Легенева гіпертензія – це серйозне захворювання, при якому тиск у судинах легень зростає до надмірно високих рівнів. Це стан може бути наслідком різних медичних проблем і може призвести до ураження серця та легень.
Основні симптоми легеневої гіпертензії включають сильне запаморочення, задишку, біль в грудях, втому, а також набряки в нижніх кінцівках та животі. Ці симптоми можуть погіршуватися з часом і виражати серйозні проблеми з дихальною та серцевою системами.
Причини легеневої гіпертензії можуть бути різними, включаючи генетичні фактори, хронічні захворювання легенів і серця, а також деякі ліки або зовнішні чинники, які впливають на судини. Для діагностики та встановлення причин гіпертензії легенів може знадобитися рентгенографія, УЗД, комп’ютерна томографія та інші обстеження.
Лікування легеневої гіпертензії може включати в себе прийом ліків, які розширюють судини, зміни у способі життя, такі як зменшення фізичного навантаження та введення спеціальної дієти, а також хірургічні методи, які можуть бути необхідні у важких випадках. Лікування повинно бути індивідуалізованим і здійснюватися під наглядом лікаря, оскільки легенева гіпертензія – це серйозне захворювання, яке вимагає комплексного підходу до терапії.
Причини легеневої гіпертензії
- Однією з основних причин легеневої гіпертензії є хронічні захворювання легень, такі як хронічна обструктивна хвороба легень, або професійні захворювання, наприклад, асбестоз чи силікоз. Довгий час вплив небезпечних речовин може призвести до важкого ураження легеневих судин і підвищення тиску в них.
- Іншою причиною легеневої гіпертензії може бути затримка або блокування головних артерій легенів пульмональними тромбами (емболіями). Це може призвести до підвищення тиску в судинах легень і ускладнень.
- Розширення чи слабкість лівого шлуночка серця, такі як хронічна серцева недостатність, можуть викликати легеневу гіпертензію. Підвищення тиску в судинах легень стає спробою компенсувати недостатність функції лівого шлуночка.
- Деякі особи можуть мати спадкову схильність до розвитку легеневої гіпертензії, коли певні гени можуть впливати на функціонування легеневих судин та реакцію на стресові фактори.
- У рідких випадках, аутоімунні захворювання, такі як системний червоний вовчак, можуть впливати на легеневі судини і сприяти розвитку гіпертензії.
- Вживання наркотиків або зловживання алкоголем може призвести до глибокого наркотичного отруєння, яке може вплинути на роботу дихальної системи та збільшити тиск в легеневих судинах.
- Серед інших можливих причин легеневої гіпертензії варто вказати на хронічне обструктивне захворювання сечового міхура, артеріальну гіпертензію та певні лікарські препарати.
Перебіг
Збільшення тиску у легеневій артерії виникає внаслідок поступового стиснення капілярів і артеріол. Зменшення просвіту цих судин стимулює ріст ендотелію. У випадку ускладнень цей процес супроводжується запаленням м’язового шару артерії, що призводить до деструктивних змін.
Звуження судин спричинює утворення тромбів, які додатково ускладнюють нормальний кровотік. Блокування судин призводить до підвищення тиску в них, що в свою чергу сприяє розвитку гіпертензії у легеневій артерії, що має негативний вплив на функцію правого шлуночка.
Постійне навантаження на цю частину серця призводить до гіпертрофії м’язів і з часом викликає зниження скорочувальної функції міокарда і розвиток недостатності правого шлуночка. Це в свою чергу призводить до застою крові у венах. З іншого боку, порушення функції легень призводить до ознак недостатності дихальної системи.
Симптоми
На початкових стадіях легенева гіпертензія часто протікає без симптомів, і зазвичай пацієнти звертаються до лікаря лише на етапах її декомпенсації. Діагноз часто ставлять тоді, коли тиск у легеневій артерії зростає вдвічі.
- виникнення задишки без видимих причин (вона може з’являтися навіть у стані спокою);
- швидка втома і поява синюшності на обличчі і губах при звичних навантаженнях;
- тахікардія;
- частий і постійний сухий кашель;
- хриплість голосу;
- пульсація в яремній вені, помітна на шиї візуально;
- втрата ваги при звичайному режимі харчування;
- запаморочення і епізоди втрати свідомості (при розвитку аритмії або гіпоксії мозку);
- відчуття тяжкості в правому підребер’ї.
Під час аускультації серцевих звуків в області легеневої артерії можна виявити акцент і подвійний звук II тону.
Зі зростанням ступеня легеневої гіпертензії з’являються симптоми, подібні до стенокардії, такі як напади болю в грудях і аритмія (неправильний ритм серцебиття). З часом можуть спостерігатися гіпертонічні кризи, що можуть призвести до набряку легень.
При ускладненнях у пацієнті, зазвичай вночі, може розвинутися приступ задухи, супроводжуючись інтенсивним кашлем з рясною пінистою мокротою і кров’яними видаленнями, синдромом ціанозу, набряком та пульсацією вен на шиї, психомоторним збудженням.
Розвиваючись, недостатність призводить до венозного застою, що призводить до збільшення розмірів печінки, набряків ніг і асциту. Пальці пацієнта стають схожими на барабанні палички, а нігті – на годинникове скло.
На термінальних стадіях легеневої гіпертензії може розвиватися тромбоемболія – блокування легеневої артерії тромбами, що може призвести до серцево-легеневої недостатності.
Ступені тяжкості
- I – фізичний стан не змінюється, звичайні навантаження не викликають у пацієнта задишки, запаморочення, слабкості та болю у грудях;
- II – фізична активність змінюється незначно, у стані спокою симптоми не з’являються, але при звичному навантаженні у хворого виникає задишка, слабкість, запаморочення, біль у грудях;
- ІІІ – фізична активність значно змінюється, будь-яке навантаження призводить до появи задишки, слабкості, запаморочення і болю в грудях;
- IV – фізична активність сильно порушена, навіть мінімальне навантаження провокує виникнення задишки, слабкості, запаморочення і болю в грудях.
Діагностика
Прояви підвищення тиску в легеневій артерії схожі з багатьма іншими захворюваннями серця і легенів, і для підтвердження діагнозу «легенева гіпертензія» проводяться певні дослідження.
- рентгенографія легень – на знімках візуалізується вибухання основного стовбура легеневої артерії, ознаки звуження дрібних судин і розширення її головних гілок, можуть виявлятися прояви інших патологій легенів, які стають причиною легеневої гіпертензії;
- функціональні дихальні тести, оцінюють якість дихання;
- аналіз газового складу крові – дає уявлення про ступінь насичення крові киснем і вуглекислим газом, що дозволяє виявляти гіпоксію, гиперкапнію ацидоз і алкалоз;
- на ЕКГ виявляються ознаки гіпертрофії правої половини серця;
- Ехо-КГ – дозволяє оцінювати стан легеневої артерії і камер серця, визначає швидкість і якість кровотоку в легеневій артерії, а також дозволяє визначити тиск в ній;
- КТ грудної клітки – пошарові зображення виявляють ознаки легеневої гіпертензії та інших патологій органів грудної клітки;
- катетеризація легеневої артерії і правих камер серця – виконується під відеоконтролем шляхом введення зонда через яремну вену, дозволяє вимірювати тиск в легеневій артерії і правих відділах серця;
- ангіопульмонографія – дослідження виконується шляхом введення контрастного препарату в судини легенів, отримані знімки дозволяють отримувати зображення судинного малюнка і оцінювати стан легеневої артерії і легеневого кровотоку.
Самим достовірним дослідження для виявлення ЛГ є катетеризація легеневої артерії і правих камер серця, під час якої може вимірюватися тиск в цій частині серцево-судинної системи. Інші методики призначаються для оцінки стану судинного русла і камер серця.
Лікування
Боротьба з легеневою гіпертензією повинна розпочинатися на ранніх етапах та бути комплексною. План лікування цього захворювання включає мінімізацію факторів, які сприяють розвитку та ускладненням, лікування основного захворювання, яке призводить до підвищення тиску у судинах легень, та лікування симптомів гіпертензії. Перший етап зазвичай передбачає медикаментозну терапію, яка може бути доповнена народними засобами. У разі її неефективності пацієнту може рекомендуватися хірургічний втручання.
- достатня фізична активність (її інтенсивність визначається лікарем);
- дотримання дієти, яка показана при серцевій недостатності;
- профілактика і вакцинація від грипу та пневмококових інфекцій;
- відмова від вагітності, яка ускладнює перебіг захворювання.
Оточення хворого має бути обізнане з тим, що легенева гіпертензія може призвести до розвитку депресії, тому психологічна підтримка є дуже важливою. Пацієнти із цим захворюванням часто відчувають себе безперспективними, не хочуть бути обтяжливими для родичів і часто роздратовуються через незначущі речі.
Ця психологічна напруга негативно впливає на їхнє самопочуття та на хід основного захворювання. Тому важливо надавати пацієнтам постійну психологічну підтримку і працювати над психологічним самопочуттям. У деяких випадках може знадобитися консультація психотерапевта.
- сечогінні – для зниження навантаження на серце;
- серцеві глікозиди – для покращення роботи серця, зменшення спазмів і набряків, усунення аритмій;
- антиагреганти та антикоагулянти – для попередження тромбозів і тромбоемболій, зниження навантаження на серце;
- антагоністи рецепторів ендотеліну і простацикліни – для припинення розростання ендотелію, попередження формування тромбів та усунення спазмів судин і бронхів;
- судинорозширювальні препарати – для усунення спазму судин і зниження тиску;
- оксид азоту та інгібітори ФДЕ типу 5 (Силденафіл) – призначаються при ідіопатичних формах легеневої гіпертензії для зниження тиску і полегшення кровотоку.
При виражених проблемах з диханням та гіпоксії, медикаментозне лікування доповнюється курсами оксигенотерапії. Кисневу терапію можна проводити як в стаціонарних умовах, так і вдома за допомогою спеціальних апаратів – оксигенаторів. Для полегшення руху пацієнта поза межами дому використовують невеликі балони з киснем.
- сік гарбуза;
- настій горицвіту весняного;
- настій ягід червоної горобини;
- настій березового листя та ін.
Важливо пам’ятати, що лікування легеневої гіпертензії виключно народними методами є неефективним та небезпечним. Всі прийоми та засоби повинні бути затверджені лікарем.
У разі відсутності покращення пацієнту може бути рекомендована хірургічна операція. Для виправлення легеневої гіпертензії може виконуватися процедура, відома як балонна передсердна септотомія. Під час цієї операції лікар вводить катетер з балоном у порожнину лівого передсердя та розширює отвір в міжпередсердній перегородці. Це допомагає забезпечити кращий кровообіг та подачу багатоокисленої крові з лівого передсердя в праве передсердя.
У важких випадках легеневої гіпертензії може вимагатися трансплантація легенів та/або серця. Однак ці операції дуже дорогі і проводяться лише в спеціалізованих центрах для трансплантології. Деякі обмеження також можуть застосовуватися в разі наявності протипоказань, таких як інфекція гепатитом С або ВІЛ, антиген HBs, рак, вживання алкоголю та наркотиків, а також куріння впродовж останніх півроку.
Прогноз і до якого лікаря звернутися
Первинна форма легеневої гіпертензії протікає дуже несприятливо. Виживання пацієнтів протягом першого року становить 70%, а п’ятирічна виживаність не перевищує 40%.
Вторинна легенева гіпертензія, яка не швидко прогресує, має кращий прогноз. У таких випадках якість життя пацієнта може покращуватися завдяки медикаментозній терапії або хірургічному лікуванню. Однак у випадку швидкого прогресу патології, більшість пацієнтів не виживають протягом перших п’яти років.
Важливо вчасно реагувати на ознаки легеневої гіпертензії, такі як поява задишки без явних причин, захриплість голосу, блідість або синюшність шкіри обличчя та губ, сухий кашель та запаморочення. У таких випадках слід звертатися до спеціалістів, зокрема пульмонолога і кардіолога. Після проведення всебічної діагностики, включаючи ЕКГ, Ехо-КГ, рентген легенів, катетеризацію легеневої артерії і правих камер серця, лікар призначить лікування, яке може включати медикаментозну терапію або хірургічне втручання.
Легенева гіпертензія є небезпечним захворюванням, яке супроводжується підвищенням тиску в легеневій артерії і розвитком серцевої недостатності. Швидкий прогрес цього стану може призвести до летального результату, тому важливо дотримуватися комплексного та своєчасного лікування.
