Порушення слуху – збірний термін, що поєднує різноманіття різних захворювань і проявів, які знижують слухове сприйняття. Аудіометрія – метод діагностики, який дозволяє зрозуміти причину приглухуватості або глухоти шляхом оцінки чутливості до звукових хвиль.
Аудіометрія: що це таке?
Аудіометрія – метод обстеження, що проводиться для оцінки гостроти слуху. До додаткових функцій відноситься оцінка здатності слухового апарату сприймати звукові хвилі і його калібрування. Обстеження проводиться лікарем отоларингологом.
Існує безліч станів, які призводять до тимчасового погіршення слуху, наприклад, отити, наявність сторонніх предметів в слуховому проході і сірчані пробки.
Попередній огляд, а також дані аудіометрії, які відображені у вигляді графіків, що дозволяють не тільки виявити приглухуватість, але й визначити точну причину, отже, вибрати ефективну тактику лікування.
В ході обстеження вдається оцінити не тільки повітряну, але і кісткову провідність.
Показання для аудіометрії
Аудіометрія, як метод обстеження, проводиться для оцінки гостроти слуху, і при виявленні порушень вдається визначити їх причину. Цей метод дослідження дозволяє виявити:
- хронічну або гостру приглухуватість, пов’язану з порушеннями нервово-судинного русла (нейросенсорного генезу);
- зміни слуху, пов’язані із запаленням лор-органів;
- отосклероз – патологічний ріст кістки в середньому вусі.
Аудіометрія необхідна і для оцінки слухового апарату, підбору його звукової чутливості і контролю якості лікування.
Переваги цього методу обстеження полягають і в тому, що відсутні будь-які обмеження і протипоказання. Аудіометрія може проводитися в будь-якому віці, незалежно від наявності супутніх захворювань.
Переваги аудіометрії
У порівнянні з іншими методами обстеження, аудіометрії притаманні вагомі переваги:
- Обстеження займає лічені хвилини.
- Точність. Використання сучасних технологій і новітніх приладів дозволяє виявити зміни слуху на ранніх етапах їх появи, отже, призначити лікування, запобігти погіршення стану та можливі наслідки.
- Безпека. Відсутність протипоказань і побічних ефектів робить цей метод обстеження універсальним і може проводитися навіть у найменших пацієнтів.
Аудіометрія: види
У клінічній практиці виділяють кілька видів аудіометрії, кожен має свої особливості, переваги і показання:
- суб’єктивна, поділяється на мовну і тональну, і завжди необхідна безпосередня участь пацієнта: відповідь, реакція та ін.;
- об’єктивна, може бути комп’ютерною і акустичною, і результати не залежать від відповіді пацієнтів, тобто його безпосередня участь не потрібна.
Суб’єктивна аудіометрія та її методи
Рекомендована для обстеження слуху дітей у віковій групі 5-7 років, а також дорослих. За рахунок безпосередньої участі пацієнта, якому необхідно реагувати на сигнали, такі методи об’єднують під терміном «поведінкова аудіометрія».
Головна мета — оцінити чутливість до різних звуків. Підсумки обстеження відображаються на бланках з віссю координат. Саме ці графіки і аналізують лікарі.
Проведення поведінкової аудіометрії дозволяє оцінити роботу органів слуху в цілому, як єдиного механізму, без поділу на складові. В цьому і полягає обмеженість цього методу обстеження – немає можливості діагностувати місце розташування проблеми, що зобов’язує проводити додаткові методи обстеження.
Для проведення суб’єктивної аудіометрії необхідні певні умови:
- Аудіометр. Для якісної і кількісної оцінки слуху використовується електроакустичний прилад.
- Обладнане приміщення. Приміщення, в якому проводиться обстеження, має бути звукопоглинальним.
- Бажання пацієнта. Пацієнт повинен не тільки дати згоду на обстеження, але і чітко розуміти інструкції від лікаря і виконувати їх.
Суб’єктивна аудіометрія об’єднує під собою кілька різних методик:
- визначення відстані, при якій пацієнт сприймає (або перестає) розмовну мову;
- камертонні тести;
- використання аудіометрів.
Найпростіший тест, який не вимагає обладнання, коли лікар оцінює відстані сприйняття розмовної мови. Лікар знаходиться від пацієнта на певній відстані і пошепки вимовляє двозначні числа. Поступово відстань між лікарем і пацієнтом збільшується. Як тільки пацієнт перестає чути шепіт лікаря, оцінюється відстань і аналіз отриманих даних.
Оцінити звукосприйняття дозволяє метод Бінга, для проведення якого потрібен камертон. Його ніжку фіксують за вушною раковиною, то відкриваючи, то закриваючи слуховий прохід пацієнта, просять оцінити сприйняття звуку. Звукосприйняття вважається нормальним, якщо звук голосніший, коли слуховий прохід закритий.
Аналіз результатів, отриманих при проведенні камертонних тестів, а також шепітної мови, дозволяють лише орієнтовно судити про характер зниження гостроти слуху.
Розуміння мови — це складний механізм, що залежить від злагодженої роботи центрального і периферичних відділів органу слуху. І часом проблема криється саме в цьому механізмі. Для оцінки роботи цієї системи проводиться мовна аудіометрія.
Через спеціальні прилади або ж кістковий вібратор подається фонограма — це спеціально підібрані слова за певним алгоритмом. При цьому пацієнта просять повторювати слова, які він чує. Кількість правильно названих слів переводять у відсотки – це і є результат обстеження.
Об’єктивна аудіометрія
За рахунок використання високотехнологічного обладнання, комп’ютерна аудіометрія – найточніший метод обстеження пацієнта для оцінки гостроти слуху. Перевага полягає і в тому, що дані не залежать від реакції пацієнта. Адже навмисні дії або ж через незнання, впливають на підсумок обстеження.
Комп’ютерна аудіометрія проводиться у сплячих пацієнтів. До вуха прикріплюється електрод, що передає звукові сигнали різної частоти. Спеціальні датчики фіксують реакцію мозку на кожен отриманий сигнал. Дані передаються на комп’ютер, де програма їх аналізує і видає результат.
Значення аудіометрії
Аудіометрія може поєднуватися з іншими діагностичними процедурами, що дозволяє досконально оцінити слух, а також виявити порушення, що впливають на сприйняття звуків і ряд інших патологій. Аудіометрія дозволяє виявити розлади вестибулярного апарату, для чого додатково використовують вестибулометрію.
Приглухуватість і глухота може мати різну природу і бути пов’язаною з порушеннями в передачі сигналів по слуховому нерву. Поєднання різних методів обстеження значно полегшує постановку діагнозу. Це більш ефективні заходи, ніж вузькоспеціалізоване обстеження.
