Туберкульоз кісток: симптоми, діагностика та принципи лікування

Туберкульоз кісток – це хронічне, повільно прогресуюче захворювання опорно-рухового апарату, яке виникає як наслідок інфекційного процесу в організмі. Ця хвороба призводить до руйнування кісткової тканини та обмежує нормальну життєдіяльність хворого.

В наш час туберкульоз кісток стає все поширенішим і може вражати людей будь-якого віку. Приблизно 40% всіх випадків позалегеневого туберкульозу припадає на цей вид захворювання.

У таких хворих можуть виявлятися ураження різних частин скелета, і вони майже завжди супроводжуються ураженням суглобів. Однією з найпоширеніших клінічних форм туберкульозу кісток є туберкульоз хребта, туберкульоз тазостегнового і колінного суглобів.

Причини та механізми розвитку

Туберкульоз кісток: симптоми, діагностика та принципи лікування 1

Мікобактерії туберкульозу потрапляють в кісткову тканину через судини, які переносять лімфу або кров з інфікованих внутрішніх органів. Виявлення первинного осередку, який слугує джерелом інфекції, часто буває вкрай важким завданням. Це пояснюється тим, що процес ураження кістки може тривати довгий час і мати малопомітні симптоми, і до моменту встановлення діагнозу джерело інфекції в іншому органі може бути заміщене сполучною тканиною.

Особливістю цієї хвороби є те, що вона впливає на кісткову тканину вибірково. Кісткова тканина має густу мережу кровоносних судин і багату губчасту структуру з мієлоїдними елементами.

Тому в патологічний процес частіше залучаються:

  • хребет (тіла хребців);
  • довгі трубчасті кістки (їх метафізи та епіфізи).
 

Перші гранулеми, характерні для туберкульозу, зазвичай формуються в червоному кістковому мозку і з часом можуть поширюватися на навколишні тканини. Проте саме введення мікобактерій туберкульозу в кісткову тканину недостатнє для розвитку хвороби. Маленьке ураження в кістці може тривалий час перебувати в “сплячому” стані і розпочати активний розвиток лише під впливом небезпечних факторів, які пригнічують імунну систему організму.

До них відносяться:
 

  • важкі соматичні захворювання;
  • різні інфекційні хвороби;
  • травма;
  • наркоманія і зловживання алкоголем;
  • недолік в їжі білків, вітамінів;
  • надмірне фізичне навантаження та ін.
 

Прогресування туберкульозного процесу в кістковій тканині призводить до патологічних змін у зоні ураження і в організмі в цілому:

  • вимивання кальцію з кісток і остеопороз;
  • утворення абсцесів і гнійних затьоків;
  • атрофія м’язів;
  • формування контрактур;
  • деструктивні зміни в кістках і суглобах;
  • деформації кісткових структур;
  • порушення нормального росту кісток в дитячому віці та ін.
 

Тривалість активної стадії у кожного пацієнта різна.

Симптом

Клінічні прояви кістково-суглобового туберкульозу характеризуються рядом функціональних розладів загального характеру, обумовлених туберкульозною інтоксикацією, і місцевою симптоматикою, пов’язаною з ураженням кісток скелета.

На початкових стадіях хвороби хворі пред'являють неспецифічні скарги:

  • загальна слабкість;
  • зниження працездатності;
  • поганий апетит;
  • періодичне підвищення температури тіла;
  • схуднення та ін.
 

При ураженні хребта можуть з’являтися тяжкість і болі в спині без чіткої локалізації, невелика скутість при рухах (особливо в кінці дня). Особи з туберкульозом суглобів відзначають відчуття нестійкості кінцівки. Пізніше їх починають турбувати болі при навантаженні, що проходять в спокої. На цьому тлі у хворих може змінюватися постава і порушуватися хода.

Після виходу інфекційного процесу за межі первинного вогнища посилюються як загальні, так і місцеві симптоми.

При цьому характер останніх залежить від місця розташування патологічно зміненої ділянки тканин:

  • Якщо він знаходиться в шийному відділі хребта, то пацієнта турбують болі і дискомфорт в потилиці, шиї, верхніх кінцівках.
  • При ураженні верхніх грудних хребців нерідко виникає нападоподібний кашель.
  • У хворих із залученням в процес нижніх грудних хребців з’являються болі в животі і попереку.
  • Для туберкульозу попереково-крижового відділу хребетного стовпа характерні радикуліти з клінікою утиску сідничного нерва.
  • При туберкульозному ураженні суглобів посилюються болі при рухах, може з’являтися їх припухлість, кульгавість. Обсяг рухів в них обмежується і спостерігається атрофія поруч розташованих м’язів. У важких випадках може визначатися невелике вкорочення хворої кінцівки і її неправильна установка.
 

У ряді випадків спондиліт туберкульозної природи протікає з ускладненнями:

  • деформація грудної клітки (кіфоз, сколіоз);
  • натічні абсцеси (виявляються при рентгенографії);
  • свищ;
  • паралічі та інші неврологічні розлади.
 

У період згасання активності туберкульозного процесу запалення стихає. Це призводить до зникнення пов’язаних з ним неприємних симптомів, але виникли під час хвороби анатомо-функціональні зміни зберігаються на все життя. Нерідко після періоду ремісії розвиваються рецидиви туберкульозу, що мають, як правило, важкий перебіг.

Деякі особливості має перебіг туберкульозу кісток у дітей раннього віку та літніх осіб:

  • У дитячому віці туберкульозний процес має важкий перебіг. Для нього характерно гострий початок з високою температурою, погіршенням загального стану і швидким прогресуванням кісткової деструкції.
  • У літніх пацієнтів туберкульоз швидко поширюється, але важко діагностується у зв’язку з наявністю вікових змін скелета і великої кількості супутніх захворювань.
 

Діагностика

Рання діагностика туберкульозу кісток дуже важлива, вона визначає результат хвороби і дозволяє попередити кісткові деформації.

Для розпізнавання хвороби на початкових стадіях зіставляються:

  • скарги хворого;
  • історія його захворювання (контакт з туберкульозним хворим, наявність позитивних туберкулінових проб);
  • дані об’єктивного дослідження.
 

При обстеженні хворої кінцівки звертають увагу:

  • на її становище;
  • розмір і установку (в порівнянні зі здоровою);
  • конфігурацію уражених суглобів;
  • обсяг рухів в них;
  • тонус м’язів і ін.
 

У хворих з ураженням хребта визначають ступінь його рухливості, відстань між остистими відростками.

Підтверджують діагноз додаткові діагностичні методи. Серед них велике значення мають:

  • рентгенологічне дослідження (вогнища руйнування в кістках, їх деформації, тіні натічних абсцесів, зменшення суглобових щілин, зміна нормальних анатомічних співвідношень у суглобах та ін.);
  • комп’ютерна томографія;
  • провокаційні тести з використанням туберкуліну;
  • посіви вмісту абсцесу, суглобової рідини;
  • цитологічне дослідження біоптатів кісткового мозку, вогнищ деструкції, пухлин м’яких тканин;
  • аналіз крові (збільшення загальної кількості лейкоцитів, нейтрофілів, прискорена ШОЕ, позитивні гострофазові реакції).
 

Слід зазначити, що правильно встановити діагноз у таких хворих не завжди просто. При звичайному дослідженні мікобактерії часто не вдається виявити. Але відсутність при цьому зростання неспецифічної мікрофлори змушує припускати туберкульозну природу хвороби. Певні складнощі виникають при атиповому перебігу захворювання. У таких випадках може знадобитися поглиблене обстеження фахівцями протитуберкульозного диспансеру. В складних діагностичних випадках може застосовуватися метод відкритої біопсії.

Диференціальна діагностика при туберкульозі кісток проводиться з двома основними групами захворювань:

  • запального генезу – остеомієліт, сифіліс, бруцельоз, ревматоїдний артрит;
  • незапального характеру – пухлини кісток, аномалії розвитку, остеохондропатії, рахітичні деформації скелета і ін.
 

Принципи лікування

Туберкульоз кісток: симптоми, діагностика та принципи лікування 2

Лікування пацієнтів із туберкульозом кісток проводиться у спеціалізованих відділеннях і в сучасних умовах може бути ефективним. Важливою складовою успішного лікування є належне харчування, яке має бути збалансованим і багатим на білки та вітаміни.

Основним методом лікування є тривалий прийом протитуберкульозних препаратів в поєднанні з хірургічними методами. Обсяг та характер хірургічного втручання залежать від ступеня пошкодження скелета. Метою хірургічного лікування є видалення туберкульозних уражень та відновлення нормальної структури та функції.

Вибір протимікробних засобів, інтенсивність та тривалість терапії визначаються індивідуально, з урахуванням стадії та поширеності уражень у кістках. У випадку активного туберкульозного процесу застосовують комбінації декількох лікарських препаратів, при цьому загальний курс лікування триває 8-10 місяців. Після цього можуть бути проведені профілактичні курси для запобігання рецидивам.

У випадку неактивних форм хвороби, специфічна терапія може використовуватися для передопераційної підготовки. Цей курс зазвичай триває 3-4 місяці після хірургічного втручання, спрямований на запобігання рецидивам та негативним наслідкам.

Після завершення лікування настає тривалий реабілітаційний період, спрямований на відновлення функцій ураженого суглоба або кістки. Цей період дозволяє пацієнтам повернутися до нормального життя і відновити рухову активність.

Для цього застосовуються:

  • реконструктивні операції;
  • заняття лікувальною фізкультурою;
  • масаж;
  • санаторно-курортне лікування.
 

У разі втрати працездатності такі особи потребують проведення медико-соціальної експертизи з метою визначення групи інвалідності або проведення професійної реабілітації.

До якого лікаря звернутися

Якщо є підозра на кістковий туберкульоз, то слід відразу консультуватися із фтизіатром. Зазвичай пацієнтів з цим захворюванням на початку направляють до інших спеціалістів, таких як невролог, ортопед, ревматолог, терапевт, пульмонолог. Однак важливо зазначити, що в разі відсутності позитивного результату від лікування у цих фахівців, лікар повинен розглянути можливість туберкульозного процесу.

Після завершення курсу протитуберкульозної терапії розпочинається етап ортопедичної реабілітації, який включає участь ортопеда, хірурга, масажиста та фахівця з лікувальної фізичної культури (ЛФК).

Додано: 10/31/18 9:02
Категорія: Терапія
Оновлено: 09/20/23 9:34
Підписатися
Сповістити про
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі