Туберкулема легень: симптоми, причини і методи лікування

Туберкулема легень представляє собою рідкісну форму туберкульозного захворювання, характеризується наявністю пухлин, розмір яких перевищує 1 см в діаметрі, і вони оточені двошаровою капсулою. Ця форма хвороби зазвичай проявляється мінімальними симптомами та може прогресувати, викликаючи деструкцію тканин (розпад).

Туберкулема найчастіше діагностується у віці від 20 до 35 років і спостерігається приблизно у 2-6% людей, у яких вперше виявляють туберкульоз органів дихання. В більшості випадків виявлення цього захворювання стає можливим завдяки контрольним флюорографічним обстеженням, оскільки сама людина може не помічати його симптомів.

Причини

Туберкулема утворюється в легенях на тлі гіперсенсибілізації (підвищеній реактивності) з характерною реакцією клітинних елементів легеневої тканини на присутність збудника і високою активністю фібропластичних процесів в осередку враження, тобто швидким утворенням сполучної тканини.

Механізми її формування можуть бути різними:

  • неповноцінний зворотний розвиток інфільтративного процесу (зменшення його розмірів у поєднанні з накопиченням некротичних мас у центрі, навколо яких розростається грануляційна тканина і формується тонка фіброзна капсула);
  • злиття декількох казеозних вогнищ і їх інкапсуляція;
  • заповнення некротичними масами блокованої каверни та її відмежування від навколишніх тканин (така порожнина, оточена товстим фіброзним шаром).
 
Туберкулема легень: симптоми, причини і методи лікування 1

Перші два варіанти прийнято називати справжньою, а останній – помилковою туберкулемою.

Сприяє цьому процесу наявність в осередку високовірулентних мікобактерій, а також напруженість загального і місцевого імунітету.

Класифікація

З патоморфологічної точки зору можна виділити кілька видів туберкулом:

  • інфільтративно-пневмонічні (утворюється при частковій регресії туберкульозного інфільтрату і має обмежену фіброзну капсулу);
  • шарувата (складається з некротичних мас, що чергуються з фіброзними волокнами);
  • солітарна (має вигляд єдиного інкапсульованого вогнища з гомогенною структурою);
  • конгломератна (кілька вогнищ, об’єднаних однією капсулою).
 

Особливості перебігу

Клінічна симптоматика туберкулеми може бути дуже обмеженою і залежить від форми та стадії хвороби. У багатьох пацієнтів може не бути жодних симптомів, і вони можуть навіть не здогадуватися про своє захворювання, поки туберкулема не буде виявлена під час випадкового обстеження або профілактичного огляду.

У деяких випадках туберкулема може прогресувати і викликати руйнування тканин. Це може статися через розплавлення некротичних мас і їх розчинення фагоцитами, що призводить до утворення зон деструкції. Ці зміни частіше спостерігаються в околичних ділянках туберкулеми, оскільки центральна частина, зазвичай, залишається незмінною через відсутність кровоносних судин, які б дозволили ферментам і фагоцитам проникнути туди. Якщо капсула туберкулеми руйнується, це може сприяти поширенню мікробів у навколишніх тканинах і виведенню казеозних мас через бронхи.

Цей процес супроводжується погіршенням самопочуття і появою характерних симптомів:

  • загальна слабкість;
  • пітливість;
  • поганий апетит;
  • субфебрильна температура тіла;
  • зниження працездатності;
  • кашель з невеликою кількістю мокротиння;
  • іноді – біль в грудній клітці;
  • у рідкісних випадках – кровохаркання.
 

Лабораторні аналізи можуть показати відхилення тільки при прогресуючому туберкульозі, зазвичай, це супроводжується різким позитивним результатом туберкулінових тестів.

В аналізі крові можуть виявлятися:

  • незначний лейкоцитоз;
  • лімфопенія;
  • прискорення ШОЕ.
 

Якщо казеозні маси регресують, вони можуть затвердіти і просочитися кальцієвими солями, а після цього вони можуть перетворитися в щільну фіброзну тканину. Іноді некротичні маси можуть повністю відокремлюватися від патологічного вогнища, залишаючи невелику порожнину, яка з часом піддається рубцюванню.

Діагностика

З урахуванням особливостей перебігу захворювання, клінічно виявити його не завжди можливо. Запідозрити туберкульозний процес може лікар тільки за сукупністю типових симптомів, які у багатьох пацієнтів можуть бути відсутні. Тому основним методом діагностики туберкулеми легень вважається рентгенологічне обстеження. Зміни на рентгенограмах залежать від типу і стадії її розвитку.

При стабільному перебігу туберкулеми вона може мати вигляд фокусної тіні, яка має округлу або овальну форму з чіткими контурами. Під час загострення контури цієї тіні можуть стати розмитими, і навколо неї може збільшуватися легеневий малюнок. Також можуть утворюватися свіжі вогнища в навколишніх тканинах. На стадії розпаду туберкулеми в нижньому внутрішньому полюсі легень може візуалізуватися серповидне просвітлення, іноді у центрі утворення може з’явитися округла порожнина.

Якщо інформації, отриманої за допомогою звичайного рентгенографічного обстеження, виявляється недостатньо, то застосовують комп’ютерну томографію, яка дозволяє набагато точніше характеризувати патологічний осередок.

Інші методи дослідження, включаючи лабораторні (аналіз крові та дослідження мокротиння), мають допоміжне значення.

У сумнівних випадках диференціальну діагностику туберкуломи проводять з цілим рядом патологічних станів:

  • пухлина;
  • ретенційні кісти;
  • ехінокок легенів;
  • аспергілломи;
  • судинні захворювання легенів (аневризми, ангіовенозні анастамози) та ін.
 

У випадках, коли навіть за допомогою вищезазначених методів не вдається визначити природу захворювання, може бути проведена бронхоскопія з біопсією підозрілої ділянки для подальшого цитологічного та гістологічного дослідження. Також, у разі великої невизначеності, можуть застосовуватися пробні торакотомія або трансторакальна пункція.

Лікування

Туберкулема легень: симптоми, причини і методи лікування 2

Тактика ведення хворих може істотно відрізнятися при різному перебігу туберкулеми легень:

  • Якщо вогнище має невеликі розміри, не викликає неприємних симптомів і не прогресує, то за хворим встановлюється спостереження і йому призначається консервативне лікування протитуберкульозними препаратами.
  • Показанням для хірургічного лікування є прогресуючий перебіг захворювання з наявністю скарг і формуванням вогнищ деструкції. Також до операції вдаються при неефективності консервативного лікування.
 

Патогенетичне лікування проводять індивідуально відповідно до фази лікування.

Хворим на туберкульоз легень у фазу продовження лікування призначають:

  • розсмоктуючу терапію;
  • протизапальні засоби;
  • фізіотерапевтичні процедури (ультразвук або індуктотермію).
 

Туберкулема у різних хворих може мати різний перебіг. Це залежить від стану імунної системи, наявності супутніх захворювань, впливу факторів навколишнього середовища. В одних випадках ця патологія може багато років існувати, не порушуючи самопочуття хворого і не прогресуючи, в інших – вона швидко прогресує і стає причиною ускладнень, в третіх – піддається зворотному розвитку. Тому при діагнозі «туберкулема легень» тільки правильне лікування допоможе попередити дестабілізацію процесу і наслідки.

Додано: 10/5/18 9:49
Категорія: Терапія
Оновлено: 09/18/23 4:17
Підписатися
Сповістити про
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі