травматизація уретри;
- поліпи її задньої стінки;
- дисгормональні зміни у жінок в менопаузі.
Для уточнення поширеності процесу по організму, наявності віддалених метастазів і ураження регіонарних лімфовузлів в клінічній практиці використовується міжнародна класифікація раку уретри по TNM, де T – характеризує стан самої пухлини, N – лімфовузлів, M – метастази.
Клінічна картина
Клінічна картина раку уретри варіабельна. На початкових стадіях наявність новоутворення може не викликати патологічних симптомів. З часом у жінки з’являються такі скарги:
- дизуричні розлади (печія і больові відчуття по ходу сечових шляхів);
- утруднення при акті сечовипускання;
- схильність до нетримання сечі;
- виділення геморагічного характеру з сечостатевих шляхів;
- наявність об’ємного утворення в області зовнішнього отвору уретри.
По мірі прогресування хвороби і росту пухлини дизурія та больовий синдром наростає, посилюються уретроррагії.
У жінок пухлина схильна проростати в навколишні тканини і поширюватися на передню стінку піхви, шийку матки і прилеглі відділи сечового міхура. На цьому тлі нерідко формуються уретровагінальні свищі і з статевих шляхів з’являються смердючі виділення.
Для злоякісних пухлин уретри характерне швидке лімфогенне метастазування. При цьому вражаються пахові, клубові, бічні крижові лімфатичні вузли. При локалізації пухлинного вузла в проксимальному відділі уретри можливе метастазування в лімфовузли тазу та заочеревинного простору. У більшості випадків при раку уретри в пахових областях виявляються збільшені в розмірах, щільні лімфовузли, які по мірі росту пухлини утворюють нерухомий конгломерат і мають схильність до виразки.
У рідкісних випадках у хворих спостерігається набряк нижньої половини тіла внаслідок порушення відтоку лімфи.
Гематогенні метастази виявляються в термінальних стадіях хвороби. В літературі є описи випадків ураження:
- кісткової тканини;
- печінки;
- головного мозку;
- легеневої тканини;
- надниркових залоз.
Принципи діагностики
Процес діагностики раку жіночої уретри не викликає особливих складнощів у лікаря. Зазвичай пухлина виявляється при огляді і пальпації. Причому будь-яке новоутворення в зоні уретри має насторожити як жінку, так і фахівця. Наявність виразок і місцевої кровоточивості в першу чергу вимагає виключення злоякісного пухлинного процесу.
Якщо пухлина візуально не визначається, то додаткову інформацію можна отримати, виконавши уретроцистоскопію. При значному звуженні уретри про розміри пухлинного вузла і його локалізацію можна судити по дефекту заповнення сечівника при рентгенконтрастних дослідженнях.
Одночасно огляду піддаються зони регіонарного метастазування – пахові, клубові, бічні крижові лімфатичні вузли. Для уточнення поширеності процесу виконується УЗД, при необхідності КТ, МРТ.
Подальше обстеження спрямоване на верифікацію діагнозу й проведення диференціальної діагностики. У жінок рак уретри слід відрізняти:
- від онкологічних захворювань статевих органів;
- доброякісних новоутворень;
- кіст;
- випадання внутрішньої оболонки уретри при опущенні стінок піхви.
Підтвердження діагнозу отримують при гістологічному дослідженні біоптатів пухлини або цитології мазків-відбитків, а також зіскрібків з поверхні новоутворення.
Лікування
В лікуванні раку уретри використовуються хірургічні, променеві і комбіновані методи. Хіміотерапія призначається хворим з віддаленими метастазами раку уретри.
Тактика ведення хворих залежить від стадії пухлинного процесу і локалізації новоутворення. Чим раніше виявлена пухлина, тим кращі результати лікування.
При розташуванні пухлини в передній частині уретри без метастазів можливе локальне її висічення.
При наявності пухлини в дистальних відділах сечівника, а також при поширенні патологічного процесу за його межі виконується розширена операція з видаленням уретри, частини піхви, прилеглих відділів сечового міхура, тазових лімфатичних вузлів, а іноді і лонних кісток разом з лобковим симфізом.
Всім хворим, які мають метастази в лімфатичні вузли, проводять їх видалення.
В доповнення до хірургічного лікування, зазвичай в якості передопераційної підготовки, використовується променева терапія. В деяких випадках, наприклад, при наявності протипоказань до операції, опромінення може застосовуватися як самостійний лікувальний метод. Однак перевага віддається комбінованій терапії.
До якого лікаря звернутися
При порушенні сечовипускання у жінок, особливо у віці старше 50 років, необхідно звернутися до уролога. Після попередньої діагностики при підозрі на злоякісну пухлину пацієнтка буде направлена до онколога. Також їй знадобиться консультація гінеколога.
Прогноз при раку уретри у жінок є несприятливим. Незважаючи на проведену терапію, п’ятирічна виживаність таких хворих складає близько 30-40 %. Покращити ці результати дозволяє тільки рання діагностика захворювання і видалення пухлини на початкових стадіях розвитку.
