Рак уретри у жінок: симптоми, сучасні методи лікування

Рак уретри – досить рідкісне захворювання, на частку якого припадає менше 1 % всіх новоутворень сечовидільної системи. Жінки хворіють у кілька разів частіше, ніж чоловіки. Більш схильні до цього захворювання особи у віці 50 років і старше. Незважаючи на низьку частоту зустрічальності настороженість щодо цієї патології повинна зберігатися, так як рак цієї локалізації швидко поширюється по лімфатичних шляхах і важко піддається терапевтичній дії.

Причини і принципи класифікації

Причини і механізми розвитку злоякісних пухлин уретри точно не встановлені. Вважається, що призводить до виникнення пухлинного процесу:

  • лейкоплакія;
  • новоутворення сечового міхура;
  • хронічні захворювання сечовивідних шляхів інфекційної природи;
  • тривала травматизація уретри;
  • поліпи її задньої стінки;
  • дисгормональні зміни у жінок в менопаузі.

Для уточнення поширеності процесу по організму, наявності віддалених метастазів і ураження регіонарних лімфовузлів в клінічній практиці використовується міжнародна класифікація раку уретри по TNM, де T – характеризує стан самої пухлини, N – лімфовузлів, M – метастази.

Клінічна картина

Клінічна картина раку уретри варіабельна. На початкових стадіях наявність новоутворення може не викликати патологічних симптомів. З часом у жінки з’являються такі скарги:

  • дизуричні розлади (печія і больові відчуття по ходу сечових шляхів);
  • утруднення при акті сечовипускання;
  • схильність до нетримання сечі;
  • виділення геморагічного характеру з сечостатевих шляхів;
  • наявність об’ємного утворення в області зовнішнього отвору уретри.

По мірі прогресування хвороби і росту пухлини дизурія та больовий синдром наростає, посилюються уретроррагії.

У жінок пухлина схильна проростати в навколишні тканини і поширюватися на передню стінку піхви, шийку матки і прилеглі відділи сечового міхура. На цьому тлі нерідко формуються уретровагінальні свищі і з статевих шляхів з’являються смердючі виділення.

Для злоякісних пухлин уретри характерне швидке лімфогенне метастазування. При цьому вражаються пахові, клубові, бічні крижові лімфатичні вузли. При локалізації пухлинного вузла в проксимальному відділі уретри можливе метастазування в лімфовузли тазу та заочеревинного простору. У більшості випадків при раку уретри в пахових областях виявляються збільшені в розмірах, щільні лімфовузли, які по мірі росту пухлини утворюють нерухомий конгломерат і мають схильність до виразки.

У рідкісних випадках у хворих спостерігається набряк нижньої половини тіла внаслідок порушення відтоку лімфи.

Гематогенні метастази виявляються в термінальних стадіях хвороби. В літературі є описи випадків ураження:

  • кісткової тканини;
  • печінки;
  • головного мозку;
  • легеневої тканини;
  • надниркових залоз.

Принципи діагностики

Процес діагностики раку жіночої уретри не викликає особливих складнощів у лікаря. Зазвичай пухлина виявляється при огляді і пальпації. Причому будь-яке новоутворення в зоні уретри має насторожити як жінку, так і фахівця. Наявність виразок і місцевої кровоточивості в першу чергу вимагає виключення злоякісного пухлинного процесу.

Якщо пухлина візуально не визначається, то додаткову інформацію можна отримати, виконавши уретроцистоскопію. При значному звуженні уретри про розміри пухлинного вузла і його локалізацію можна судити по дефекту заповнення сечівника при рентгенконтрастних дослідженнях.

Одночасно огляду піддаються зони регіонарного метастазування – пахові, клубові, бічні крижові лімфатичні вузли. Для уточнення поширеності процесу виконується УЗД, при необхідності КТ, МРТ.

Подальше обстеження спрямоване на верифікацію діагнозу й проведення диференціальної діагностики. У жінок рак уретри слід відрізняти:

  • від онкологічних захворювань статевих органів;
  • доброякісних новоутворень;
  • кіст;
  • випадання внутрішньої оболонки уретри при опущенні стінок піхви.

Підтвердження діагнозу отримують при гістологічному дослідженні біоптатів пухлини або цитології мазків-відбитків, а також зіскрібків з поверхні новоутворення.

Лікування

Лікування раку уретри комбіноване. Включає в себе оперативне втручання, променеву, а у важких випадках і хіміотерапію

В лікуванні раку уретри використовуються хірургічні, променеві і комбіновані методи. Хіміотерапія призначається хворим з віддаленими метастазами раку уретри.

Тактика ведення хворих залежить від стадії пухлинного процесу і локалізації новоутворення. Чим раніше виявлена пухлина, тим кращі результати лікування.

При розташуванні пухлини в передній частині уретри без метастазів можливе локальне її висічення.
При наявності пухлини в дистальних відділах сечівника, а також при поширенні патологічного процесу за його межі виконується розширена операція з видаленням уретри, частини піхви, прилеглих відділів сечового міхура, тазових лімфатичних вузлів, а іноді і лонних кісток разом з лобковим симфізом.
Всім хворим, які мають метастази в лімфатичні вузли, проводять їх видалення.
В доповнення до хірургічного лікування, зазвичай в якості передопераційної підготовки, використовується променева терапія. В деяких випадках, наприклад, при наявності протипоказань до операції, опромінення може застосовуватися як самостійний лікувальний метод. Однак перевага віддається комбінованій терапії.

До якого лікаря звернутися

При порушенні сечовипускання у жінок, особливо у віці старше 50 років, необхідно звернутися до уролога. Після попередньої діагностики при підозрі на злоякісну пухлину пацієнтка буде направлена до онколога. Також їй знадобиться консультація гінеколога.

Прогноз при раку уретри у жінок є несприятливим. Незважаючи на проведену терапію, п’ятирічна виживаність таких хворих складає близько 30-40 %. Покращити ці результати дозволяє тільки рання діагностика захворювання і видалення пухлини на початкових стадіях розвитку.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі