Сироваткова хвороба є системним алергічним захворюванням, яке виникає при введенні імунних сироваток або лікарських препаратів на їх основі. Це захворювання характеризується запальними ураженнями судин і сполучної тканини у всьому організмі.
Частота виникнення цієї реакції може залежати від типу і дози лікарського засобу, а також від ступеня його очищення.
Причини і механізми розвитку
Слід зазначити, що сироваткова хвороба може виникати навіть внаслідок ін’єкцій інсуліну, оскільки цей препарат містить білки тваринного походження.
- гетерологічних білкових препаратів (антитоксичні сироватки проти ботулізму, дифтерії, стафілококової інфекції, правця);
- гомологічних білкових препаратів (антилімфоцитарні сироватки, імуноглобуліни, цілісна плазма);
- вакцини та анатоксини;
- отрути змій і комах;
- ліки, що містять білки тваринного походження (інсулін).
В основі цієї патології лежить відкладення циркулюючих імунних комплексів на стінках судин і в тканинах, що призводить до порушень судинної проникності та запалення. Ці зміни є ускладненням сироваткової терапії.
В нормі, через декілька днів після введення сироватки, в організмі починають утворюватися антитіла, які спрямовані на зв’язування з антигенами та формування циркулюючих імунних комплексів. Ці комплекси перебувають у кровоносній системі протягом тривалого часу і повільно виводяться системою фагоцитів.
З часом, при зростанні концентрації захисних антитіл, утворюються більш великі комплекси, які відкладаються в тканинах і потім розкладаються. Під час сироваткової хвороби можуть виникати порушення на різних етапах цього процесу.
Симптоми
Клінічні прояви сироваткової хвороби можуть бути різноманітними і залежать від типу та концентрації утворюваних антитіл.
Коли сироватка вперше потрапляє в організм, перші ознаки хвороби зазвичай з’являються через 1-3 тижні. У цьому періоді пацієнти можуть помітити червоніння поверхонь та ущільнення шкіри в місці введення препарату, висипання в цій області, а також збільшення лімфатичних вузлів. Ці ознаки повинні насторожити лікаря і спонукати його розглядати можливість розвитку сироваткової хвороби.
- лихоманка (температура підвищується від субфебрильних до фебрильних цифр);
- біль і скутість при рухах у суглобах, їх набряклість (переважно вражаються великі суглоби – колінні, гомілковостопні, ліктьові, променезап’ясткові);
- свербляча рясна висипка (найчастіше за типом кропив’янки; але може мати еритематозний, папульозний, геморагічний характер);
- збільшення всіх груп лімфатичних вузлів, рідше – селезінки.
Після появи висипів температура тіла, зазвичай, знижується, але болі в суглобах навпаки посилюються. Спочатку симптоми з’являються в місці введення, а потім можуть поширюватися по всьому тілу.
У більшості випадків сироваткова хвороба впливає на систему кровообігу і може мати широкий спектр клінічних проявів.
- біль або дискомфорт в області серця;
- відчуття серцебиття;
- задишку при фізичному навантаженні;
- загальну слабкість.
При обстеженні виявляється міокардит або ішемія міокарда.
- шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея);
- печінки (гепатит);
- легень (летючі інфільтрати, емфізема);
- нирок (гломерулонефрит);
- нервової системи (неврит, менінгоенцефаліт).
Сироваткова хвороба може супроводжуватися різними змінами у спектрі клінічних та лабораторних показників.
У продромальний період (перед появою загальних симптомів хвороби) можливе збільшення кількості лейкоцитів у крові, тоді як швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) може бути зниженою.
У гострому періоді сироваткової хвороби спостерігається зниження рівня лейкоцитів у крові, включаючи абсолютну лімфоцитопенію (зниження кількості лімфоцитів). Також може спостерігатися підвищення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів).
Тривалість і вираженість симптомів сироваткової хвороби можуть варіювати від легких до важких форм. Важкою формою може бути тривалий перебіг, рецидиви та можливість розвитку аутоалергічних реакцій. Повторне введення препарату, який спричинив сироваткову хворобу, може призвести до негайного розвитку анафілактичної форми цієї хвороби, що є надзвичайно небезпечним станом.
- падіння артеріального тиску;
- розлад свідомості (оглушення);
- гіпертермія;
- судоми;
- задишка;
- ціаноз шкірних покривів;
- мимовільне сечовипускання і дефекація.
Хворий потребує негайного надання медичної допомоги, інакше можливий летальний результат.
Ускладнення
В окремих випадках сироваткова хвороба може призвести до ускладнень, найбільш загрозливою серед яких є енцефаліт.
- дифузна патологія сполучної тканини;
- поліневрит;
- синовіт;
- гепатит;
- енцефаліт;
- некроз тканин у місці введення препарату.
Принципи лікування
Тактика ведення пацієнтів з сироватковою хворобою дійсно залежить від ступеня тяжкості захворювання.
Особи з легкою формою захворювання зазвичай можуть отримувати амбулаторне лікування. Це може включати в себе прийом антигістамінних препаратів і короткий курс кортикостероїдів.
Пацієнти з середньотяжкою і важкою формою сироваткової хвороби зазвичай госпіталізуються в лікарню. Вони потребують ліжка, гіпоалергенної дієти, вищих доз кортикостероїдів, антигістамінних препаратів і симптоматичного лікування. У деяких випадках може знадобитися гемосорбція при тривалому перебігу захворювання.
При підозрі на розвиток сироваткової хвороби завжди важливо звернутися до алерголога. Залежно від симптомів і ускладнень, може знадобитися консультація різних спеціалістів, таких як нефролог, ревматолог, гастроентеролог, гепатолог і кардіолог. У важких випадках та при ускладненнях захворювання лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії може бути обов’язковим.
Важливо пам’ятати, що сироваткова хвороба, хоч і рідше зустрічається завдяки сучасним методам виготовлення лікарських препаратів і поліпшенню ступеня їх очищення, все ще може мати серйозні наслідки і потенційно загрожувати життю пацієнта, особливо в анафілактичній формі і ускладненнях.
