Аналіз мокротиння на мікрофлору і чутливість до антибіотиків

Аналіз мокротиння на мікрофлору та чутливість до антибіотиків є важливим мікробіологічним дослідженням виділень із бронхів, і він виконується для виявлення наявності мікроорганізмів та визначення оптимального лікування.

Це дослідження зазвичай рекомендується пацієнтам, у яких є захворювання бронхів і легенів. Збір мокроти зазвичай відбувається шляхом відхаркування або за допомогою аспірації. У деяких випадках, особливо коли потрібно докладніше дослідити, забір матеріалу може бути проведений під час бронхоскопії.

В мокроті можуть бути різні мікроорганізми, такі як бактерії, грибки або віруси. Аналіз дозволяє ідентифікувати їх вид і визначити їхню чутливість до антибіотиків, що допомагає лікарям вибрати найефективніший препарат для етіотропної терапії.

Важливими факторами, які можуть вплинути на результати аналізу, є правильний збір і зберігання мокроти, а також дотримання пацієнтом всіх рекомендацій лікаря.

Аналіз мокротиння на мікрофлору та чутливість до антибіотиків 1

Показання

Основними показаннями для призначення аналізу мокроти на мікрофлору та чутливість до антибіотиків є такі випадки:

бактеріальні бронхіти, плеврити, пневмонії;
абсцес легені;
бронхоектатична хвороба;
хронічна обструктивна хвороба легень;
муковісцидоз;
бронхомаляція;
туберкульоз;
аномалії розвитку бронхів.

Які мікроорганізми можуть знаходитися в мокроті?

При відсутності захворювань у мокротинні можуть виявлятися наступні симбіотичні мікроорганізми (нормальна мікрофлора):

Streptococcus viridans group.;
Staphylococcus spp.;
Bacteroides spp.;
Corynebacterium spp. (крім Corynebacterium diphtheria);
Veillonella spp.;
Neisseria spp. (крім Neisseria meningitidis);
Candida ѕрр.;
Lactobacillus spp.;
Fusobacterium spp.;
дифтероїди.

При оцінці результатів аналізів пацієнтів зі зниженим імунітетом слід враховувати, що при підвищенні показників кількості представників нормальної мікрофлори можуть розвиватися захворювання (тобто вони стають їх збудниками).

Клінічно значущими в таких випадках є наступні показники:

106 – 107 КУО/мл у мокроті;
104 – 105 КУО/мл в бронхіальних змивах після бронхіального лаважу.

Найбільш частими в мокроті патогенними мікроорганізмами є:

високопатогенні: Haemophilus influensae, Streptococcus pneumonia, Staphylococcus aureus, Кlebsiella pneumonia;
середньопатогенні: ентеробактерії, Moraxella (Branhamella) cataralis, Candida albicans;
низькопатогенні: Chlamydia spp., Mycoplasma pneumonia, Legionella pneumophila, Pseudomonas aeruginosa та ін.

Підготувати до здачі аналізів

Підготовка пацієнта до проведення дослідження мокротиння є важливою частиною процесу та впливає на точність результатів.

Кілька кроків, які слід виконати для підготовки пацієнта до цього аналізу:

Пояснення мети аналізу. Лікар повинен детально пояснити пацієнту, чому цей аналіз потрібен і яким чином він буде проведений. Важливо, щоб пацієнт розумів значення цього дослідження для його лікування.
Відміна антибіотиків. Зазвичай аналіз мокротиння слід виконувати до призначення антибіотиків або через певний час після їхнього завершення. Однак існують винятки, наприклад, при туберкульозі, коли здача мокротиння проводиться 3 дні поспіль у ранкові години.
Збільшення виділення мокротиння. Якщо мокротиння збирається шляхом відхаркування, пацієнту рекомендується пити багато рідини протягом дня перед здачею аналізу, якщо це не протипоказано. Важливо, щоб в контейнер для збору матеріалу потрапляло саме мокротиння, а не слина.
Сприяння продуктивному кашлю.Пацієнта можна навчити ефективному кашлю, проводячи глибокі вдихи, а потім енергійно кашляючи після проковтування слини. Це допомагає зібрати якісний зразок мокротиння.
Гігієнічні заходи. Перед дослідженням пацієнту рекомендується почистити зуби і прополоскати ротову порожнину, щоб зменшити ризик забруднення зразка іншими мікроорганізмами.
Додаткові попередження. Якщо мокротиння збирається методом аспірації або під час бронхоскопії, лікар повинен попередити пацієнта про можливий дискомфорт або процедурні особливості. Також важливо встановити наявність алергії на місцеві анестетики, якщо такі використовуються.

Правильна підготовка пацієнта допомагає забезпечити найточніші та найефективніші результати мікробіологічного дослідження мокротиння.

Як проводиться процедура

При заборі мокроти для подальшого аналізу, медична сестра виконує такі дії: спершу одягає рукавички, а потім надає пацієнту інструкції. Хворому пропонується виконати кілька кроків, які сприяють відокремленню мокротиння і полегшують його забір. Це включає у себе глибокі вдихи, активне кашляння та проковтування слини.

У випадках, коли мокротиння відсутнє, проводиться інгаляція теплого аерозолю, що сприяє виведенню секретів з дихальних шляхів. Отримане мокротиння пацієнт повинен спльовувати в стерильний контейнер, який потім герметично закривається, маркується і поміщається в додатковий пластиковий пакет для безпеки.

Якщо забір мокротиння виконується шляхом аспірації, то перед і після процедури пацієнту надається інгаляція кисню для покращення дихання. Далі медичний фахівець вдягає рукавички, приєднує пастку для збору мокротиння до катетеру і опускає його в фізіологічний розчин.

Після цього катетер повільно вводять через ніздрю в трахею, що викликає кашель у пацієнта. В цей момент за допомогою шприца проводиться аспірація відокремлення, яка повинна тривати не довше 15 секунд. Після цього катетер видаляється з дихальних шляхів і утилізується. Зібрану мокроту герметично упаковують, маркують і відправляють до лабораторії для подальшого аналізу.

Перед проведенням бронхоскопії глотку пацієнта обробляють розчином місцевого анестетика. Після введення препарату, бронхоскоп вводять у просвіт бронхів і за допомогою спеціальної щіточки збирають необхідний матеріал для аналізу. Мокроту можуть отримувати за допомогою аспірації через внутрішній канал приладу, іноді перед цим стінку змочують фізіологічним розчином. Після завершення процедури бронхоскоп витягують з дихальних шляхів. Зібраний зразок упаковують в стерильний контейнер, маркують і відправляють на дослідження.

Важливо відзначити, що матеріал для аналізу слід відправляти в лабораторію негайно після забору. В окремих випадках допускається зберігання мокротиння в холодильнику при 4 °C протягом 2-3 годин. Якщо забір мокротиння виконується після початку прийому антибактеріальних препаратів, це обов’язково повинно бути вказано на направленні для аналізу.

Що може вплинути на достовірність дослідження?

Спотворити результати аналізу мокроти на мікрофлору та чутливість до антибіотиків можуть такі чинники:

неправильна техніка збору мокротиння;
відсутність вказівок на бланку про проведену антибактеріальну терапію;
затримка при відправці зразків у лабораторію.

Аналіз мокротиння на мікрофлору та чутливість до антибіотиків 2

Методика аналізу

Для проведення посіву мокротиння використовують чашки Петрі, які містять поживні середовища. Іноді до цих середовищ додають сироватку, кров або вуглеводи, залежно від потреб дослідження. Потім зразки поміщають у сприятливі умови для росту мікроорганізмів і інкубують при температурі 36-37 °C протягом 18-24 годин.

Після отримання колоній збудника захворювання проводять аналіз його чутливості до антибактеріальних препаратів. Це зазвичай виконується за допомогою методики дисків, на які наносять розчини різних антибіотиків і поміщають їх у колонії виділених мікроорганізмів.

Далі проводять вивчення швидкості загибелі збудника захворювання під впливом різних препаратів. Результати цього дослідження дозволяють вибрати найбільш ефективний антибіотик для лікування конкретного захворювання.

Розшифровка результатів проводиться лікуючим лікарем.

Аналіз мокротиння на мікрофлору показаний при тривалому кашлі. Тому його зазвичай призначає пульмонолог. Якщо діагноз ще не встановлено, слід звернутися до терапевта для попереднього обстеження. Також аналізи мокротиння використовують у практичній роботі фтизіатри при підозрі на відкриті форми туберкульозу.