Хемофобія: як подолати страх перед “хімією”

Для нас вже звичні слова про небезпечні пестициди, хімічне забруднення їжі і страшні синтетичні добавки. Одні вірять в це і більш ретельно миють фрукти і овочі. Інші вважають, що в сучасному світі частки «хімії» не уникнути. Але є люди, які відчувають перед «хімією» справжній страх. Поговоримо про хемофобію.

Ознаки хемофобії

Фахівці абсолютно чітко вказують на період, коли в людях поселилось недовір’я до «хімії». У 1962 році американський хімік і еколог Рейчел Карсон видала свою найвідомішу книгу «Безмовна весна». Вона була присвячена питанням екології, і зокрема впливу ДДТ та інших хімікатів на людей і тварин. Книга викликала в суспільстві величезний резонанс і стала “першою ластівкою” хемофобії.

ДДТ-це хімікат, застосовуваний проти комарів і шкідників різних сільськогосподарських культур. Вважається, що ДДТ — один з небагатьох дієвих засобів проти саранчі. Але через доведену шкоду хімікат заборонений у багатьох країнах.

Благий наслідок видання книги Рейчел Карсон – посилення вимог до медикаментів і хімікатів. З іншого боку, у багатьох людях оселився нічим не обгрунтований страх перед абстрактною “хімією”.

Як зрозуміти, що перед вами хемофоб

Люди, які бояться присутності «хімії» в їжі або оточуючих предметах, часто не так вже багато знають власне про предмет свого страху. Але поводяться особливим чином.

• Дуже ретельно вивчають етикетки товарів, вишукуючи «кримінал» у складі.
• Відмовляються від будь-якої хімії, яка, на їхню думку, завдає їм шкоди. В тому числі людина може перестати користуватися миючими засобами, полиэтилетом, предметами з пластику, не носити одяг з синтетики і т. д.
• Не приймають ліки, роблячи виняток тільки для натуральних засобів.
• Активно агітують рідних і близьких за відмову від «хімії».
• Якщо хемофобія сильна, то люди можуть почати відмовлятися виходити на вулицю. Несприятлива екологічна ситуація, яка у багатьох викликає побоювання, хемофобів приводить в жах.

Хемофобія, виражена в крайній мірі, може викликати у людей напади паніки, різні шкірні прояви. В цьому випадку потрібно обов’язково звертатися до лікаря, тому що такі пацієнти потребують термінового лікування.

Не допускайте помилок

Звичайно, вміст синтетичних і потенційно небезпечних хімічних сполук в нашій їжі, одязі, предметах побуту, атмосфері, воді і землі треба скорочувати. Це сприятливо позначиться і на нашому здоров’ї, і на екології планети. Але і тут необхідно знати міру і не піддаватися загальній паніці.

Наприклад, повна заборона вже згадуваного ДДТ — хімічної речовини, яка використовувалася для боротьби з комарами, призвела до спалахів малярії в деяких регіонах. А між тим, була надія, що це захворювання вдалося перемогти назавжди.

Інший приклад – масові протести проти ГМО-генетично модифікованих організмів (в побуті — «продукти-мутанти»). У масовій свідомості вони теж прирівнюються до небезпечної «хімії». Між тим, генетична модифікація до «хімії» відношення не має — це продукти генної інженерії. За рахунок впровадження генів одних організмів в генотип інших, вчені отримують сорти з певними властивостями. Така модифікація навіть корисна: так виводяться, наприклад, морозостійкі різновиди пшениці або картоплі, рослини, які не реагують на шкідників, і т. д.

Не втрачайте пильності

Але є і приклади протилежні. Широко відома сумна історія, яка сталася в 1960-і роки, коли в світі велику популярність набрав заспокійливий і снодійний препарат талідомід. Згубний наслідок його прийому — народження дітей з вродженими каліцтвами, в тому числі відсутністю кінцівок. Ціна, яку люди заплатили за знання про небезпеку препарату, виявилася занадто висока.

Хемофобія, швидше за все, — це наслідок особливостей людської психології. Вчені з Гарварду встановили, що люди схильні розцінювати все природне як корисне, а синтетичне — як шкідливе. Але як же бути, наприклад, з синтетичними антибіотиками, які рятують мільйони життів? Або з природним поширенням в світі збудників поліомієліту або сибірської виразки? Поки що єдина можливість подолати страх перед «хімією», — це поширення знань, і вчені закликають нас не боятися, а знати.